Справа № 125/1120/22

Провадження № 22-ц/801/1935/2023

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 рокуСправа № 125/1120/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Берегового О.Ю., Панасюка О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Барського районного суду Вінницької області від 25 липня 2023 року, ухвалене суддею Барського районного суду Вінницької області Питель О.В.,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2022 року позивач АТ «Універсал Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю даного проекту є дистанційне здійснення банківського обслуговування. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга – переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», далі – Умови, опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

13.08.2019 ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Своїм підписом відповідач підтвердила, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердила, що вона ознайомилася та отримала примірники зазначених документів у мобільному додатку, що складають договір, та зобов`язується виконувати умови договору.

       В анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг від 13.08.2019 року позичальник просив відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму вказану у додатку. Розмір наданого для позичальника ліміту становить 36956,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку утворилася заборгованість у розмірі 52891,88 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту), яку і просить стягнути з відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав, а тому просить відмовити в задоволені позову. Вказала, що не визнавала наявність кредитних правовідносин між нею та позивачем та не вчиняла дій на погашення кредитних зобов`язань. У серпні 2019 року відповідач звернулася до банку за отриманням послуги для відкриття та ведення банківського рахунку з можливістю внесення на рахунок власних коштів та їх подальшого використання, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Але анкета-заява не містить інформації про те, що це є укладенням кредитного договору. Звертає увагу, що будь-яких інших документів, окрім анкети-заяви, відповідач не підписувала. Позивачем до позовної заяви не додано додаток із погодженою сумою кредитного ліміту, що є належним, допустимим доказом на підтвердження погодження суми кредитного ліміту сторонами. З наданого суду розрахунку неможливо встановити, коли відповідачу був наданий кредит, у якому розмірі, які операції здійснювалися відповідачем за допомогою платіжної картки та чи здійснювалися вони взагалі, тобто чи користувався фактично відповідач кредитними коштами. Відповідач також не визнає погодження кредитного ліміту, його збільшення або зменшення. Відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 25 липня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 4510,13 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із рішенням суду, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом не було досліджено механізму отримання банківських послуг monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Окрім цього, наданий банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Доказів, які б спростовували правильність даного розрахунку боржником не надано.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що 13.08.2019 відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг у ПАТ «Універсал Банк», у якій зазначено, що відповідач просить відкрити поточний рахунок у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на сума, вказану у додатку.

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ці анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати його умови, а також підтверджує, що вона ознайомлена із зазначеними документами та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, та погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, про що повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Також відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту, за змістом якого встановлено умови кредитування.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів.

Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № б/н від 13.08.2019, укладеним між Універсал Банк та клієнтом – ОСОБА_1 , станом на 11.01.2022, відповідач має заборгованість за кредитним договором в сумі 52891,88 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту).

Відповідно до довідки про наявність рахунку від 29.08.2022, ОСОБА_1 була видана кредитна картка № НОМЕР_1 зі строком дії до 06/24.

Згідно з даними довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 29.08.2022, ОСОБА_1 через мобільний застосунок за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 13.08.2019 за карткою №  НОМЕР_1 13.08.2019 був встановлений кредитний ліміт у розмірі 14000 грн, 09.09.2019 – збільшено до 20000 грн, 19.11.2019 – збільшено до 25000 грн, 22.09.2020 – збільшено до 36956 грн, 22.09.2020 – зменшено до 25000 грн.

Відповідно до виписки за рахунком (рух коштів за картою за період з 13.08.2019 до 11.01.2022) ОСОБА_1 активно користувалася кредитною (платіжною) карткою, а саме: розраховувалася в магазинах, поповнювала картку, оплачувала надані послуги, знімала готівку у банкоматах, здійснювала переказ грошових коштів на інші карткові рахунки, здійснювала переведення витрат у розстрочку, тим самим підтверджувала свою згоду на умови банку щодо встановленого кредитного ліміту.

З наданої позивачем інформації про рух коштів за період з 13.08.2019 до 11.01.2022, вбачається, що кредитний ліміт ОСОБА_1 станом на 11.01.2022 встановлено у розмірі 25000 грн, а заборгованість станом на 11.01.2022 становить 52891,88 грн, баланс рахунку за початок періоду 14000 грн, баланс на кінець періоду – 27891,88 грн.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Підставою позову банком зазначено невиконання кредитних зобов`язань відповідачем, що пов`язані із отриманням нею кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за його тілом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для стягнення заборгованості за фактично отриманими позичальником коштами на підставі кредитного договору від 13.08.2019 та у добровільному порядку не повернуті банку, в той же час не погоджується з розміром такої заборгованості, так як позивачем не доведено погодження з відповідачем розміру відсотків за користування кредитом та неустойки за прострочені платежі у будь-якому розмірі. Вказано, що здійснювалося нарахування та списання відсотків не відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України (на рівні облікової ставки НБУ), а у збільшеному розмірі 38,4 % (поточна ставка) та 76,8 % (прострочена ставка) за рахунок коштів, внесених відповідачем у рахунок погашення заборгованості.

