ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 522/9895/22

провадження № 61-11777св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: виконавчий комітет Шевченківської районної в місті Полтаві ради, виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Буряком Дмитром Миколайовичем, на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 липня 2023 року в складі колегії суддів Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивувала тим, що з 2016 до 2020 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування в шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Вказувала, що з 2018 року відповідач припинив спілкування з дитиною та не приймає жодної участі у житті свого сина та в його вихованні. Зазначала, що відповідач не надає добровільну допомогу на утримання дитини та не сплачує аліменти.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Київський районний суд м. Полтави рішенням від 30 березня 2023 року позов задовольнив. Позбавив батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд першої інстанції виходив з того, що встановлені в судовому засіданні обставини дають всі підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, зокрема, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, не надає будь-якого матеріального забезпечення. На переконання суду має місце саме винна поведінка відповідача та свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками. Суд прийняв до уваги, що відповідач, перебуваючи за межами України, сам обрав спосіб життя, який призводить до обмеження можливості спілкування з сином. Місцевий суд також урахував, що згідно з висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради № 43 від 14 березня 2023 року, виконавчий комітет вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Полтавський апеляційний суд постановою від 24 липня 2023 року рішення місцевого суду скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що:

суд першої інстанції не встановив виняткових обставин для позбавлення відповідача батьківських прав, що є крайнім заходом при доведеності винної поведінки відповідача з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи;

наданий висновок (ксерокопія) виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради (без дати) про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є неналежним доказом у справі, оскільки викликає у колегії суддів сумніви щодо його достовірності через відсутність пояснень відповідача ОСОБА_2 та рішення комісії з питань захисту прав дитини від 09 березня 2023 року. Оскільки колегія суддів позбавлена процесуальної можливості пересвідчитися у достовірності викладеної у ньому інформації, тому вважала за можливе не брати його до уваги як доказ;

позивач не надала суду належних та достатніх доказів на підтвердження ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків. Крім того, відповідач категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав;

позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Аргументи учасників справи

04 серпня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, яку просить скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року в справі № 520/8264/19.

Касаційну скаргу мотивувала тим, що:

суд апеляційної інстанції взяв до уваги лише докази, надані відповідачем, проте не перевірив достовірність їх походження, не витребував оригінали таких доказів для їх підтвердження чи спростування;

апеляційний суд взяв до уваги скріншоти банківських квитанцій, які не можливо ідентифікувати, оскільки їх оригінали відсутні, при цьому ксерокопію висновку про доцільність позбавлення батьківських прав уважав неналежним доказом;

у порушення вимог статті 95 ЦПК України апеляційний суд взяв до уваги скріншоти з телефона, які представником відповідача подані без інформації щодо їх дати;

відповідач не вчиняв та не вчиняє дій, спрямованих на фізичний, духовний і моральний розвиток дитини, не надає майнової допомоги на утримання, не цікавиться вихованням, не спілкується з дитиною;

відповідач протягом останніх двох років перебуває за межами України, тобто, він свідомо змінив країну для проживання та не приймає участі у вихованні дитини.

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивував тим, що, посилаючись на незастосування апеляційним судом висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року в справі № 520/8264/19, позивачка не зазначила норму права, яка апеляційним судом застосована без урахування вказаного висновку. Вважає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлених апеляційним судом обставин, що знаходиться за межами повноважень суду касаційної інстанції. Наполягає на тому, що апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що місцевий суд при задоволенні позову не встановив виняткових обставин для позбавлення відповідача батьківських прав, що є крайнім заходом при доведеності винної поведінки відповідача з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи. Вказує, що обставина його проживання за межами України не свідчить про неможливість спілкування з сином, участі в його вихованні та надання йому матеріальної допомоги. Зазначає, що вимушено виїхав за межі України з метою працевлаштування та поліпшення добробуту сім`ї, а після оголошення 24 лютого 2022 року воєнного стану має змогу спілкуватися з сином лише за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою від 22 серпня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

В ухвалі від 22 серпня 2023 року з урахуванням положень статей 389, 394 ЦПК України Верховний Суд указав, що в касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження. Зазначає, що суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року в справі № 520/8264/19.

У вересні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з 16 квітня 2016 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2020 року.

Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

Відповідно до довідки Початкової шкоди № 43 Полтавської міської ради № 01-21/534 від 05 грудня 2022 року ОСОБА_4 проживає разом з мамою, батько участі у вихованні не приймає, сина в освітньому закладі не провідував, фізичним та психологічним станом дитини не цікавився.

