Справа № 303/9436/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

        18 вересня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого                                судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів                                        КОЖУХ О.А., ГОТРИ Т.Ю.

за участю секретаря                ГУСОНЬКИ З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 303/9436/21

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до

Мукачівської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Мукачівська державна нотаріальна контора,

про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 28 квітня 2022 року, повний текст якого складено 28 квітня 2022 року, головуючий суддя Монич В.О., -

встановив:

30.11.2021 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом до Мукачівської територіальної громади та ОСОБА_3 .

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 01.04.2022 замінено відповідача Мукачівську територіальну громаду відповідачем Мукачівською міською радою Закарпатської області.

Позов мотивувався таким.

Відповідно до рішення Мукачівської міської ради від 28.02.1951 № 79 було зареєстровано за бабусею позивачів ОСОБА_6 та за її братом ОСОБА_7 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно з рішенням Виконкому Мукачівської міської ради від 12.06.1964 № 186 було перебудовано аварійний будинок по АДРЕСА_1 .

12.08.1967 ОСОБА_6 уклала шлюб із ОСОБА_8 і змінила своє прізвище на « ОСОБА_9 ».

Після цього брат бабусі ОСОБА_7 переїхав на проживання до смт Козова Тернопільської області, де проживав до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_7 мав одного сина – ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

18.12.1993 уклали шлюб батьки позивачів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які стали проживати у будинку батьків ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла бабуся позивачів ОСОБА_12 , на день її смерті батько позивачів ОСОБА_2 разом із сім`єю проживав в одному будинку зі своєю матір`ю (бабусею позивачів).

Після смерті ОСОБА_12 відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_2 прийняв фактичним вступом у володіння спадковим майном (ст.ст. 548, 549 ЦК Української РСР (1963 р.)).

Однак, прийнявши спадщину ОСОБА_2 не звертався до нотаріальної контори задля отримання свідоцтва про право на спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 помер. На день його смерті разом із ним будинку АДРЕСА_1 проживали дружина ОСОБА_3 та їхні діти – позивачі у справі.

Після смерті батька позивачів його рідний брат ОСОБА_4 вигнав із цього будинку позивачів із їхньою матір`ю, які вимушені були переїхати на проживання у квартиру.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 29.03.2011 право власності на вищевказаний будинок було визнано за ОСОБА_4 , однак, постановою Закарпатського апеляційного суду від 11.02.2020, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 28.04.2021, це рішення скасовано, в позові ОСОБА_4 відмовлено.

Лише після цього позивачі вирішили оформити свої спадкові права, 21.09.2021 звернулися до Мукачівської міської державної нотаріальної контори по свідоцтво про право на спадщину за законом, у чому їм було відмовлено через відсутність документів, які право власності на спадкове майно. Це змусило їх звернутись до суду задля реалізації своїх спадкових прав.

Посилаючись на ці обставини, норми ЦК Української РСР (1963 р.), ЦК України (2003 р.) про спадкування, виходячи з того, що позасудовим порядком встановити їхнє право на спадкування житлового будинку можливості немає, позивачі просили:

визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , право власності в порядку спадкування за законом на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 у рівних частках – по 1/2 частці за кожним.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 28.04.2022 позов задоволено, визнано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , та за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , у порядку спадкування за законом право власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з того, що позивачі мають відповідне право спадкування, прийняли спадщину, проте, оформити позасудовим порядком свої спадкові права не в змозі через відсутність правовстановлюючих документів на будинок.

ОСОБА_4 у порядку ст. 352 ч. 1 ЦПК України як особа, яка не брала участі в справі, в якій суд вирішив питання про її права та обов`язки, рішення суду оскаржив як незаконне. Доводи скарги зводяться до такого.

Визнання права власності на спадкове майно за позивачами впливає на права та інтереси апелянта, порушує ці права як спадкоємця за своєю матір`ю ОСОБА_13 та дядьком ОСОБА_7 .

Апелянт прийняв спадщину за ними відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР (1963 р.) як такий, що фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Крім того, на момент ухвалення 28.04.2022 судом рішення апелянт був власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Втім, його не було залучено до участі в справі, а про ухвалене судом рішення він дізнався з ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 13.04.2023 у справі № 303/2831/23 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Копію оскаржуваного рішення суду апелянт отримав 27.04.2023.

