СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/18118/23

пр. № 1-кп/759/1623/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року місто Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

провівши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в місті Києві в режимі відеоконференції судове засідання у кримінальному провадженні № 12023010000000101 від 07.09.2023, стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Владиславівка, Кіровського району, Автономної Республіки Крим, громадянин України, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

захисник - ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він будучи громадянином України вчинив державну зраду за наступних обставин.

У лютому 2014 рокуРосійська Федерація (далі - РФ) задіявши військові підрозділи Чорноморського флоту, розташовані згідно з міждержавними угодами між Україною та РФ на території міста Севастополя та інших міст Автономної Республіки Крим, а також інші підрозділи збройних сил РФ, які незаконно перетнули державний кордон України, в порушення суверенітету України, розпочала збройну агресію проти України.

Згідно із статтями 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), серед іншого визначено, що агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави. При цьому, як акт агресії незалежно від оголошення війни, кваліфікується вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини. І вказаний збройний конфлікт у виді окупації РФ Кримського півострову триває і по цей час.

06.03.2014 в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим у порушення ч. 2 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132, Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «Про проведення загальнокримського референдуму» згідно з якою 16.03.2014 мав відбутися так званий «референдум», на який винесли питання входження Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до складу РФ на правах суб`єкта федерації.

06.03.2014 Севастопольська міська рада на позачерговій сесії прийняла рішення № 7151 з аналогічним змістом.

Відповідно до зазначених постанов 16.03.2014 проведено незаконний референдум із заздалегідь відомим та підконтрольним РФ результатом, який надалі став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя на правах суб`єктів федерації до складу РФ.

Конституційний суд України своїм рішенням № 2-рп/2014 у справі № 1 13/2014 14.03.2014 визнав постанову ВР АРК № 1702-6/14 від 06.03.2014 неконституційною.

Надалі, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, в порушення ч. 2 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132, Конституції України, прийнято постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», згідно з якою на підставі Декларації незалежності Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим».

Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/2014 у справі № 1 15/2014 від 20.03.2014 згадану вище «Декларацію про незалежність Республіки Крим і міста Севастополя» визнано неконституційною.

18.03.2014 між РФ та представниками нелегітимного державного утворення «Республіка Крим» підписано договір про входження території АР Крим та міста Севастополя до складу РФ.

20.03.2014 Державною Думою РФ прийнято федеральний конституційний закон від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «Про прийняття Республіки Крим до складу РФ та утворення нових суб`єктів у складі РФ - Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя».

Згідно з вказаним законом, Автономна Республіка Крим та м. Севастополь, всупереч Хартії ООН від 26.06.1945, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ від 01.04.1999, Договору між Україною і РФ про українсько-російський державний кордон від 20.04.2004, увійшли до складу РФ.

Встановивши фактичну владу над Кримським півостровом, армією РФ, згідно із положеннями ст. 42 «Положення про закони і звичаї війни на суходолі», що є додатком до Гаазької «IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі» від 18.10.1907 здійснено тимчасову окупацію частини території іншої держави.

Водночас відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014, Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, визнані тимчасово окупованими з 20 лютого 2014 року і є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Незважаючи на вищевикладене, громадянин України ОСОБА_3 , який був безпосереднім свідком подій, пов`язаних із військовою агресією РФ проти України, так який проживав в Автономній Республіці Крим, усвідомлював обставини окупації Кримського півострову та наявність міжнародного збройного конфлікту між Україною та РФ, який триває і по даний час, у грудні 2021 року вчинив державну зраду.

Так, ОСОБА_3 , діючи умисно, добровільно, з метою вчинення дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, усвідомлюючи що він не позбавлений громадянства України, вступив на службу до збройних сил РФ. Тобто зрадивши інтересам своєї країни перейшов на бік ворога в умовах збройного конфлікту.

Зокрема, 24.12.2021 ОСОБА_3 прибувши до розташування військової частини НОМЕР_1 (НОМЕР_11-а окрема гвардійська двічі Червонопрапорна Горлівська , ордена Суворова бригада берегової оборони) що дислокується у АДРЕСА_3 , добровільно вступив на військову службу за контрактом до збройних сил РФ та став проходити службу на посаді розвідника-сапера у вищевказаній військовій частині.

