ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.11                                                                       Справа № 5010/505/2011-14/23

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Дубник О.П.

                                                                                ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 від 19.05.2011р.

на рішення          Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2011р. (повне рішення складено 28.04.2011р.)

у справі           № 5010/505/2011-14/23

за позовом           ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_4, м. Калуш Івано-Франківської області

до відповідача          ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3, м. Калуш Івано-Франківської області

про           стягнення основного боргу в розмірі 16 978,59 грн., 515,05 грн. інфляційних втрат, 139,19 трьох процентів річних та 600,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката

за участю представників:          

від позивача           - не з’явився; .

від відповідача           - не з'явився.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2011р., суддя Булка В.І., позов ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення основного боргу в розмірі 16 978,59 грн., 515,05 грн. інфляційних втрат, 139,19 –3% річних та 600,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_4 16 978,59 грн. основного боргу, 515,05 грн. інфляційних втрат, 139,19 –3% річних та 600,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката, 183,57 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване зокрема доведеністю факту порушення відповідачем зобов’язань орендаря за договором оренди об’єкта нерухомості від 15.08.2010р.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 особа - підприємець ОСОБА_3, відповідач у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2011р. у справі № 5015/505/2011-14/23 повністю і припинити провадження у справі. Як на підставу заявлених вимог скаржник посилається, зокрема, на те, що жодних документів, які б підтверджували факт прийняття ним у користування приміщення площею 52 кв. м, яке знаходиться у м. Калуші по вул. Грушевського, 54, та повернення вказаного приміщення позивачу, немає.

ОСОБА_2 особа - підприємець ОСОБА_4, позивач у справі, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене рішення місцевого господарського суду залишити без змін з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялись про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції –листів, якими надсилались копії ухвал апеляційного господарського суду), які є в матеріалах справи.

Враховуючи ті обставини, що розгляд справи у судовому засіданні неодноразово відкладався, учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином, явка учасників судового процесу у засідання апеляційного господарського суду обов’язковою не визнавалась; клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи суду апеляційної інстанції не поступало, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача у судових засіданнях, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 про (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а.с.а.с.33-35) стягнення з відповідача 16 978,59 грн. основного боргу, 515,05 грн. інфляційних, 139,19 грн. –трьох процентів річних, 183,57 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 600,00грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 15.08.2010р. між сторонами у справі укладено договір оренди об’єкта нерухомості (а.с.а.с.10-11).

Відповідно до п.1.1 зазначеного вище договору, орендодавець (позивач) передав орендарю (відповідачу) у строкове платне володіння і користування об’єкт оренди приміщення, площею 52 кв. м, яке знаходиться по вул. Грушевського,54, в м. Калуш. Об’єкт оренди належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (комп’ютерно-ігровий зал) від 17.06.2005р. (а.с.а.с.13-16).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що об’єкт оренди вважається прийнятим орендарем в день підписання акту прийому-передачі і при відсутності перешкод для практичного користування ним з боку орендаря.

У матеріалах справи також є акт прийому-передачі (додаток до договору) від 15.08.2010р. (а.с.12), в якому зазначено, зокрема, що сторони претензій не мають.

Розділом 3 договору встановлено розмір орендної плати, а саме: 2 500,00грн., яка сплачується орендодавцю один раз на місяць не пізніше 15 числа поточного місяця. Розмір орендної плати встановлений на термін дії угоди без зміни ціни до 15.09.2011р.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати орендну плату та всіх послуг, пов’язаних з використанням об’єкта оренди, що передбачено п.5.1 (Б) договору. Проте, відповідач не сплачує орендну плату. Сума боргу по орендній платі становить 15 000,00 грн. та 1 978,59 грн. заборгованості за несплачені комунальні платежі. Загальна сума боргу становить 16 978,59грн.

25.02.2011р. позивач надіслав відповідачу претензію (а.с.27) з вимогою сплатити борг. Відповідач претензію отримав, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.02.2011р.(а.с.26). Однак, відповіді відповідач на претензію не надав, заборгованість не погасив.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 1112,17грн. інфляційних втрат та 266,54грн. три проценти річних.

Враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 515,05грн. інфляційних втрат та 139,19грн. трьох процентів річних.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом у наступному.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.1, ч.5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1, ч.4 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Тобто, підстави виникнення зобов’язань (цивільних прав та обов’язків) встановлені ст.11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів (що і є у цьому випадку, правовідносини між сторонами у справі виникли на підстав договору об’єкта нерухомості від 15.08.2010р.), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Статтею 526 частиною 1 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до умов договору сторонами визначено права та обов’язки сторін за угодою, порядок здійснення розрахунку по орендній платі та відповідальність за порушення зобов’язань.

Розділом 3 договору встановлено порядок внесення орендної плати. Проте, відповідачем в порушення умов договору належним чином орендну плату не сплачено.

В силу п.5.1 (Б) договору, орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати орендну плату та всіх послуг, пов’язаних з використанням об’єкта оренди.

Відповідно до вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було відзначено вище, факт прийняття відповідачем орендованого приміщення у користування підтверджується актом прийому-передачі від 15.08.2010р. (а.с.12). Посилання скаржника на те зокрема, що у цьому акті не вказано адреси та площі орендованого приміщення, а тому цей акт не може бути доказом прийняття ним у користування спірного приміщення, спростовується тим, що інших правовідносин (укладених договорів, тощо), між сторонами у справі не існувало, а доказів, які б підтверджували протилежне, відповідачем суду не подано.

Також, суд апеляційної інстанції відзначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву від 05.04.2011р.(а.с.39) визнає та підтверджує факт укладення з позивачем договору оренди об’єкта нерухомості від 15.08.2010р. та користування нежитловим приміщенням площею 52 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Калуш, вул. Грушевського, 54. Також, у цьому відзиві відповідач підтвердив факт свого перебування у спірному приміщенні по лютий 2011 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі за 6 місяців з 15.08.2010р. по 15.01.2011р. становить 15 000,00грн. та 1 978,59 грн. - за несплачені комунальні платежі.

Доводи скаржника про те, що у нього немає перед позивачем заборгованості по орендній платі, оскільки ним повністю сплачено орендні платежі готівкою, яку він передавав позивачеві, не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи, а інших доказів, які б підтверджували ці доводи, скаржником суду не подано.

Щодо посилань скаржника на відсутність у нього обов’язку сплачувати комунальні платежі, то посилання є безпідставними, оскільки такий обов’язок вбачається з п.3.3 та пп.Б п.5.1 договору оренди об’єкта нерухомості від 15.08.2010р.

З огляду на приписи ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Позивач нарахував відповідачу 515,05грн. інфляційних втрат, 139,19грн. три проценти річних, які правильно визнані місцевим господарським судом як такі, що є обґрунтованими і підлягають до стягнення.

Посилання скаржника на неправильність нарахування йому інфляційних втрат та трьох процентів річних не знаходять свого підтвердження при перевірці розрахунку, зробленого позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог. Крім того, скаржником не подано суду свого розрахунку (контррозрахунку) інфляційних втрат та трьох процентів річних, які б спростовували розрахунок, зроблений позивачем.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 600,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, то суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом у тому, що відповідно до вимог ст.44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участю адвоката у розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивачем подано суду талон №1005208 від 10.03.2011р. (а.с.7) про сплату адвокату ОСОБА_5 послуг (надання правової допомоги) на суму 600,00грн., договір про надання правової допомоги від 25.02.2011р., укладений між ОСОБА_2 особою –підприємцем ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_5 (а.с.36), та копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 715 (а.с.37), видане ОСОБА_5, та посвідчення адвоката (а.с.38). За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильних висновків про правомірність вимог позивача про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 600,00грн.

З огляду на фактичні обставини справи та беручи до уваги заяву про зменшення розміру позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про задоволення позову та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 16 978,59грн., 515,05 грн. інфляційних втрат та 139,19грн. трьох процентів річних, а також судових витрат.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34 ГПК України, відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.          Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2011р. у справі № 5010/505/2011-14/23 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2.          Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Головуючий-суддя                                                            Процик Т.С.

суддя                                                            Дубник О.П.

                               суддя                                                            Скрипчук О.С.