Водночас судом зазначено, що з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що за рахунок тіла кредиту стягувалися відсотки за користування кредитом, розмір яких сторонами не узгоджувався, і тим самим збільшувалося тіло кредиту. Оскільки в анкеті-заяві від 13.08.2019 строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, тому неправомірно та безпідставно списувалися банком внесені на погашення боржником кошти у погашення відсотків за користування даним кредитом, натомість дана сума коштів підлягає зарахуванню на погашення саме тіла кредиту, у зв`язку з чим необхідно зменшити суму заборгованості за тілом кредиту (25000 грн) за рахунок протиправно списаних банком відсотків у розмірі 20489,87 грн. Тому, відповідачем не було погашене тіло кредиту у розмірі 4510,13 грн (52891,88 – 27891,88 - 20489,87 = 4510,13 грн), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Встановлено, що АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії, на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.

Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків  в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту, надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції, стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між АТ «Універсал Банк» та   ОСОБА_1 , у т.ч. Анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, які були надані банком позичальнику в т.ч. через мобільний застосунок, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису ОСОБА_1 .

Підписанням Договору, відповідач підтвердила, що вказані документи їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

У підписаній анкеті-заяві відповідач визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Після підписання анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно тарифів та повернути кредит.

Тобто, відповідач підтвердила, що анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку карткою із зразком її підпису.

На підставі укладеного договору відповідачу відкрито поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановлено кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по рахунку ОСОБА_1 користувалася отриманою кредитною карткою та частково погашала заборгованість, що у свою чергу свідчить про отримання останньою кредитної картки з кредитним лімітом.

Також встановлено, що зобов`язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконало своєчасно і повністю, надававши кредитні ресурси в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за договором, з умовами якого вона погодилась шляхом накладення електронного цифрового підпису на анкеті-заяві, у якій було вказано, що підписана анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між нею і банком договір про надання банківських послуг.

В свою чергу, документи були отримані  ОСОБА_1 у мобільному додатку, перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст.ст.641,644ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов`язків сторін, іншої інформації, необхідної для укладення договору. Послідовність укладення договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» в рамках проекту «Monobank» передбачає, що без ознайомлення позичальника із зазначеними документами, подальше укладення електронного договору кредиту є неможливим.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису.

Вказаній обставині суд першої інстанції уваги не звернув, хоча це має істотне значення для правильного вирішення спору.

Крім того, відповідач у відзиві на позов не заперечує, що вона є клієнтом банку, на її ім`я рахунок відкрито, надана платіжна картка та вона користувалася, тобто не заперечила факт отримання кредитних коштів.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не надала суду доказів на спростування доводів позивача щодо укладення між сторонами кредитного договору, погодження всіх істотних умов договору та розміру заборгованості.

Відповідач не оспорювала видачу на її ім`я платіжної картки, весь період активно користувалася наявними на ній коштами, в тому числі здійснювала їх часткове погашення.

З виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 слідує, що відповідач активно користувалась кредитними коштами та частково погашала заборгованість, а тому є достатні підстави для висновку про доведеність того факту, що сторони в письмовому вигляді погодили розмір відсотків та щомісячних платежів.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

У постанові від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14-ц Верховний Суд також вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що позивачем повністю доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту у заявленому розмірі.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України та ч.3 ст. 12 ЦПК України  кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач надав належні докази на підтвердження заявлених позовних вимог, що є підставою для задоволення його позову.

Тому, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованість за наданим кредитом в розмірі 52891,88 грн.

Наведені в апеляційній скарзі доводи впливають на правильність прийнятого судом рішення та спростовують висновки суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

       Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.        

Вінницький апеляційний суд вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції не повно дослідив наявні у справі докази і не дав їм належної правової оцінки, порушив при цьому норми матеріального права, внаслідок чого задовольнив позов частково ,безпідставно відмовивши в решті заявленої в позові суми боргу.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Поряд з цим, оскільки апеляційна скарга АТ «Універсал Банк» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, відповідно підлягають вирішенню питання розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про наявність підстав для  задоволення  апеляційної скарги, тому з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню судовий збір за подання позову у розмірі 2481, 00 грн. та за подання  апеляційної скарги у розмірі 3721,50 грн., а всього 6202,50 грн.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дана цивільна справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд,

                                      ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" - задовольнити.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 25 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове, позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором по тілу кредиту в розмірі  в сумі 52891,88 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" судові витрати у розмірі 2481, 00 грн - судовий збір за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3721,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2023 року.

Головуючий                                                                М.М. Якименко

Судді:                                                                         О.Ю. Береговий

                                                                О.С. Панасюк