ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.11 Справа № 5010/678/2011-П-14/32
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Юрчук О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», б/н від 23.06.2011р.
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2011р. (повний текст рішення складено 15.06.2011р.)
у справі № 5010/678/2011-П-14/32
за позовом Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі ОСОБА_3 комітету Івано-Франківської міської ради м. Івано-Франківськ
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», м. Івано-Франківськ
про стягнення 318 527,57 грн. заборгованості, з яких: 280 570,73 грн. - попереднього пайового внеску, 20 886,97 грн. - пені, 3 730,01 грн. - 3 % річних, 13 339,86 грн. - індексу інфляції
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», м. Івано-Франківськ
до відповідача ОСОБА_3 комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ
про визнання недійсним договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста № 140 від 27.11.2009 р. та стягнення коштів у сумі 49 512,51 грн. одержаних відповідно до цього договору
за участю представників сторін:
прокурор –Макогон Ю.І.–прокурор відділу;
від позивача за первісним позовом –ОСОБА_4 –представник;
від відповідача за первісним позовом –ОСОБА_5 –представник.
Прокурору та представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2011р. у справі № 5010/678/2011-П-14/32 первісний позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Станіславська торгова компанія» на користь ОСОБА_3 комітету Івано-Франківської міської ради 280 570,73 грн. попереднього пайового внеску, 20 886, 97 грн. пені, 3 730,01 грн. - 3% річних, 13 339, 86 грн. індексу інфляції, та стягнуто з ТОВ «Станіславська торгова компанія»в дохід державного бюджету 3 185,28 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; відмовлено у зустрічному позові ТОВ «Станіславська торгова компанія»до ОСОБА_3 комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста № 140 від 27.11.2009 р. та стягнення коштів у сумі 49 512,51 грн., одержаних відповідно до цього договору.
ТОВ «Станіславська торгова компанія»не погодилося з даним рішенням суду, а тому просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ТОВ «Станіславська торгова компанія»до ОСОБА_3 комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста № 140 від 27.11.2009 р. та стягнення коштів на суму 49 512,51 грн., одержаних відповідно до цього договору.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги відсутність правової підстави, тобто нормативно-правового акту, за яким здійснювався відрахунок площі частини об’єкта будівництва від іншої частини в межах одного об’єкта, адже в Положенні «Про цільовий фонд соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста», яка є додатком до рішення Івано-Франківської міської ради від 30.07.209 р. «Про внесення змін до рішень сесій», йде мова про об’єкт будівництва, а не про частину об’єкта будівництва.
Крім того, скаржник вказує на те, що при прийнятті рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову суд не врахував, що оспорюваний договір будо укладено 27.11.2009 р., тобто після прийняття нормативно-правових актів, які підтверджують статус замовника будівництва, що є підставою для визнання його недійсним та відповідно підставою для стягнення 49 512,51 грн., що були перераховані товариством на його виконання.
У судовому засіданні прокурор та представники сторін навели свої доводи та міркування.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2011р. у справі № 5010/678/2011-П-14/32 відсутні, зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006 р. «Про створення цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Івано-Франківська»створено цільовий фонд соціально-економічного розвитку м. Івано-Франківська та затверджено Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку м. Івано-Франківська.
Рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006 р. було затверджено Положення про пайову участь замовників будівництва у формування цільового фонду соціально-економічного розвитку міста. Дане положення поширюється на всіх замовників будівництва, які здійснюють на території Івано-Франківської міської ради діяльність зі створення об’єктів будівництва.
Відповідно до п. 2.1 сесії Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006 р. дія Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста поширюється на всіх замовників будівництва, які здійснюють на території Івано-Франківської міської ради діяльність зі створення об'єктів будівництва.
27.11.2009 р. між ОСОБА_3 комітетом міської ради (виконком) та ТОВ «Станіславська торгівельна компанія»(замовник) було укладено договір № 140 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста, відповідно до умов якого замовник, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Галицькій, поруч будинку № 64, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франківська, та зобов'язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором (далі по тексту - договір).
Замовник сплачує пайовий внесок в сумі 330 083,24 грн. єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Сплата пайового внеску здійснюється до моменту підписання представником виконавчого комітету міської ради акта готовності об’єкта до експлуатації (п. 3.2 договору).
У Додатку № 2 до договору, укладеного між сторонами, був викладений графік розтермінування суми пайового внеску в розмірі 330 083,24 грн.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Івано-Франківській області від 28.02.2011 р., об'єкт - «Багатоквартирний житловий будинок на вул. Галицькій, 64в», замовником якого є ТОВ «Станіславська торгова компанія», введений в експлуатацію згідно з свідоцтвом про відповідність № 09.0000648 від 11.12.2009 р., яке видане на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 02.12.2009 р.
Листом за вих. № 2-07/221 від 12.07.2010 р. ОСОБА_3 комітет Івано-Франківської міської ради повідомив відповідача за первісним позовом про наявну у нього за заборгованість в розмірі 153 038,58 грн. (дана сума включає заборгованість за червень 2010р. згідно з графіком) по сплаті пайового внеску до фонду соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста відповідно до умов договору від 27.11.2009 р., та запропонував у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, виконати дане договірне зобов'язання.