В подальшому ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності і обороноздатності України не пізніше ніж з 25.02.2022, більш точну дату в ході досудового слідства встановити не надалося за можливе, в складі військової частини № НОМЕР_1 ЗС РФ приймав активну участь у бойових діях проти військових підрозділів Збройних сил України на території України. Зокрема, встановлено, що він виконував бойові завдання на території Херсонської та Миколаївської областей.

Таким чином, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у скоєннідержавної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, вказавши на час, місце, спосіб і мету їх вчинення та показав, що добровільно, розуміючи що він не позбавлений громадянства України, вступив на службу до збройних сил РФ для покращення свого матеріального становища, а саме за контрактом, який підписав 24.12.2021 та став проходити службу на посаді розвідника-сапера у військовій частині НОМЕР_1 , виконував бойові завдання на території Херсонської та Миколаївської областей. У березні 2022 він потрапив у полон. Вину визнає та вважає що вчинив неправильно, у вчиненому розкаюється.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності їх позиції.

Крім показань самого обвинуваченого ОСОБА_3 його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, підтверджується і письмовими доказами наданими стороною обвинувачення, зокрема відомостями, які містяться у:

- протоколі огляду від 02.08.2023, згідно із якими встановлено, що під час смс-листування у соціальній мережі «Вконтакте» із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання підтвердила, що дійсно є матір`ю військовополоненого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час листування ОСОБА_6 надала фото копії документів відносно свого сина ОСОБА_3 , а саме: свідоцтво про народження та довідку з військової частини № НОМЕР_1 Міністерства оборони РФ від 31.07.2023;

- відповіді на запит від 03.08.2023 №6211/100/06-2023 Офісу Президента України, згідно із яким за результатом розгляду повідомляють, що матеріали стосовно припинення громадянства України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з поданими ними заявами або внаслідок втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили;

- відповіді на запит від 03.08.2023 за №6212/100/06-2023 на виконання доручення командира військової частини НОМЕР_2 , за результатами опрацювання наявної інформації установчого характеру відносно ОСОБА_3 , зокрема, щодо займаної ним посади, військового звання та перебування у полоні;

- копії особової справи військовополоненого ОСОБА_3 , в якій містяться відомості щодо особи останнього та протокол його затримання;

- протоколі огляду Інтернет-видань від 17.08.2023 та додатку до нього DVD-R 4.7, згідно із якими встановлено, що сторінка «Однокласники`у соціальній мережі належить ОСОБА_6 , а саме в соціальній мережі «Однокласники» підписана як « ОСОБА_7 »;

- протоколі огляду від 30.08.2023 та додатку до нього диск, згідно із якими встановлено, що публікацію, яка розміщена в мережі Інтернет на сайті «Wikipedia», а саме під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », та публікацію, розміщену в мережі Інтернет на сайті «youcontrol», відповідно до даних вказаних за посиланням, встановлено, що військова частина НОМЕР_3 має скорочену назву НОМЕР_4 , зареєстрована за юридичною адресою: АДРЕСА_3 , відтак, проведеним оглядом встановлено, що місце постійної дислокації « НОМЕР_5 отдельной гвардейской бригады береговой обороны» є Автономна Республіка Крим, Сімферопольський р-н, АДРЕСА_4 ;

- протоколі огляду відеозапису від 01.09.2023 та додатку до нього диск DVD-R 4.7 gb, згідно із якими встановлено, що розміщений в мережі Інтернет на ютуб-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у відеохостингу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а саме відеозапис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », згідно із якими, встановлено, що обвинувачений повідомляє, що він є рядовий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає у м. Керч. та розповідає, що він у складі колони зайшов до м. Баштанка (населений пункт у Миколаївській області) де їх колона потрапила в засідку. На питання журналіста: «Вы в какой части служили?» ОСОБА_3 відповідає «ну в развед бате я был», на питання журналіста: «А в/ч?» ОСОБА_3 відповідає «НОМЕР_11»;

- протоколі огляду публікації від 29.08.2023 та додатку до нього диск, згідно із якими, в ході огляду підтверджено факт розміщення документу під назвою «Указ Президента Российской Федерации от 28.03.2022 № 156 «О присвоении НОМЕР_11 отдельной бригаде береговой обороны почетного наименования»;

- протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 25.08.2023 та додатку до нього диск на якому міститься інформація АТКБ «Приват Банк», згідно із яким було здійснено виїмку копії наявної інформації, яка міститься у власності АТКБ «ПРИВАТБАНК» та було перенесено на цифровий носій CD-R 700 mb 52 x speed 80 min- ВБ від 17.08.2023;