Залучені позивачами до участі в справі Мукачівська міська рада Закарпатської області та ОСОБА_3 є неналежними відповідачами.

За таких обставин він має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та на доступ до суду для захисту своїх спадкових прав.

Апелянт просить рішення суду скасувати, у позові відмовити.

У відзиві на апеляцію позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вказують на її необґрунтованість, просять залишити скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін.

Зазначають, зокрема, що апелянт ОСОБА_4 не є спадкоємцем спірного будинку, оскільки на день смерті його матері (бабусі позивачів) ОСОБА_12 проживав окремо, в іншому будинку зі своєю сім`єю та не прийняв спадщину.

Позивачі успадкували будинок після смерті їхнього батька ОСОБА_2 , який до своєї смерті був фактичним власником будинку з 1997 року, після смерті його матері ОСОБА_12 .

Судовим порядком апелянту було відмовлено у визнанні його права власності на спірний будинок.

Відтак оскаржене ОСОБА_4 рішення суду не стосується його прав.

Апелянт ОСОБА_4 подав відповідь на відзив позивачів, у якому підтвердив свою позицію, заявлену в апеляційній скарзі, та зазначив, що фактично прийняв спадщину після смерті своїх матері та дядька, оскільки сплачував земельний податок і комунальні платежі за адресою будинковолодіння, а також проживав і був зареєстрований у ньому. Крім того, твердження позивачів про те, що їхній батько ОСОБА_2 був на день смерті його матері ОСОБА_12 зареєстрований у спірному будинку не відповідає дійсності. 05.09.2023 апелянт подав заяву про прийняття спадщини за законом.

На стадії встановлення осіб учасників справи було встановлено, що прізвище позивачки ОСОБА_5 змінено на прізвище « ОСОБА_14 », що підтверджується оглянутим у судовому засіданні паспортом № НОМЕР_3 , виданим 22.07.2022 органом № 2111.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта ОСОБА_4 , який скаргу підтримав, позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Поповича Володимира Івановича, які апеляцію не визнали, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав (ст. 4 ч. 1, ст. 19 ч. 1 ЦПК України), зазначене стосується як права на позов, так і права на апеляцію. Особа на власний розсуд здійснює своє право на захист і розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України (тут і далі норми матеріального права в редакції, що була чинною на час виникнення відповідних юридичних фактів), ст. 12 ч.ч. 1, 4, ст. 13 ч. 3 ЦПК України); особа зобов`язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення позову до конкретного відповідача (відповідачів) та обов`язок такого відповідача (відповідачів) відповідати за пред`явленими вимогами; предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 12 ч.ч. 2, 3, ст. 13 ч. 1, ст.ст. 76-81 ЦПК України).

Про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності пред`явлених до належного відповідача (відповідачів) вимог (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).

Апелянт, подаючи в порядку ст. 352 ч. 1 ЦПК України скаргу, повинен довести наявність у нього права на її подання, наявність фактів і обставин, що свідчать про вирішення судом питання саме про його права і обов`язки, про порушення рішенням суду, ухваленим без залучення до участі в справі апелянта, його законних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 367 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи з урахуванням документів і матеріалів, наданих на стадії апеляційного розгляду справи, вбачаються такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються законодавчими нормами щодо права власності та спадкування.

Рішенням Виконавчого комітету Мукачівської міської ради депутатів трудящих від 28.02.1951 № 79 було визнано за ОСОБА_13 та за її ОСОБА_7 право власності будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_2 , по 1/4 частині за кожним (а.с. 12).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11.02.2020, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 28.04.2021, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 як особи, яка не брала участі в справі, в якій суд вирішив питання про її права та обов`язки, скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29.03.2011 у справі № 707/2-1006/2011 за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, у позові відмовлено (а.с. 24-49, посилання в мережі Internet на Єдиний державний реєстр судових рішень ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ).

