Справа № 521/12583/21

Номер провадження:1-кп/521/631/23

УХВАЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

особи, стосовно якої вирішується питання примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 ,

законного представника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м. Одеси, клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12021162470000586 від 07.05.2021 року про застосування примусових заходів медичного характеру відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, УРСР, громадянина України, із неповною середньою освітою, працюючого прибиральником ОД АТ «Укрпошта», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

  за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння передбаченого ч.1 ст.297 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно  ОСОБА_5 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.297 КК України.

06 травня 2021 року біля 19 години 50 хвилин на території 2-ого Християнського кладовища по АДРЕСА_2 , в межах Малиновського району міста Одеси України, ОСОБА_5 , будучи фізичною неосудною особою у віці 35 років, не усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, не передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і не бажаючи їх настання, унаслідок тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності у вигляді: «Легкої розумової відсталості з емоційно-вольовими порушеннями, стан декомпенсації», тобто діючи з невстановленими мотивом і метою, вирвав дерев`яний хрест з фотографією померлої при житті, влаштований на могилі №166, де похована труна з тілом померлої  ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого розламав його, розкидавши частини зламаного хресту, а також покладені на могилі поховальні вінки та пластикові квіти, по території та за парканом кладовища, чим завдав моральну шкоду чоловіку померлої ОСОБА_9 .

Одразу після цього, ОСОБА_5 направився до могили №30, на цьому ж кладовищі, в якій поховано труну з тілом померлого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зламав влаштований на ній дерев`яний хрест, на якому було пов`язано рушник із релігійним надписом, а також розбив надгробну вазу і розкинув покладені па могилі поховальні вінки по території цвинтаря, чим завдав моральну шкоду дочці померлого ОСОБА_11 .

Вищевикладені дії ОСОБА_5 помітили охоронці комунального підприємства «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які їх припинили та викликали на місце події поліцію.

Прокурор в судовому засіданні просив клопотання слідчого задовольнити та застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного стаціонару із звичайним наглядом.

ОСОБА_5 в судовому засіданні просив його не засуджувати до примусового лікування.

Захисник - адвокат ОСОБА_4 просила відмовити у клопотанні прокурора щодо застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного стаціонару із звичайним наглядом.

Законний представник особи, стосовно якої розглядається питання про застосування примусових заходів медичного характеру – ОСОБА_6 підтримала думку захисника.

Потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_9 до судового засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд клопотання за їх відсутності у зв`язку із великою завантаженістю на роботі, питання щодо міри покарання просять призначити на розсуд суду.

Дослідивши докази надані стороною обвинувачення, вислухавши правову позицію прокурора, захисника, особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, та його законного представник, суд приходить до наступного.

Судом, відповідно до ч. 1 ст. 512 КПК України, проводився судовий розгляд згідно із загальними правилами КПК.

Будучи допитаним в якості особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_5 пояснив, що бабуся сказала йому прибрати могилу після роботи, та він пішов прибирати. Він виніс сміття та його спіймали. О 06 голині вечора пішов прибирати до 07 години вечора, віником прибирав сміття, гілки, листя. Загубив термос, його спіймала поліція біля входу на цвинтар та сказала поїхати з ними. Обставини, викладені у клопотанні слідчого не визнав.

Факт вчинення суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_5   підтверджується показами свідків та наданими прокурором письмовими доказами, які безпосередньо досліджені судом.

Будучи допитаним в якості свідка, ОСОБА_12 , пояснив, що працює сторожем на 2-му Християнському кладовищі в м. Одесі з 2017 року. 06.05.2021 року приблизно о 19:30 години, їхав з роботи до дому, проїжджаючи повз кладовище та побачив, що з-за паркану кладовища летять вінки, квіти. Безпосередньо особу, що кидала не бачив, оскільки в цей час їхав на машині. На дорозі був затор, через що він не міг одразу зупинитися, та вирішив подзвонити своєму напарнику, після чого той поїхав та спіймав. Взагалі ОСОБА_14 бачив раніше на кладовищі.

Будучи допитаним в якості свідка, ОСОБА_13 , пояснив, що працює сторожем на 2-му Християнському кладовищі в м. Одесі .В травні місяці 2021 року, точну дату не пам`ятає, близько 18-19 години вечора, йому зателефонував його напарник ОСОБА_12 та повідомив, що побачив як через паркан «літають» вінки. Після чого він поїхав на велосипеді до вказаного місця та побачив чоловіка на 166 ділянці, який ламав хрести та сфотографував його. Підійшовши до нього запитав, навіщо він це робить, на що останній відповів, що більше не буде. Потім викликав поліцію. Цей чоловік є ОСОБА_5 , який знаходиться у залі судового засідання. Також зазначим, що ОСОБА_5 бачив і раніше вночі на кладовищі.

Прокурор в судовому засідання заявив усне клопотання про недоцільність допиту потерпілих по справі ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , оскільки вони не є безпосредніми очевидцями подій та від яких надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Вислухавши доводи прокурора, думку учасників судового провадження, які не заперечували проти задоволення заявленого клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог процесуального закону, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, та саме на ньому лежить обов`язок щодо доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України.