- протоколі огляду від 30.08.2023 диску «CD-R марки HP», який є невід`ємною частиною протоколу тимчасового доступу від 25.08.2023 до інформації яка перебуває у володінні АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», згідно із якими, оглянуто вказаний диск, на якому містяться файли, а саме: фотокопія (сканована) документу під назвою «Картка фізичної особи-платника податків ДПІ в м. Керчі» у друкованому вигляді, у лівому верхньому куті рукописний напис « ОСОБА_6 », зі змісту документу виходить, що остання отримала ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , занесеного до Державного реєстру фізичних осіб - 26.03.1999, фотокопія (сканована) 1-ої та 2-ої сторінки паспорту серія НОМЕР_7 громадянки України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 12-ої та 13-ої сторінки паспорту серія НОМЕР_7 на 12 сторінці міститься відбиток печатки «Автономна Республіка Крим» нижче «м. Керчі» та нижче зареєстрований та рукописно внесені наступні написи « АДРЕСА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 » місце. На 13 сторінці рукописно нанесено напис «Копия верна ОСОБА_6 , (виконано підпис) 19.04.2013;

- даними, що містяться у актовому записі про шлюб № 10 від 31.07.1998, згідно із якими зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є громадянами України та яким видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_8 ;

- даними, що містяться у актовому записі про розірвання шлюбу № 67 від 10.05.2002, згідно із якими розірвано шлюб між ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та видано свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_9 .

Так, відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.

Нормами Закону України «Про громадянство України» визначено підстави і порядок набуття та припинення громадянства України. Зокрема ст. 2 зазначеного Закону встановлено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: в Україні існує єдине громадянство та якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Відповідно до ст.ст. 17-20 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави.

При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде його громадянство, якщо вийде з громадянства України та не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України.

Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України, користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України.

Згідно із статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.

Отже, ОСОБА_3 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України та залишається громадянином України по теперішній час, незалежно від місця його проживання, та у разі фактичного набуття ОСОБА_3 громадянства РФ, яке не впливає на зміст його правових відносин з Україною, за якими він визнається лише громадянином України.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши надані стороною обвинувачення в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважаєдоведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_3 вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, а тому його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 111 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_3 у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 діяв проти своєї волі та вчинив дане кримінальне правопорушення вимушено під впливом службової залежності, примусом погроз, тощо.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином; ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини; обставини, яка пом`якшує покарання та відсутність обставин які обтяжують його покарання; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він неодружений, дітей немає, здобув освіту середню спеціальну, проходить військову службу за контрактом ЗС РФ на посаді розвідника-сапера у військовій частині № НОМЕР_1 (НОМЕР_11-а окрема гвардійська двічі Червонопрапорна АДРЕСА_2 , ордена Суворова бригада берегової оборони), має місце реєстрації у м. Керч, Автономна Республіка Крим, раніше не судимий.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 111 КК України, а саме: у виді позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є у власності обвинуваченого.

Таке покарання на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Враховуючи, що обвинувачений утримується в умовах ізоляції від суспільства як військовополонений на підставі спільного наказу Міністерства оборони України та Міністерства юстиції України, то з метою забезпечення виконання вироку в частині призначеного обвинуваченому судом покарання, слід застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 слід обчислювати з моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні та зарахувати строк попереднього ув`язнення з 25.08.2023 по 23.10.2023 у строк відбування покарання із розрахунку день за день.

Цивільний позов по справі не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України (т. 1 а.п. 37-38).

На підставі викладеного, керуючись ч. 9 ст. 100, ст. 349, ст. 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 111 КК України, у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років, з конфіскацією всього майна належного йому на праві власності.

Обрати ОСОБА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взяти його під варту негайно після проголошення вироку.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні до набрання законної сили вироку, зарахувавши строк попереднього ув`язнення з 25.08.2023 по 23.10.2023 у строк відбування покарання із розрахунку день за день.

Речові докази: свідоцтво про народження НОМЕР_10 від 18.05.1999 на ім`я ОСОБА_3 , довідка з військової частини № НОМЕР_1 Міністерства оборони РФ від 31.07.2023 №2465, які прилучені до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, що утримується під вартою протягом цього ж строку з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1