ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.11 Справа № 5015/3569/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого –судді - Юркевича М.В.
суддів - Кузя В.Л.
ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал»м. Дрогобич Львівської області
на рішення господарського суду Львівської області від 25.08.2011 р.
у справі № 5015/3569/11
за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 м. Трускавець Львівської області
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал»м. Дрогобич Львівської області
про стягнення 809 712,29 грн.
за участю представників :
від позивача: ОСОБА_3 –представник
від відповідача: не з’явився
Права та обов’язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про фіксацію судового процесу не надходили.
Рішенням господарського суду Львівської області від 25.08.2011 р. у справі №5010/3569/11 позовні вимоги фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 м. Трускавець Львівської області задоволено частково, стягнувши з товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал»м. Дрогобич Львівської області на користь позивача 505 455,16 грн. основного боргу, 202 631,74 грн. інфляційних втрат, 51 672,36 грн. –3% річних та 7 822,05 грн. судових витрат.
ТОВ «Універсал»не погоджується з даним рішенням суду в частині задоволення позову про стягнення 254 304,10 грн. штрафних санкцій, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в цій частині в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. При цьому, апелянт покликається на те, що місцевий господарський суд позбавив останнього в порушення приписів ст. 22 ГПК України підготувати обґрунтовані заперечення щодо розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, згідно заяви про зміну розміру позовних вимог, які потребують залучення до їх проведення спеціалістів з бухгалтерської справи.
Позивач проти доводів апеляційної скарги в судовому засіданні в усній формі заперечив, вважає їх безпідставними і такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, рішення місцевого господарського суду просив залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2011 р. направленою рекомендованою кореспонденцією.
Судовою колегією Львівського апеляційного господарського суду з метою повного і всестороннього з’ясування всіх обставин спору, перевірки правильності нарахування штрафних санкцій та надання такої можливості відповідачу, було оголошено перерву в судовому засіданні до 19.10.2011 р.
В судове засідання, яке відбулось 19.10.2011 р. відповідач явку свого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, контрозрахунку спірних нарахувань не подав.
В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом з’ясовано:
01.01.2008 р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір поставки, на умовах якого позивач зобов’язався поставити відповідачу будівельні матеріали згідно специфікацій, рахунків-фактур або інших товаро-супроводжуючих документів, які є невід’ємною частиною договору, а останній взяв на себе зобов’язання прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату.
Оплата за поставлений товар згідно п. 6.1. договору здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-ох днів з моменту отримання товару.
В п. 8.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання зобов’язань сторона, що прострочила виконання зобов’язання, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки, за кожен прострочений день, виходячи з суми прострочених зобов’язань.
09.09.2010 р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №2109 про сплату 739 663,57 грн. заборгованості за поставлений останньому товар.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, сторонами станом на 28.04.2011 р. погоджено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 739 663,57 грн., про що складено акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 94).
Місцевий господарський суд, в ході розгляду даної справи встановив, що сума основної заборгованості за поставлений товар становить 505 455,16 грн., доказів погашення якої відповідачем суду не представлено. Вказана сума заборгованості визнана відповідачем, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному господарському суді, про що вказано в доводах апеляційної скарги. Однак, щодо вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 202 631,74 грн. інфляційних втрат та 51 672,36 грн. –3% річних, відповідач заперечує, вважає їх неправомірними.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення. При цьому, судова колегія виходить із наступного:
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлена позивачем до стягнення загальна сума заборгованості, нараховані інфляційні втрати в сумі 202 631,74 грн. та сума 51 672,36 грн. - 3% річних підтверджені належними та допустимими доказами, а відповідно є такими, що підлягають до задоволення.
Згідно ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору, в силу ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, сторони, укладаючи договір поставки від 01.01.2008 р., дійшли згоди щодо всіх його істотних умов та взяли на себе зобов’язання з їх виконання.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник, в силу ст. 612 цього ж Кодексу, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні приписи закріплені і в ст. 526 ЦК України.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як прослідковується із наявних матеріалів справи, факт виконання позивачем зобов’язань по договору поставки підтверджується видатковими накладними за період з 30.01.2008 р. по 31.12.2008 р. на загальну суму 2 956 623,53 грн. Згідно поданого позивачем розрахунку сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 505 455,16 грн., яку ТОВ «Універсал»повністю визнає.
Сторони укладаючи договір поставки в його умовах, а саме в п. 6.1. погодили, що оплата за поставлений товар згідно договору здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-ох днів з моменту отримання товару.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові та стягуються за весь період прострочення.
Таким чином, господарський суд Львівської області, враховуючи встановлені обставини та матеріли справи, правомірно дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 202 631,74 грн. інфляційних втрат та 51 672,36 грн. 3% річних.
Щодо нарахованих позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, то судова колегія Львівського апеляційного господарського суду надавала відповідачу можливість подати свій контрозрахунок, спірних на його думку, нарахувань. Однак, відповідач такого розрахунку не подав. Не подавав також відповідач суду першої інстанції і заяви щодо застосування строку позовної давності. Розрахунок оспорюваних апелянтом нарахувань, як судом першої інстанції так і апеляційним судом перевірено.
Згідно ч. 2 ст. 34. ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона в силу ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вище наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду констатує, що рішення господарського суду Львівської області від 25.08.2011 р. по суті є законним, відповідно до ст. 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, в зв’язку з чим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал»м. Дрогобич Львівської області відмовити.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 25.08.2011 р. у справі №5015/3569/11 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5015/3569/11 повернути в господарський суд Львівської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий-суддя Юркевич М.В.
Суддя Кузь В.Л.
Суддя Желік М.Б.