Проте, дана вимога була залишена відповідачем без належного реагування, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду.
Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об"єднаннями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 27, п. 7 ч. 1 ст. 30, п. 4, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку міста, координація цієї роботи на відповідній території, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України господарські зобов’язання повинні виконуватися у відповідності до умов договору, належним чином та в установлений строк.
За змістом статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідач за первісним позовом не виконав умови договору № 140 в частині сплати у повному розмірі суми пайового внеску.
Договір № 140 про пайову участь від 27.11.2009 р. є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відтак, сума основного боргу на час розгляду справи в суді першої інстанції, не спростована документальними доказами відповідачем, становить 280 570,73 грн. (з урахуванням часткової проплати на суму 49 512,51 грн.), що підлягають стягненню з відповідача. Доказів, що підтверджують виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань щодо сплати пайового внеску у повному розмірі або доказів на спростування суми боргу, відповідачем не подано.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано 13 339,86 грн. втрат, завданих інфляцією, та 3 730,01 грн. - 3 % річних за період з лютого 2010 року по грудень 2010 року, які підставно стягнуті місцевим господарським судом (а.с. 11).
У відповідності до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що при простроченні платежів, визначених п. 3.2 договору, замовник (відповідач) сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом підставно задоволено первісний позов в частині стягнення з рахунку відповідача пені в розмірі 20 886,96 грн. за кожен прострочений платіж зокрема на підставі п. 5.1 договору.
Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу
В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Станіславська торгова компанія»в розумінні таких нормативно-правових актів, як: розпорядження Кабінету Міністрів України № 100-р від 29.08.2009 р., № 1047-р від 09.09.2009 р., лист Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.08.2009 р. № 12/10-848, є замовником будівництва, а відтак відповідно до п.п. 5.3.2, 5.2. Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста до пайової участі не залучається.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочинну стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 4 ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій»до пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не залучаються замовники у разі здійснення будівництва житлового фонду соціального призначення та доступного житла.
Згідно з п.п. 5.3.2 Положення про цільовий фонд –не залучаються замовники будівництва у разі здійснення будівництва будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла.
Відповідно до технічного паспорту загальна площа багатоквартирного житлового будинку по вул. Галицькій, 64 в, складає 16 127, 7 кв. м., з них: 13 169, 3 кв.м - загальна площа квартир; 1 442,7 кв.м - площа нежитлових приміщень; 1 515, 7 кв. м - площа сходових кліток.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. № 1047-р «Про придбання квартир для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов»затверджено перелік житлових будинків та об'єктів незавершеного житлового будівництва для придбання квартир Державною іпотечною установою для громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, до якого ввійшли квартири відповідача, згідно договору від 14.09.2009р.
Відповідно до листа Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.08.2009 р. № 12/10-848 «Про неухильне виконання законодавчих норм щодо пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населених пунктів», адресованого органам місцевого самоврядування, Мінрегіонбуд наголошує на необхідності безумовного виконання норм статті 27 Закону України «Про планування і забудову територій»(зі змінами, передбаченими Законом № 509 від 16.09.2008 р. та Законом № 800 від 25.12.2008 р.) щодо пайової участі (внеску) замовника у розвитку інфраструктури населених пунктів (особливо в дотриманні норм частини 4 названої статті щодо звільнення від її сплати замовників об'єктів, будівництво яких здійснюється на замовлення органів державної влади), по об'єктах житлового будівництва, в яких буде здійснюватись придбання квартир для громадян, які потребують поліпшення житлових умов, згідно з законодавством.
11.09.2009 р. між позивачем за зустрічним позовом та Державною іпотечною установою було укладено договір відчуження майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва житлового призначення, відповідно до якого відповідач зобов'язався передати у власність майнові права на об'єкт незавершеного будівництва згідно додатку (15 квартир).
14.09.2009 р. між позивачем за зустрічним позовом та Державною іпотечною установою укладено договір відчуження майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва житлового призначення, відповідно до якого відповідач зобов'язується передати у власність майнові права на об'єкт незавершеного будівництва згідно додатку (16 квартир). За таких обставин, Державною іпотечною установою у ТОВ «Станіславська торгова компанія»було придбано квартири на площу 1 969,55 кв.м.
Відповідно до цього при розрахунку пайового внеску по будівництву багатоквартирного житлового будинку по вул. Галицькій, 64 в (а.с. 7), площа 1 969,55 кв.м не була включена (взято 11 199,75 кв.м (загальна площа квартир) та 1 442,7 кв.м (площа нежитлових приміщень), що спростовує доводи скаржника.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав, в розумінні ст. 203 ЦК України та ст. 215 ЦК України, для визнання оспорюваного договору недійсним та відповідно підстав для стягнення коштів, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть слугувати підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Виходячи з вищенаведеного, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до норм ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2011р. у справі № 5010/678/2011-П-14/32 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.