Цими судовими рішеннями встановлено, серед іншого, що:

згідно рішення № 186 МВК від 12.06.1964 р. «Про індивідуальне будівництво та відведення земельних ділянок під будівництво» дозволено перебудову житлового будинку ОСОБА_6 , ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 , у зв`язку з аварійністю будови;

ОСОБА_13 згідно з свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 від 12.08.1967 року, одружилась із ОСОБА_8 і змінила прізвище на ОСОБА_9 ;

позивач ОСОБА_4 є сином ОСОБА_12 ;

ІНФОРМАЦІЯ_11 батько апелянта [ ОСОБА_15 ] та брат позивача [ ОСОБА_4 ] – ОСОБА_2 помер;

його спадкоємцями були діти – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (апелянт), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

на день смерті свого батька апелянт ОСОБА_5 була неповнолітньою;

предметом спору є право власності в порядку спадкування на домоволодіння АДРЕСА_1 .

У плані садибної ділянки АДРЕСА_1 , складеному Мукачівським БТІ, станом на 26.11.1982 зафіксовано загальну площу земельної ділянки у 2245 кв. м та її користувачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а.с. 20).

18.12.1993 ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , і ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є їхніми дітьми (а.с. 53-55).

Чинним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 28.04.2011 у справі № 2-о-109/11 за заявою ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, встановлено юридичний факт, що ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_14 ;

цим судовим рішенням встановлено, зокрема, що:

прізвище, ім`я та по батькові дітей заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_14 ;

відповідно до свідоцтва про смерть прізвище, ім`я та по батькові їх батька ОСОБА_2 (а.с. 18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/15424813).

За загальним правилом обставини, встановлені вищевказаними судовими рішеннями, не потребують повторного доказування у справі, що розглядається (ст. 82 ч.ч. 4, 5 ЦПК України).

13.09.1997 бабуся позивачів ОСОБА_12 , як зазначено у Свідоцтві про смерть серії НОМЕР_5 , виданому 19.02.2020 Мукачівським міським відділом ДРАЦС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) – « ОСОБА_12 », померла (а.с. 16). На запит позивачки (на той час - ОСОБА_5 ) Мукачівська державна нотаріальна контора листом від 20.12.2019 № 906/01-16 повідомила, що спадкова справа після смерті « ОСОБА_12 » не заводилася (а.с. 58).

У справі немає конкретних даних, які б підтверджували заявлену позивачами позицію про те, що після смерті ОСОБА_12 її брат ОСОБА_7 переїхав на проживання до смт Козова Тернопільської області, де проживав до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також, що він мав одного сина ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас у справі міститься копія Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 02.07.2002 Відділом РАЦС Козівського районного управління юстиції Тернопільської області, яким засвідчено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 у віці 35 років (а.с. 14).

У справі також немає будь-яких даних щодо прав на іншу 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 15.11.2019 подав до Мукачівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_2 , який на день смерті був зареєстрований і проживав у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у заяві вказав на наявність ОСОБА_5 як на ще одного спадкоємця першої черги за законом (а.с. 60). Заява була зареєстрована у спадковій справі № 40/2012.

27.02.2020 КП «Мукачівське міське БТІ та ЕО» виготовило на замовлення ОСОБА_5 технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , в якому зафіксовано, зокрема, площу розташованої за цією адресою земельної ділянки у 2245 кв. м, рік побудови будинку «1966», загальну площу будинку 42 кв. м, житлову площу – 20,10 кв. м (а.с. 62-67).

21.09.2021 позивачка ОСОБА_16 подала до Мукачівської державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_2 щодо спадкового майна, яке складається з домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 59).

Станом на 05.10.2021 суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_17 у Звіті про оцінку майна визначив ринкову вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 у 89195,00 грн (без ПДВ) (а.с. 68-89)

Постановою державного нотаріуса Мукачівської державної нотаріальної контори від 21.09.2021 № 420/02-31 у вчиненні нотаріальної дії відмовлено через неподання нотаріусу документів, які посвідчують право власності на майно (а.с. 61).

