ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 листопада 2023 року          Справа №160/25556/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коренев, перевіривши у місті Дніпрі матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, треті особи: Державна судова адміністрація  України, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, 

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов   ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, треті особи: Державна судова адміністрація  України, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 по 31 серпня 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується дня визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гри. 00 коп;

зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування суддівської винагороди судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розмір' посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року, а саме в сумі 2270 гри. 00 коп., щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 20% від посадового окладу, допомоги на оздоровлення, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01 січня по 31 грудня 2021 року;

зобов`язати  територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування суддівської винагороди судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року, а саме в сумі 2481 грн. 00 коп., щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 20% від посадового окладу, допомоги па оздоровлення, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01 січня по 31 грудня 2022 року;

зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування суддівської винагороди судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року, а саме в сумі 2684 гри. 00 коп., щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 20% від посадового окладу, допомоги на оздоровлення, з утриманням з них сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01 січня по 31 серпня 2023 року.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць. Зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, як суб`єкта владних повноважень, не на користь, якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 06 листопада 2023 року.

20 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, у якій відповідач просить відмовити у задоволенні позову. А також зазначили, що територіальне управління здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Фінансування за КЕКВ 21.13 «Суддівська винагорода» у 2021 році, у 2022 році та також у 2023 рік, здійснювалась згідно, затвердженого Державною судовою адміністрацією України кошторису (зі змінами) та плану асигнувань на 2021 рік, 2022 рік і 2023 рік. Кошторисом ТУ ДСА України в Дніпропетровській області на 2021 рік. на 2022 рік та на 2023 рік, затвердженим ДСА України, видатки на оплату праці, у т.ч. суддівської винагороди, передбачені, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 ери, з урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», та з урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Таким чином. Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021, 2022,2023 рік). Із врахуванням вищевикладеного, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області - як розпорядник бюджетних коштів не могло виплачувати позивачу суддівську винагороду (протягом спірного періоду) понад виділені йому для цього бюджетні асигнування, на власний розсуд вирішуючи, який нормативно-правовий акт потрібно виконувати, адже є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.  Крім того, відповідач посилався на пропуск позивачкою строку звернення до суду, оскільки позовні вимоги стосуються перерахунку та виплати суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.08.2023 року. Тому, саме 30.06.2023 року було останнім днем строку для звернення до суду. Однак з цим позовом позивач звернулася лише 04.10.2023 року, тобто з пропуском передбаченого ч. 1 ст.233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду.

Позивачка у позовній заяві зазначила про те, що не вважає його пропущеним, оскільки у спірних правовідносинах слід керуватися статтею 233 КЗпП України, в редакціях до та після внесення змін з 19.07.2023, з урахуванням продовження строку звернення до суду, визначеного статтею 233 КЗпП України, на строк дії карантину.  Оскільки у межах спірних правовідносин перебіг встановленого статтею 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду з вимогами, які виникли починаючі з 19.07.2022 року, почався під час дії карантину (до 30.06.2023), то після закінчення карантину з наступного дня (01.07.2023) потрібно обчислювати строк звернення до суду та його тривалість буде складати: кількість днів до закінчення карантину та визначений законом процесуальний строк.  Тобто на період дії карантину обчислення процесуальних строків зупиняється. Отже, у позивача строк звернення до суду розпочався 01.07.2023 та закінчується 01.10.2023, а з цим позовом позивач звернувся 29.09.2023, тобто в межах строку звернення до суду. Водночас просила поновити строк, якщо суд дійде висновку про необхідність поновлення строку на звернення до суду.

Отже, після відкриття провадження у справі суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому відповідно до вимог частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, зважаючи на наступне.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при оцінці додержання строку звернення до суду із цим позовом, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, зазначає, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Застосування наведених норм права відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 25.04.2023 у справі №  380/15245/22, від 07.09.2023 у справі № 280/1340/23.

Предметом заявленого спору є правомірність обчислення суддівської винагороди позивача за період з 01.01.2021 по 31.08.2023 із застосуванням для її обчислення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який використовується для визначення базового посадового окладу у розмірі 2102 грн.

