Справа № 2-1086

                                            2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

01 квітня 2009 року Центрально-Міський районний суд м.Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді                 Максимова М.Т.

при секретарі                     Сакаєвої А.Р

розглянувши у відкритому судовому засіданні  у м.Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Родовід Банк» «Про стягнення суми банківського вкладу” ,-

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ВАТ «Родовід Банк» та просить суд стягнути з відповідача суму банківського вкладу в розмірі 61000 доларів США,

пеню в розмірі 610  доларів США за несвоєчасне повернення банківського вкладу, пеню в розмірі 18  (вісімнадцять ) доларів 32 центи США за несвоєчасну виплату процентів, а також сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу в розмірі 30 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та пояснив, що 7 серпня 2008 року він уклав із ВАТ «РОДОВІД БАНК» в особі МАКІЇВСЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ №5 Донбаської філії  «РОДОВІД БАНК» договір № ДРД.582.А06-428\08-2008 про строковий банківський вклад «Авансовий», відповідно до якого Банк прийняв від нього на строковий депозитний рахунок НОМЕР_1 грошову суму в розмірі 61000 доларів США строком на 6 місяців та зобов’язався повернути суму вкладу 07.02.2009 року і проценти, нараховані на неї. Після спливу строку дії договору, а саме - 07.02.2009 року ОСОБА_1 усно звернувся до відповідача з вимогою про повернення його вкладу та процентів, нарахованих на цю суму , однак, у цьому йому було відмовлено з тих причин, що у Банку немає грошей. 10.02.2009 року позивач вже у письмовій формі звернувся до Банку з такою ж вимогою, однак, до теперішнього часу відповіді не отримав,  вклад йому не повернули. П. 5.2 вказаного договору передбачено, що у разі порушення Банком строку повернення вкладу, вказаного у вимозі вкладника, Банк сплачує на вимогу вкладника пеню у розмірі 0,1 % від суми вкладу за кожний день прострочки, але не більше 1% від суми вкладу. Крім того, у  разі порушення Банком строку виплати процентів, Банк сплачує на вимогу вкладника 0,1 % від суми процентів за кожний день прострочки, але не більше 1%  від суми невиплачених у строк процентів. Таким чином, банк за неналежне виконання умов договору повинен сплатити позивачу  пеню, яка складає 1% від суми банківського вкладу, а саме - 610 доларів США за неповернення вкладу. 17.02.2009 року Банком ОСОБА_1 були сплачені  проценти в  розмірі 1832,03 доларів США, тому Банк повинен йому ще сплатити пеню в розмірі 18,32 доларів США за їх несвоєчасну сплату.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що згідно з постановою Національного Банку України від 13.03.2009 року  у Банку з 16.03.2009 року призначена тимчасова адміністрація строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 16.03.2009 року до 15.09.2009 року, в зв’язку з чим було зупинено виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. При цьому, протягом дії мораторію не нараховується неустойка (пеня, штраф), інші фінансові санкції за невиконання або за неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). З вищезазначених підстав представник відповідача не визнає вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь пені у розмірі 0,1 % від суми вкладу за кожний день прострочки, але не більше 1% від суми вкладу та такої ж пенні за несвоєчасну сплату процентів. Більш того, зобов’язання щодо сплати процентів позивачу Банком були виконані.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з нижченаведених підстав:

В судовому засіданні встановлено, що, дійсно, ОСОБА_1 7 серпня 2008 року уклав із ВАТ «РОДОВІД БАНК» в особі МАКІЇВСЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ №5 Донбаської філії  «РОДОВІД БАНК» договір № ДРД.582.А06-428\08-2008 про строковий банківський вклад «Авансовий», відповідно до якого Банк прийняв від нього на строковий депозитний рахунок НОМЕР_1 грошову суму в розмірі 61000 доларів США строком на 6 місяців та зобов’язався повернути суму вкладу 07.02.2009 року і проценти, нараховані на неї.   Також, п. 5.2 договору банківського вкладу передбачено, що у разі порушення Банком строку повернення вкладу, вказаного у вимозі вкладника, Банк сплачує на вимогу вкладника пеню у розмірі 0,1 % від суми вкладу за кожний день прострочки, але не більше 1% від суми вкладу. Крім того, у  разі порушення Банком строку виплати процентів, Банк сплачує на вимогу вкладника 0,1 % від суми процентів за кожний день прострочки, але не більше 1%  від суми невиплачених у строк процентів.  (а.с. _________).