Апелянт ОСОБА_4 додав до скарги інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 09.05.2023 № 331602625 із якої випливає, що:

на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29.03.2011 у справі № 2-1006/2011 за ним було 05.05.2011 зареєстровано право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;

на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_7 , виданого 16.01.2014 реєстраційною службою Мукачівського міськрайонного управління юстиції, за ним було 15.01.2014 зареєстровано право власності на призначену для індивідуального садівництва земельну ділянку площею 0,0852 га з кадастровим номером 2110400000:01:016:0801 за адресою: АДРЕСА_1 ;

право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вищевказаний житловий будинок (на час реєстрації – будинок АДРЕСА_4 ) було зареєстровано 02.03.2023 на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 28.04.2022 у справі № 303/9436/21 (а.с. 170-171).

Оглянутим апеляційним судом у засіданні 18.09.2023 паспортом громадянина України ОСОБА_4 серії НОМЕР_8 підтверджується, що він з 14.05.2011 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

До відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 додав документи про сплату земельного податку за земельну ділянку по АДРЕСА_1 , про сплату комунальних платежів за цією адресою, а також витяг від 05.09.2023 № 73822288 про реєстрацію 05.09.2023 в Спадковому реєстрі спадкової справи № 71187182 (147/2023) за його заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_12 .

Отже, на час ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, що розглядається, ОСОБА_4 мав оформлене право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а право власності на розташовану за цією ж адресою земельну ділянку має і на час апеляційного розгляду справи.

Право власності набувається відповідно до закону, може набуватися, зокрема, в порядку спадкування, це право є непорушним і підлягає захисту (ст. 41 Конституції України, ст.ст. 4, 86, 524 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 2, 4, 12, 48, 49, 55 Закону України «Про власність», ст.ст. 316, 317, 319, 321, 328, Глава 29, ст. 1216 ЦК України (2003 р.)).

Земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями є садибою; у разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом; земельна ділянка, на якій розміщений житловий будинок із відповідними господарськими будівлями та комунікаціями, є складовою садиби (ст.ст. 377, 381 ЦК України (2003 р.)).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поставили питання про визнання за ними в порядку спадкування права власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 у рівних частках – по 1/2 частці за кожним. Заявленими вимогами позивачі поставили питання про визнання за ними права, реалізація якого позбавляє ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно (садибу).

Правомірність державної реєстрації речового права презюмується, наявність чинної і як такої обов`язкової для всіх державної реєстрації права власності на житловий будинок і земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на час пред`явлення позову та вирішення його судом підлягала врахуванню як позивачами при пред`явленні позову, так і судом першої інстанції при вирішенні питання щодо можливості задоволення вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання за ними в порядку спадкування права власності на будинковолодіння.

Сторонами в цивільному процесі є позивач – особа, яка вважає, що її цивільне право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач – особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких) з метою поновлення прав позивача (ст. 42 ч. 1, ст.ст. 48, 51 ЦПК України).

Спір щодо права на спадкування, щодо спадкової маси тощо (спадковий спір) виникає саме між спадкоємцями, а спір щодо права власності на нерухомість (зокрема, на житловий будинок, правовстановлюючі документи щодо якого відсутні) виникає з особами, законних прав та інтересів він стосується, права яких таким визнанням прав на майно порушуються. Відповідачами у справі за позовом особи, яка вимагає визнання права власності на майно в порядку спадкування, є спадкоємці, які прийняли спадщину, відповідачами в справі за позовом про визнання права власності на нерухомість, в тому числі, таку, правовстановлюючі документи на яку відсутні, є вищевказані особи, які мають свої законні права та інтереси в такому спорі. Відповідачем у справі за позовом про визнання права власності на нерухоме майно, права на яке зареєстровані, є особа, яка має зареєстроване право на відповідне майно. За обставинами справи, вимога про визнання права власності на житловий будинок, правовстановлюючі документи щодо якого відсутні, ґрунтується передусім на спадкуванні майна, тож має місце фактичне поєднання відповідних підстав позову.

Особа, яка має зареєстроване речове право на нерухоме майно, не може бути позбавлена права і можливості на належній стадії процесу та в належному процесуальному статусі захищати своє право, заперечувати проти задоволення вимог, які впливають на підстави набуття речового права на нерухоме майно, на легітимність і обсяг цього права тощо.

За таких умов, спір щодо права власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 безпосередньо стосується законних прав та інтересів ОСОБА_4 , який, однак, не був залучений до участі в справі.