Письмовими доказами по справа, а саме:

- Витягом з ЄРДР №12021162470000586 від 07.05.2021 року за правовою кваліфікацією ч.1 ст.297 КК України, відповідно до якого, 06.05.2021 року до ЧЧ Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення оператора «102» про те, що 06.05.2021 року близько 19:00 годин, невстановлена особа, перебуваючи на території 2-го християнського кладовища, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 6. Здійснює наругу над могилами, а саме виламує хрести з могил, та перекидає їх через паркан;

- рапортом інспектора поліції від 06.05.2021 року, відповідно до якого 06.05.2021 року виявлено громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_13 по вул. Косовська в м. Одесі, та в подальшому затримано гр. ОСОБА_5 та доставлено до ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області;

-рапортом інспектора поліції від 06.05.2021 року, відповідно до якого опитати доставленого до ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області гр. ОСОБА_5 не виявилось можливим, оскільки останній висловлює думки маревного характеру;

- рапортом інспектора поліції, відповідно до якого встановити свідків очевидців подій від 06.05.2021 року на території 2-го Християнського кладовища не можливо;

- протоколом огляду місця події від 06.05.2021 року який проведений в період 21 год. 00 хв. по 21 год. 20 хв. із додатком та фототаблицею до нього;

- протоколом огляду місця події від 06.05.2021 року який проведений в період 21 год. 35 хв. по 22 год. 10 хв. із додатком та фототаблицею до нього;

- заявою ОСОБА_11 від 07.05.2021 року щодо вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до якого він просить прийняти міри до невідомої особи, яка 06.05.2021 року на 2-му Християнському кладовищі вчинила наругу над могилою її покійного батька ОСОБА_10 , а саме було пошкоджено надгроб`я та надгробний хрест;

-заявою ОСОБА_9 від 07.05.2021 року щодо вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до якого він просить прийняти міри до невідомої особи, яка 06.05.2021 року осквернила могилу його покійної дружини ОСОБА_8 , а саме зламала дерев`яний хрест, викинувши його за територію кладовища.

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 15.06.2021 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_15 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 15.06.2021 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_15 ;

- протоколом освідування особи ОСОБА_5 від 15.06.2021 року та фототаблицею до нього;

Крім того, суд не використовує для встановлення будь-яких обставин у вказаному судовому розгляді висновок експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/116-21/8328-Д від 18.05.2021 року оскільки підсумки такої експертизи не доводять жодних фактів і обставин, які підлягають доказуванню в порядку ст. 91 КПК України.

Відповідно до висновку судово-психіатричних експертів № 361 від 07.07.2021 року встановлено, що ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу, що стосується вчиненню суспільно-небезпечного діяння, ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, іншого хворобливого стану психіки не виявляв, а перебував у тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності у вигляді: «Легкої розумової відсталості з емоційно-вольовими порушеннями, стан декомпенсації» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики F70. 18 за Міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду), який за ступенем своєї вираженості позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.

У теперешній час ОСОБА_5 ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, іншого хворобливого стану психіки не виявляє, у тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебуває, виявляє ознаки психічного розладу у вигляді: « Легкої розумової відсталості з емоційно-вольовими порушеннями, стан компенсація» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики F70. 18 за Міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду). За своїм психічним станом може приймати участь в судово-слідчих діях та постати перед судом. При цьому, наявний у нього дефект психічної діяльності, тобто недостатня здібність до інтелектуального та вольового контролю над своєю поведінкою, не позбавляють, але обмежують його здатність повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, правильно сприймати факти, які мають значення в справі, давати про них пояснення, також він потребує додаткових роз`яснень та часу для осмислення складних громадсько-правових відносин, в тому числі і тексту, викладеному в процесуальних документах матеріалів кримінального провадження.

З урахуванням його актуального психічного стану, ступеню суспільної небезпечності інкримінованого суспільно-небезпечного діяння, рекомендовано застосовувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації психіатричного стаціонару із звичайним наглядом (ч.3 ст.94 КК України).

Вказаний висновок судово-психіатричної експертизи № 361 від 07.07.2021 року сумнівів у суду не викликає.

Враховуючи наведене, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до переконання про вчинення ОСОБА_5 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.287 КК України, та кваліфікує дії останнього як наруга над могилою.

Разом з тим, згідно правової позиції Європейського суду з прав людини викладеної у п.18 справи «G. V. France, п.39 «Halilovis v. Bosnia and Herzegovina», почуття неповноцінності й безсилля, яке є типовим для особи, що страждає на психічні розлади, вимагає підвищеної уваги в контексті питання щодо дотримання вимог Конвенції.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб (ст.96 КК) – висновку судово-медичної експертизи.

Відповідно до ч.2 ст.19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії, або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Суд враховує положення ст.92 КК України, яка встановлює, що примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, в спеціальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

За змістом статті 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння, які вчинили у стані осудності; які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

У відповідності до абзаців 1,2 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» №7 від 03 червня 2005 року визначаючи відповідно до ч.3-5 ст.94 КК України тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.

Для об`єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч.1 ст.94 КК України) суд має спочатку з`ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).

Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, відповідно до ч.3 ст.94 КК України може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.513 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

В даному випадку, є очевидним, що психічний стан ОСОБА_5 і характер вчиненого суспільно небезпечного діяння, потребує тримання останнього у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах із звичайним наглядом.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.

Запобіжний захід в ході розгляду кримінального провадження не застосовувався.

Так як відповідно до ст.124 КПК України процесуальні витрати стягуються з обвинуваченого лише у разі ухвалення обвинувального вироку, і оскільки стягнення процесуальних витрат при застосуванні примусових заходів медичного характеру нормами КПК України не передбачено, то такі процесуальні витрати підлягають компенсації за рахунок коштів державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 93, 94 КК України, Законом України «Про психіатричну допомогу», ст.ст. 1-29, 100, 369-372, 376, 512, 513 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12021162470000586 від 07.05.2021 року про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння, що передбачене ч.1 ст.297 КК України – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, що передбачене ч.1 ст.297 КК України, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного стаціонару із загальним наглядом.

До набрання ухвали законної сили запобіжний захід не застосовувати.

Процесуальні витрати на проведення судової трасологічної експертизи № СЕ-19/116-21/8328-Д від 18.05.2021 у розмірі 1716,20 грн. віднести на рахунок держави.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1