Так, періоди з січня 2021 року по червень 2022 року включно.

У заявленому спорі за періоди виплати суддівської винагороди з січня 2021 року по червень 2022 року включно суд вважає правомірним застосування частини другої статті 233 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення таких правовідносин, згідно з якою, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Так, відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Однак, частина четверта статті 3 КАС України встановлює виключення з вищенаведеного правила, зазначаючи, що закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Крім того, питання застосування статті 58 Конституції України неодноразово розглянуто Конституційним Судом України, який виклав наступні правові висновки:

стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (пункт 5 мотивувальної частини рішення від 13.05.1997 № 1-зп/1997);

за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 № 1-рп/1999);

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 мотивувальної частини рішення від 05.04.2001 № 3-рп/2001);

суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності , і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (пункт 4 рішення від 02.07.2002 № 13-рп/2002);

Конституційний Суд України вважає, що вказані положення Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 5 мотивувальної частини рішення від 26.01.2011 № 1-рп/2011).

На момент виникнення спірних правовідносин з січня 2021 року по червень 2022 року частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, отже підстави для твердження про недодержання позивачем строку звернення до суду за такі періоди – відсутні.

Таким чином, оскільки право на виплату у належному розмірі сум суддівської винагороди виникло до 19.07.2022, тобто до внесення змін у статтю 233 КЗпП України, суд зазначає, що строк звернення до суду із цим позовом за розглянуті періоди не пропущено.

Водночас, періоди з липня 2022 року по серпень 2023 року включно.

При вирішенні питання про додержання строків звернення до суду з вимогами щодо належної виплати суддівської винагороди за періоди з липня 2022 року по лютий 2023 року включно належить застосовувати строки звернення до суду, встановлені статтею 233 КЗпП України, з урахуванням пункту першого глави XIX вказаного Кодексу.

Так, в редакції з 19.07.2022 частиною першою вказаної норми передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених  частиною другою  цієї статті.

Пунктом 1 глави ХІХ КЗпП України встановлено, шо під час дії карантину строки, визначені статтею 233  цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України  карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Для оцінки продовження строку для звернення до суду щодо виплат, які є періодичними (щомісячними) та мають бути виплачені за поточний місяць у такому поточному місяці, належить обчислити такий строк та встановити з якої дати строк звернення до суду є продовженим на строк дії карантину.

Оскільки виплата суддівської винагороди здійснюється щомісячно у поточному місяці, позивач мав дізнатися про порушення його права з моменту одержання виплати такої винагороди за відповідний місяць, та перебіг строку звернення до суду відповідно до частини першої статті 120 КАС України має починатися з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, якою у розглянутому випадку є відміна карантину, закінчується наступного дня після настання події, згідно з частиною сьомою статті 120 КАС України, та таким наступним днем є 01.07.2023.

Так, за періоди з липня 2022 року по лютий 2023 року перебіг тримісячного строку звернення до суду розпочався під час дії карантину для кожної щомісячної виплати з 1 числа наступного місяця та закінчився під час дії карантину, а саме перебіг строку розпочався та закінчився:

за періоди 2022 року: за липень – перебіг строку розпочався 01.08.2022 та закінчився 01.11.2022; за серпень – 01.09.2022 та 01.12.2022; за вересень – 01.10.2022 та 01.01.2023; за жовтень – 01.11.2022 та 01.02.2023; за листопад – 01.12.2022 та 01.03.2023; за грудень – 01.01.2023 та 01.04.2023 відповідно;

за періоди 2023 року: за січень – перебіг строку розпочався 01.02.2023 та закінчився 01.05.2023; за лютий – 01.03.2023 та 01.06.2023 відповідно.

 За періоди з березня 2023 року по травень 2023 року перебіг тримісячного строку звернення до суду розпочався під час дії карантину для кожної щомісячної виплати з 1 числа наступного місяця та закінчився після відміни карантину з 24 години 00 хвилин 30.06.2023, а саме перебіг строку розпочався та закінчився:

за періоди 2023 року: за березень – розпочався 01.04.2023 та закінчився 01.07.2023; за квітень – 01.05.2023 та 01.08.2023; за травень – 01.06.2023 та 01.09.2023 відповідно.