Міркування сторони позивачів про те, що у справі № 707/2-1006/2011 ОСОБА_4 вже було відмовлено у визнанні права власності на спадкове майно, не можуть братися до уваги, оскільки у відповідному позові було відмовлено з процесуальних підстав.

Суд першої інстанції не з`ясував обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не з`ясував і не перевірив обставин стосовно того, яким чином і щодо якого майна відбувалося послідовно спадкування, не з`ясував питання про коло спадкоємців щодо відповідної спадщини тощо, а також не перевірив наявність зареєстрованих прав на нерухоме майно, що є предметом спору. Суд залишив поза увагою, що питання про право власності на спірне нерухоме майно не могло вирішуватися без урахування дійсних обставин щодо руху майнових прав на нього, і, відповідно, без урахування прав і/або наявності чи відсутності конкретних дій осіб, які мають законні права та інтереси щодо спірного майна.

За приписами ЦПК України, саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і саме відповідачу належить право визнати позов, пред`явити і підтримувати зустрічний позов, укласти мирову угоду тощо (ст. 12 ч. 3, ст.ст. 43, 49, 81, 193, 206, 207 ЦПК України). Отже, докази, які оцінюються в цивільній справі, факти, що на їх підставі встановлюються в порядку цивільного судочинства, за сукупністю яких вирішується питання про право на спадкування та про право власності на нерухомість, ухвалюється судове рішення, мають правове значення, якщо ці дії вчиняються у процесі, участь в якому беруть належні учасники у належному процесуальному статусі. У даному випадку факти, що тягнуть у позивачів виникнення відповідних прав, мають правове значення лише якщо встановлені у справі, у якій є належний відповідач (відповідачі).

Суд першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 12 ч. 5, ст. 51 ст. 189 ч. 1, ст. 197 ч. 2 п.п. 4, 6, 7, 19, ст. 214 ч. 2 ЦПК України, питання про участь у справі інших осіб (особи), прав і обов`язків яких (якої) стосується спір, не обговорив і не мав процесуальних підстав за відсутності таких належних відповідачів (відповідача) для вирішення спору щодо сторін по суті, що, власне, і потягло наслідки, які випливають із положень ст. 352 ч. 1 ЦПК України.

Таке вирішення справи є неправильним у процесуальному розумінні, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України, вищенаведені обставини виключали можливість реального вирішення спору через через відсутність у справі належного відповідача, яким є щонайменше ОСОБА_4 , без якого про законність розв`язання спору не йдеться. Вирішення справи за відсутності в ній ОСОБА_4 в якості відповідача є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення з відмовою в позові безвідносно до того, чи є й інші належні відповідачі і чи були вони залучені до участі в справі.

Питання обґрунтованості позову по суті, його доведеності, наявності підстав для визнання відповідних прав судовим порядком, інші обставини, в тому числі й те, що, підлягають встановленню обставини спадкування за кожним спадкодавцем, наразі значення не мають.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції не мав законних підстав для визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 і дійшов хибного висновку про можливість задоволення позову. ОСОБА_4 довів наявність у нього права на апеляційне оскарження рішення Мукачівського міськрайонного суду від 28.04.2022.

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного розгляду справи суд не вправі за відсутності для того належних підстав змінювати склад відповідачів у справі, розглядати підстави і вимоги позову, які не були предметом розгляду судом першої інстанції, виходити за межі пред`явлених вимог (ст. 13 ч. 1, ст. 23 ч. 1, ст. 55 ч. 1, ст. 184, ст.ст. 351, 352, ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України). Тож на стадії апеляційного провадження викладені обставини не можуть бути змінені, а порушення норм закону не можуть бути усунені чи виправлені.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність у справі необхідного для вирішення спору відповідача, внаслідок чого має місце прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (ст. 367 ч. 4, ст. 376 ч. 3 п. 4 ЦПК України).

Відтак, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, рішення суду скасувати, у позові відмовити з наведених вище процесуальних підстав – внаслідок вирішення спору за відсутності належного відповідача.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд –

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити,

рішення Мукачівського міськрайонного суду від 28 квітня 2022 року скасувати,

у позові  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 до Мукачівської міської ради Закарпатської області та  ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кожного по 681,00 грн на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору з апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 23 жовтня 2023 року.

Судді