Справа № 420/15446/22

У Х В А Л А

03 листопада 2023 року                                                                                                     м.Одеса                                               

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат по справі № 420/15446/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65107) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

                                                           ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 420/15446/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 року по справі №420/15446/22 було задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не врахування до трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі «ім. Жовтневої революції» з 28.10.1980 р. по 05.05.1981 р. на посаді механізатора.

Визнано протиправним та скасувати     рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.04.2022 р. №155750003363 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «ім. Жовтневої революції» з 28.10.1980 р. по 05.05.1981 р. на посаді механізатора;

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2022 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

27.02.2023 року від ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/15446/22, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу - 6500,00 грн. поштові витрати, пов`язані із розглядом справи - 75,0 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення залишено без розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023р. ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення скасовано, направити справу №420/15446/22 для розгляду заяви ОСОБА_1 вх.№5791/23 до суду першої інстанції.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті послуг на правничу допомогу у розмірі 500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65107, ЄДРПОУ 20987385).

23.06.2023 р. позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з заявою вх.№20701/23 про відшкодування судових витрат в якій просив постановити додаткове рішення, яким стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на його користь судові витрати в розмірі 2178 грн.

В обґрунтування зазначеної заяви зазначено, що під час оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 р. позивач поніс судові витрати у сумі 2100,00 грн., на правничу допомогу, що підтверджується Актом надання-приймання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) від 20.06.2023 р. за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.09.2022 р. №01-09 укладеному між позивачем та Адвокатським бюро «Смірнов та партнери», що міститься в справі. При цьому довідкою АБ «Смірнов та партнери» від 20.06.2023 р. №20-06 підтверджено сплату ним зазначених коштів. Крім того, під час розгляду питання з постановленням додаткового рішення за заявою позивача  від 21.02.2023 р. та подальшого оскарження ухвали суду, я зазнав поштових витрат. Зокрема, квитанція АТ «Укрпошта» від 21.02.2023 р. на суму 26,0 грн. свідчить про сплату послуг по відправці рекомендованого листа №6743000730380 із заявою про відшкодування судових витрат від 21.02.2023 р. до суду. Водночас квитанція АТ «Укрпошта» від 09.03.2023 р. на суму 26,0 грн. свідчить про сплату послуг по відправці рекомендованого листа №6740005747509 із апеляційною скаргою від 09.03.2023 р. до 5-го апеляційного адміністративного суду. Також позивач сплатив 26,00 грн. за послуги АТ «Укрпошта» по відправці 20.06.2023 р. рекомендованого листа відповідачу із копією цієї заяви про відшкодування судових витрат.

Одеський окружний адміністративний суд розглянувши заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат постановив ухвалу від 17.07.2023 р. про відмову ГУПФУ в Одеській області в роз`яснені судового рішення, яка стосується іншої адміністративної справи.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 01.08.2023 р., якою виправлено описки в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 р., та передано заяву ОСОБА_1 вх.№20701/23 від 23.06.2023 р. про відшкодування судових витрат на розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року. Ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року про відмову в роз`яснені судового рішення та від 01 серпня 2023 року про виправлення описки скасовано. Справу №420/15446/22 направлено до суду першої інстанції для розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.06.2023 р. вх.№20701/23 про відшкодування судових витрат.

В постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що питання розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.06.2023 р. вх.№20701/23 про відшкодування судових витрат відносить до повноважень суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяву представника позивача щодо розподілу судових витрат в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини сьомої цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом з позовною заявою позивачем подавалася заява про стягнення судових витрат з відповідача, але судом при прийнятті судового рішення не вирішено питання стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог цієї норми позивач надав суду копії: Акту надання-приймання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) від 20.06.2023 р. за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.09.2022 р. №01-09 укладеному між позивачем та Адвокатським бюро «Смірнов та партнери», що міститься в справі. При цьому довідкою АБ «Смірнов та партнери» від 20.06.2023 р. №20-06 підтверджено сплату позивачем зазначених коштів у розмірі 2100,00 грн.

За правилами частини п`ятої-сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дослідивши заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши відповідні докази, суд дійшов висновку, що вказане клопотання необхідно задовольнити.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Судом встановлено, що у своїй заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2178,00 грн.

Судом встановлено, що згідно Акту надання-приймання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) від 20.06.2023 р. за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.09.2022 р. №01-09 укладеному між позивачем та Адвокатським бюро «Смірнов та партнери», що міститься в справі. При цьому довідкою АБ «Смірнов та партнери» від 20.06.2023 р. №20-06 підтверджено сплату позивачем зазначених коштів у розмірі 2100,00 грн.

Крім того позивач просить стягнути витрати на поштову кореспонденцію 78,00 грн.

Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, “розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги”.

Згідно із ч.ч.6,7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року по справі №160/6899/20.

Крім того відповідачем надано вмотивовані заперечення проти розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням зазначеного та розрахунку витрат часу, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2100,00 грн. є пропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи, суд вважає за можливе присудити з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 2100,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

Крім того, суд зазначає, що кодексом не передбачено стягнення витрат на поштову кореспонденцію.

                   Керуючись ст.ст. 139, 143, 241-247, 252 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про розподіл судових витрат  - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті послуг на правничу допомогу при розгляді справи у суді апеляційної інстанції  у розмірі 2100,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65107, ЄДРПОУ 20987385).

Ухвала набуває законної сили в порядку та строки, встановлені ст.256 КАС України.

Ухвалу суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 293-295 КАС України та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Суддя                                                                                                                К.С. Єфіменко