За періоди з червня 2023 року по серпень 2023 року перебіг тримісячного строку звернення до суду розпочався після відміни карантину для кожної щомісячної виплати з 1 числа наступного місяця та закінчився (закінчиться):

за періоди 2023 року: за червень – розпочався 01.07.2023 та закінчився 01.10.2023; за липень – 01.08.2023 та 01.11.2023; за серпень – 01.09.2023 та 01.12.2023 відповідно.

Оскільки перебіг строку, закінчення якого пов`язане з відміною карантину, як подією яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події, тобто 01.07.2023 (субота), позивач мав право звернення до суду без пропуску строку звернення до суду за періоди з липня 2022 року по лютий 2023 року – до 03.07.2023 (понеділок) включно як перший робочий день відповідно до частини шостої статті 120 КАС України.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про закінчення строку звернення до суду з цим позовом 30.06.2023, зокрема за вищевказані періоди.

Доводи позивача про те, що період з липня 2022 року по серпень 2023 року включно обмежується тримісячним строком з моменту відміни карантину – 30.06.2023, у зв`язку із чим останній день строку припадає на 01.10.2023, суд вважає необґрунтованими, оскільки  позивач не враховує регулярність щомісячних платежів, у тому числі за спірні періоди після закінчення карантину.

 Враховуючи, що пунктом 1 глави ХІХ КЗпП України встановлено, шо під час дії карантину строки, визначені статтею 233  цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину – тримісячний строк звернення до суду, перебіг якого почався під час дії карантину – є продовженим  під час дії карантину та  на строк дії такого карантину, тобто на строк до 30.06.2023.

Наведені прикінцеві положення КЗпП України не передбачають зупинення строку звернення до суду, а надають можливість позивачеві звернутися до суду у строк триваліший ніж три місяці з дня порушення права – шляхом продовження саме такого тримісячного строку звернення до суду на строк дії карантину.

Також вказані норми не передбачають початок обчислення строку звернення до суду з 30.06.2023 (03.07.2023) або додавання тримісячного строку звернення до суду з дня закінчення карантину.

Суд зазначає, що з відміною з 30.06.2023 карантину, як подією, перебіг продовженого строку звернення до суду закінчується наступного дня після настання такої події та з урахуванням того, що 01.07.2023 (субота) є неробочим днем, таким останнім строком є 03.07.2023 – понеділок, як перший робочий день після 01.07.2023.

Перебіг строку звернення до суду щодо виплат за березень та травень 2023 року закінчився поза періодом карантину - 03.07.2023 (оскільки 01.07.2023 є вихідним днем) та 01.09.2023, як в останні дні перебігу процесуального строку.  

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач, звернувшись із цим позовом 29.09.2023 пропустив строк звернення до суду за періоди виплати суддівської винагороди з липня 2022 року по травень 2023 року.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Крім того, суд звертає увагу позивачки на позицію Верховного Суду  викладену у постанові від 10 лютого 2022 р. у справі №160/10554/20, для  правильного вирішення цієї справи щодо правового (процесуальний) статусу ДСА (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди, адже ТУ ДСА як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які ДСА затвердила у його кошторисі. Тобто, позивачці необхідно уточнити процесуальний статус ДСА, для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 248 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, який складає 10 (десять) календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом:  надання заяви про поновлення строку звернення до суду за періоди виплати суддівської винагороди з липня 2022 року по травень 2023 року та докази поважності причин його пропуску, за наявності;

уточнену позовну заяву із визначенням процесуального статусу  Державної судової адміністрації  України, з урахуванням висновків Верховного Суду.  

Копію ухвали направити особі, яка звернулась з позовною заявою.

Роз`яснити позивачу, що якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви, визначені цією ухвалою, у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя                                                                                 А.О. Коренев