З матеріалів справи вбачається, що 13.03.2009 року Правління НБУ прийняло постанову про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ «Родовід Банк» та ввело мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців (а.с.________)

У своїх запереченнях представник відповідача посилається на те, що у відповідності із Законом України «Про банки та банківську діяльність» Правлінням НБУ був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 16.03.2009 року до 15.09.2009 року, було зупинено виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом з тим, згідно ст. 1058 ч.1,3 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту)одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, застосовуються положення про договір банківського вкладу ( гл. 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ст.1060 ч.2 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду, банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами  на інших умовах повернення, які встановлено договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Також ст.ст. 526 та 629  ЦК України передбачено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов’язковим  для виконання сторонами.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено суперечність п.4 Постанови НБУ №138 від 13.03.2009 року в частині введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку та зазначеними нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Ч.3 ст.22 Конституції України гарантується, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Це також стосується і підзаконних актів, які повинні відповідати вимогам Конституції та Законам України.

Згідно з положенням ч.4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта Закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов  до висновку про необхідність застосування у даному випадку положень ст.ст. 1058, 1060 ЦК України, відповідно до яких відмова  відповідача у повернені депозиту є незаконною.

Крім того, суд вважає, що дії мораторію не можуть поширюватися на позивача тому, що строк виконання зобов’язань Банком перед позивачем настав ще 07.02.2009 року і 10.02.2009 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою про повернення його вкладу, а отримавши відмову, 02.03.2009 року звернувся із цим позовом до суду, тобто, до призначення тимчасової адміністрації  та введення мораторію.

Ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття має перелік способів захисту прав та інтересів, який не є вичерпним, оскільки ч.2 ст. 10 встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Право вибору способу захисту належить особі. В зв’язку з чим вимога позивача про стягнення суми депозиту з відповідача є законною.

Крім того, суд приходить до висновку про те, що відповідно до вимог закону та договору грошовий вклад повинен бути виданий на першу вимогу вкладника. Постанова НБУ про введення мораторію на виплату депозитів не зареєстрована в установленому порядку в Міністерстві Юстиції України, суперечить нормам ЦК України, Законам України «Про національний Банк» та «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до ст. 56 «Про Національний Банк України» НБУ  видає нормативно правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі Постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечить Законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти НБУ підлягають обов’язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до Законодавства України. Нормативно-правові акти НБУ можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Таким чином, зазначеним Законом встановлена обов’язковість державної  реєстрації в Міністерстві юстиції України нормативно –правових актів НБУ, а суду не надані такі відомості про реєстрацію постанови Правління НБУ № 138 від 13.03.2009 року, на яку посилається представник відповідача в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до п.п. а п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затверджених постановою КМУ від 28.12.1992 року №731 з подальшими змінами, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції, тощо), якщо в них є одна або більше норм, що зачіпляють соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені і гарантовані Конституцією України та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість  яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації.

Право володіння, користування та розпорядження своєю  власністю, об’єктом якої є грошові вклади, закріплено у ст. 41 Конституції України. Встановлені гарантії права на приватну власність, в тому числі проголошено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, при цьому право приватної власності є непорушним. Громадянин має право вільно здійснювати право власності щодо належного йому майна. За таких підстав, суд вважає, що постанова Правління НБУ про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є нормативно-правовим актом, який підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України, оскільки зачіпає права та законні інтереси громадян.

Тому, суд вважає, що також, виходячи з вищенаведеного підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про сплату Банком йому пені за невиконання свого зобов’язання щодо повернення депозиту після закінчення строку дії договору банківського вкладу.

Суд також не приймає до уваги ствердження представника відповідача про те, що є безпідставними вимоги позивача про стягнення пені з відповідача за несвоєчасну сплату процентів, нарахованих на суму депозитного вкладу, оскільки ці проценти йому були сплачені не 07.02.3009 року, а 17.02.2009 року.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу у розмірі 61000 доларів США, а також пеню в розмірі 610  доларів США за несвоєчасне повернення банківського вкладу, пеню в розмірі 18  доларів 32 центи США за несвоєчасну виплату процентів та сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу в розмірі 30 грн.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,130,174,209,212,213,215 ЦПК України, на підставі ст.ст.  526, 1058, 1059, 1060, 1061 ЦК України, суд,-

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ВАТ «Родовід Банк» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу у розмірі 61000 доларів США, пеню в розмірі 610  доларів США за несвоєчасне повернення банківського вкладу, пеню в розмірі 18  доларів 32 центи США за несвоєчасну виплату процентів, а усього стягнути 61628(шістдесят одна тисяча шістсот двадцять вісім) доларів США 32 центи.

  Стягнути з ВАТ «Родовід Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в розмірі 30 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційної скарги – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя     М.Т.Максимов