За даними характеристики ОСОБА_4 , наданої Ліцеєм № 6 «Лідер» Полтавської міської ради син сторін навчається у школі з 01 вересня 2022 року, з початку навчання мама приділяє належну увагу догляду та вихованню сина, за час навчання спілкування відбувалося лише з мамою.

Згідно з висновком органу опіки та піклування, який затверджений рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради № 43 від 14 березня 2023 року, виконавчий комітет вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі поданих відповідачем документів апеляційний суд також установив, що в період 2018-2021 років ОСОБА_4 регулярно проводив час із сином, приймав участь у його вихованні, а також у повсякденних витратах та витратах на оплату навчання й житлово-комунальних послуг.

Згідно з довідкою головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 16 лютого 2023 року ОСОБА_2 з 26 січня 2022 року перебуває за межами України.

Позиція Верховного Суду

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені в частині першій статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, провадження № 61-12305св18).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, провадження № 61-1344св20).

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Верховний Суд вже робив висновок з приводу того, що вимушене тимчасове перебування одного з батьків за кордоном унаслідок життєвих обставин (зокрема, запровадження карантинних заходів, уведення воєнного стану на території України) дійсно створює певні труднощі у налагодженні стосунків з дитиною, проте вказана обставина сама по собі не свідчить про ухилення батька від участі у вихованні та утриманні дитини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2023 року в справі № 334/5153/18, провадження №61-586св23).

У справі, яка переглядається, встановивши, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження свідомого та винного нехтування батьком своїми обов`язками відносно дитини, прийнявши до уваги, що відповідач активно заперечує проти позбавлення батьківських прав і має інтерес щодо участі у вихованні сина, який не може бути повною мірою реалізований унаслідок його вимушеного перебування за кордоном, а також урахувавши, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою та крайнім заходом впливу на батьків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 .

Такий висновок апеляційного суду відповідає якнайкращим інтересам дитини з огляду на необхідність забезпечення її права на спілкування та збереження зв`язків з обома батьками.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився з висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради № 43 від 14 березня 2023 року, про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки такий має недоліки в його оформленні, є недостатньо обґрунтованим, не враховує пояснення та позицію батька дитини щодо його бажання приймати участь у вихованні сина, а також має рекомендаційний характер.

Колегія суддів не приймає посилання позивачки на неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року в справі № 520/8264/19, оскільки вказана постанова прийнята судом касаційної інстанції за інших фактичних обставин.

Зокрема, в справі № 520/8264/19 Верховний Суд погодився із судами щодо позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки ним свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України; відповідач з 2014 року проживає за межами України та з указаного часу не бере участі у вихованні дітей, не піклується про них, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування дітей, як складову частину виховання; відповідач був достовірно обізнаний про тяжку життєву ситуацію дітей, викликаною хворобою та смертю їх матері, однак не вжив заходів для забезпечення догляду за дітьми, які після смерті матері були позбавлені будь-якого батьківського піклування, що викликало необхідність встановлення опіки над ними та призначення опікуна.

Натомість у справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що відповідач з січня 2022 року вимушено перебуває за межами України, проте не втратив інтерес до спілкування з сином та участі в його вихованні; до виїзду за кордон ОСОБА_4 регулярно проводив час із сином, приймав участь у його вихованні, а також у повсякденних витратах та витратах на оплату навчання й житлово-комунальних послуг; дитина не позбавлена батьківського піклування, проживає разом із матір`ю та вітчимом.

Тому оскаржена постанова апеляційного суду не суперечить висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року в справі № 520/8264/19.

Доводи касаційної скарги про ненадання відповідачем, який перебуває за кордоном, матеріальної допомоги на утримання дитини, колегія суддів не приймає, оскільки вказана обставина в силу положень статті 164 СК України не є підставою для позбавлення особи батьківських прав, адже сама по собі не свідчить про ухилення відповідачем від виконання обов`язків із виховання дитини.

Аргументи касаційної скарги щодо ухвалення апеляційним судом судового рішення на підставі недостовірних і недопустимих доказів (копій документів та роздруківок скріншотів) не містять посилання на обставини, які дозволяли б кваліфікувати подані відповідачем докази як недостовірні та недопустимі, не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права щодо суті спору, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Установлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Щодо клопотання про розгляд справи за участі сторін

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просила розглядати справу за участі сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Згідно частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що попередній розгляд справи у суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення клопотання позивачки про розгляд справи за участі сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного оскарження дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , підписаного адвокатом Буряком Дмитром Миколайовичем, про розгляд справи за участі сторін відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Буряком Дмитром Миколайовичем, залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 24 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук