ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.11 Справа № 6/5027/302/2011
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Юрчук О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Златогор» Лужанський лікеро –горілчаний завод»№ 21/3-юр від 23.05.2011р.
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.05.2011р.
у справі № 6/5027/302/2011
за позовом ТзОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод», смт. Лужаний Кіцманського району Чернівецької області
до відповідача 1 ОСОБА_2, м. Київ
до відповідача 2 ОСОБА_3, м. Чернівці
про тлумачення змісту договорів
за участю представників:
від позивача - не з’явився;
від відповідача 1 - ОСОБА_4 - представник;
від відповідача 2 - не з’явився.
Представнику відповідача 1 права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.
Учасники судового процесу належним чином повідомлялись про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції –листів, якими надіслано ухвали апеляційного господарського суду), які є в матеріалах справи.
Враховуючи ті обставини, що розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні відкладався, в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо цього спору, явка представників сторін у судове засідання обов’язковою не визнавалась, сторін не було позбавлено конституційного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги і перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача (скаржника) та відповідача 2.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.05.2011р. у справі № 6/5027/302/2011, суддя Паскарь А.Д., відмовлено в задоволенні позову про тлумачення пунктів 5 та 6 договору про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 27.05.2008, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод», за безпідставністю; припинено провадження у решту позову.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями норм ст.213, ст.ст. 625, 637Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 12, п.1 ст.80 ГПК України, відповідно до яких судом першої інстанції зроблено висновки про те, що:
- пункти 5 та 6 договору, тлумачення яких просить позивач, викладені внаслідок волевиявлення сторін при його укладенні та ніяких неясностей та суперечностей не містять, тобто, будь-яке інше тлумачення з їх простого та однозначного змісту не вбачається;
- у контексті викладеного пред’явлення даного позову судом розцінюється як спроба позивача змінити умови договору про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав та, зокрема, виключити застосування відносно нього положення ст. 625 ЦК України;
- з урахуванням того, що ОСОБА_3 не є суб’єктом підприємницької діяльності, а укладений ним з позивачем договір доручення регулюється главою 17 ЦК України, тобто тлумачення договору доручення на виконання юридичних послуг не є корпоративним спором, в цій частині спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, у зв’язку з чим провадження у справі підлягає припиненню.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод», позивач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним та необґрунтованим, просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.05.2011р. у справі № 6/5027/302/2011 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
ОСОБА_2, відповідач 1 у справі, подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.05.2011р. у справі № 6/5027/302/2011 залишити без змін, з підстав його правомірності та обґрунтованості.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав свої вимоги, доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника відповідача 2, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про тлумачення змісту пунктів 5, 6 договору про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 27.05.2008р., укладеного між позивачем та ОСОБА_2, та пункту 1.2 договору доручення від 27.05.2008р., укладеного між позивачем та ОСОБА_3.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 27.05.2008р. ОСОБА_2 та ТОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»уклали між собою нотаріально посвідчений в той же день договір про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав (а.с.13), пунктом 5 якого сторони за договором визначили, що з грошових коштів, перерахованих ОСОБА_2 на рахунок позивача у сумі 1262500 грн., повертаються грошові кошти у сумі 1151500 грн. ОСОБА_2 наступним чином : грошову суму у розмірі 606000 грн. товариство повертає до 05 червня 2008 року, грошову суму у розмірі 555500 грн. повертає до 05 липня 2008 року.
У пункті 6 цього договору сторони визначили, що вони повідомляють одна одну, що не мають жодних претензій майнового або немайнового характеру одна до одної.
Позивач вважає, що названі пункти договору належить тлумачити наступним чином: «Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки Договором про розірвання договору не встановлено відповідальності за порушення повороту отриманих в якості попередньої оплати коштів за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 02.08.2007 р., то три відсотки річних та збитки від інфляції за неналежне повернення цих коштів не нараховуються.».
Також скаржник відзначив зокрема, що з врахуванням ч.4 ст.653 ЦК України, у договорі не встановлено такої відповідальності за неналежне виконання повороту коштів, отриманих за розірваним договором купівлі-продажу корпоративних прав 02.08.2007р. Не встановлено такої відповідальності і чинним законодавством. Не передбачає такої відповідальності і Цивільний кодекс України, згідно ст.625 ЦК України боржник на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення саме грошового зобов’язання, відповідач же грошового зобов’язання перед позивачем за договором про розірвання договору не має. До статей закону, що встановлюють відповідальність, не може застосовуватись аналогія права або закону, оскільки такі норми не підлягають розширеному тлумаченню.
Суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови виходив з наступного.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 179 ГК України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.
При укладанні договору «Про розірвання договору купівлі продажу корпоративних прав»від 27.05.2008 року, сторони на основі свого волевиявлення погодили його умови, у тому числі пункти 5 та 6 , якими передбачалися умови та строки повернення грошових коштів.
Згідно з ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Правила тлумачення змісту правочину визначені в частинах 3, 4 статті 213 ЦК України, згідно з якими при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що пункти 5 та 6 договору, тлумачення яких просить позивач, викладені внаслідок волевиявлення сторін при його укладенні та ніяких неясностей та суперечностей не містять. Тобто, будь-яке інше тлумачення з їх простого та однозначного змісту не вбачається.
В контексті викладеного, пред’явлення цього позову правильно розцінено судом першої інстанції як спроба позивача змінити умови договору про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав та, зокрема, виключити застосування відносно нього положення ст. 625 ЦК України.
Також, слід відзначити, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 31 березня 2011 року у справі за № 3/5027/104/2011 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»про стягнення 1 726287, 04 грн., з яких 1161500 грн. основного боргу (заборгованість по договору про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 27.05.2008р.), 385950,52 грн. інфляційних та 178836,52 грн. трьох процентів річних, яке постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року залишено без змін, позов був задоволений.
Таким чином, при розгляді вищезгаданої справи судами першої та апеляційної інстанції вже було досліджено умови договору про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав від 27.05.2008р. зокрема п.5 та п.6 договору, і суди прийшли до висновку, що ТзОВ «Златогор»прострочив виконання свого зобов'язання повернути кошти у визначеному розмірі та встановлений строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Також, 27.05.2008р. ТзОВ «Златогор»Лужанський лікеро-горілчаний завод»та відповідач 2 ОСОБА_3 уклали між собою договір доручення від 27.05.2008р. (а.с. а.с. 17,18) про виконання останнім юридичних дій, пов’язаних із сприянням позивачеві у виконанні договору про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав, укладеного позивачем з ОСОБА_2
Зміст пункту 1.2 договору доручення зводиться до того, що ОСОБА_3 зобов’язується сприяти у виконанні пункту 5 згаданого вище договору про повернення позивачем ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 1262500,00 грн. в строк до 05.07.2008р. на підставі відповідної довіреності.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
За приписом ст. 1 ГПК України крім суб’єктів господарської діяльності, позивачами, а відтак, і відповідачами, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Перелік справ, які підвідомчі господарським судам, регламентується ст. 12 ГПК України, пунктом 4 ч. 1 якої встановлено, що, в числі інших, господарським судам підвідомчі також і справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
З урахуванням того, що ОСОБА_3 не є суб’єктом підприємницької діяльності, а укладений ним з позивачем договір доручення регулюється главою 17 ЦК України, тобто тлумачення договору доручення на виконання юридичних послуг не є корпоративним спором, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в цій частині спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, у зв’язку з чим провадження у справі підлягає припиненню.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити без змін рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.05.2011р. у справі № 6/5027/302/2011, а апеляційну скаргу ТзОВ «Златогор» Лужанський лікеро-горілчаний завод»- без задоволення.
2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.