ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.11 Справа № 4/103-1905
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-суддіОСОБА_1
суддівОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське шляхово-будівельне управління №24»(далі ВАТ «Тернопільське ШБУ №24»)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2011р. (повне рішення складено 18.01.2011р.)
у справі № 4/103-1905
за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Тернопіль
до відповідача ВАТ «Тернопільське ШБУ №24», м. Тернопіль
про стягнення 18737,79 грн.,
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_4 –підприємець;
від відповідача - не з’явився.
Права та обов’язки сторін, передбачені ст. 22 ГПК України, позивачу роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області 13.01.2011р. у справі №4/103-1905, суддя Бурда Н.М., позов задоволено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське шляхово-будівельне управління №24" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 15094,98 грн. основного боргу, 1 576,24 грн. пені, 1 434,34 грн. інфляційних, 631,23 грн. 3% річних, 187,37 грн. в повернення сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване ст. ст. 11, 509, 526, 530, 625, 655 Цивільного кодексу України, а також зокрема тим, що відповідачем не подано суду жодних доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, заявленої позивачем.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати, вирішити справу відповідно до п.2 ч.1 ст.103 ГПК України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2011р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Між Приватним підприємцем ОСОБА_4Я.(далі - Продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Тернопільське шляхово-будівельне управління №24" (далі - Покупець) 01.04.2009р. укладено договір купівлі-продажу №б/н (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Продавець зобов’язався у встановлені Договором терміни передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов’язався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату (а.с. 7).
Згідно п. 2.1 Договору моментом отримання товару вважається дата на видатковій накладній.
Покупець зобов’язався оплатити за товар з моменту його отримання протягом 25 днів, але не пізніше 30 числа поточного місяця (п. 2.3 Договору).
Термін дії Договору встановлено до 31.12.2009р. (п. 4.1 Договору).
На виконання умов Договору Продавець згідно накладних: № 43 від 06.04.2009р. на суму 3 896 грн. 00 коп., № 47 від 08.04.2009р. на суму 4 963 грн. 40 коп., № 51 від 14.04.2009р. на суму 1 905 грн. 60 коп., № 56 від 17.04.2009р. на суму 467 грн. 10 коп., № 57 від 23.04.2009р. на суму 2 122 грн. 00 коп., № 59 від 24.04.2009р. на суму 1 850 грн. 00 коп., № 62 від 28.04.2009р. на суму 2 197 грн. 00 коп., № 71 від 05.05.2009р. на суму 768 грн. 62 коп., № 73 від 06.05.2009р. на суму 1 677 грн. 62 коп., № 76 від 08.05.2009р. на суму 2 026 грн. 04 коп., № 81 від 14.05.2009р. на суму 1 045 грн. 00 коп., № 137 від 29.07.2009р. на суму 1 140 грн. 00 коп. та на підставі довіреностей: № 88 від 03.04.2009р., № 132 від 29.04.2009р., № 219 від 29.07.2009р. передав, а Покупець отримав Товар на загальну суму 24 058 грн. 38 коп.
Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків від 30.07.2009р., підписаного сторонами та скріпленого відтисками круглих печаток (а.с.27), відповідач свого обов’язку щодо оплати товару в повному обсязі не виконав, допустивши заборгованість перед позивачем станом на 03.12.2010р. (дата звернення до суду) в розмірі 15 094 грн. 98 коп.
Надіслана на адресу відповідача 15.12.2009р. вимога № б/н від б/д на суму 15 094 грн. 98 коп. (а.с.24-26) залишена ним без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену п. 3.1 Договору, у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки оплати, що відповідно із розрахунком позивача за період з 31.07.2009р. по 31.01.2010р. становить 1 576 грн. 24 коп. (а.с. 23).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого позивачем розрахунку, розмір втрат від інфляції за прострочення виконання зобов’язання за період з 01.05.2009р. по 20.09.2009р. становить 1 434 грн. 34 коп., три проценти річних від простроченої суми за період з 01.05.2009р. по 20.09.2009р. становить 631 грн. 23 коп. (а.с. 23).
Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 15 094 грн. 98 коп. основного боргу, 1 576 грн. 24 коп. пені, 1 434 грн. 34 коп. інфляційних, 631 грн. 23 коп. 3% річних.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, документально не підтверджені та необґрунтовані.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2011р. у справі № 4/103-1905 без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське шляхово-будівельне управління №24»без задоволення.
2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.