ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.11 Справа № 5/124
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Юрчук О.В.
розглянув апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс – Галичина»(далі ВАТ «НПК-Галичина») № 32/11-047 від 15.06.2011р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2011р.
у справі № 5/124
за позовом ВАТ «НПК-Галичина», м. Дрогобич Львівської області
до відповідача Державного територіально-галузевого об’єднання (далі ДТГО) «Львівська залізниця», м. Львів
про стягнення коштів
за участю представників
від позивача –ОСОБА_2 - представник;
від відповідача – ОСОБА_3 –представник.
Представникам сторін права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.
ОСОБА_4о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2011р. у справі № 5/124 у зв‘язку із хворобою головуючого судді (судді –доповідача) Процика Т.С., передано справу № 5/124 для відкладення розгляду справи колегії суддів у складі: головуючий суддя Мурська Х.В., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.
ОСОБА_4о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2011р. у справі № 5/124 у зв‘язку із виходом на роботу після хвороби головуючого судді (судді –доповідача) Процика Т.С., враховуючи те, що справу йому було розподілено автоматизованою системою, справу № 5/124 передано (повернуто) для розгляду справи колегії суддів у складі: головуючий суддя Процик Т.С., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду апеляційної інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.04.2011р., суддя Гриців В.М., в позові відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване нормами ст.ст. 909 ЦК України, ст. ст. 57, 62 Статуту залізниць України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 №220-р., Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво N 1) і Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (в редакції, чинній станом на квітень 2010 року), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 26 березня 2009 № 317 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 за № 340/16356), а також зокрема тим, що позивач жодними доказами не обґрунтував свого твердження про приналежність цистерн, зазначених у накладних № 42533218, № 42533219 та в дорожніх відомостях № 42533218, № 4253321, до категорії вантажів другого тарифного класу, відповідні відмітки (код вантажу згідно з Єдиною тарифно-статистичною номенклатурою вантажів) у названих документах відсутні. Тому неможливо дійти правильного висновку, який саме з Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 26 березня 2009 №317, необхідно застосовувати в даному випадку.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ВАТ «НПК-Галичина»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області у справі №5/124 повністю та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити, з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також, що висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним доказам.
Також, скаржник відзначив, що відповідачем порушено умови п.п. 8.2., 8.3. договору №137 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, укладеного сторонами 29 квітня 2009 року. А саме: при списанні коштів за надані послуги відповідач неправомірно застосував коригуючий коефіцієнт 1,0, оскільки для вантажів 2 тарифного класу, до якого відноситься і мазут, нараховується залізничний тариф, що визначений Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України та пов’язані з ними послуги, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв’язків України від 26 березня 2009 року №317, в т.ч. Тарифне керівництво №1 (абз. 3 п. 3.1 Договору №137 від 29 квітня 2009 року), із застосуванням коригуючого коефіцієнту 0,624. Застосування будь-яких інших коригуючих коефіцієнтів неможливе без внесення відповідних змін у договір. Проте 29 квітня 2010 року відповідач надав позивачу довідку №99, з якої позивач довідався, що за надані відповідачем послуги по перевезенню 32-х власних порожніх цистерн відправками №№ 42533218, 42533219 з рахунку позивача 29 квітня 2010 року списано плату із застосуванням коригуючого коефіцієнту 1,0 в розмірі 83082, 24 грн. (в т.ч. ПДВ). За твердженням позивача сума 31238,40 грн. списана відповідачем безпідставно, про що він звернувся з претензією, яку відповідач відхилив. Неправильність списання вказаної суми позивач пояснює тим, що в даному випадку відповідач безпідставно застосував коригуючий коефіцієнт 1,0, чого не вправі був робити. Для застосування коригуючого коефіцієнта 1,0 необхідно було внести зміни в договір №137, як це передбачено пунктами 8.2., 8.3. цього договору.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення у даній справі залишити без змін з підстав, правомірності та обґрунтованості рішення. Відповідач зокрема відзначив, що при заповненні перевізних документів вантажовідправником не була зроблена відмітка про те, що порожні цистерни слідують з-під вивантаження під наступне навантаження; при прийняті вагонів позивач жодних зауважень до документів не висловив.
Представники сторін у судових засіданнях підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судових засіданнях.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу у судовому засіданні, суд встановив наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 29 квітня 2009 року Державним територіально-галузевим об’єднанням «Львівська залізниця» та ВАТ «Нафтопереробний комплекс –Галичина»укладено договір № 137 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (а.с.а.с.8-10), відповідно до умов якого вантажовласник (позивач) зобов’язався пред’являти залізниці у визначені Правилами перевезень вантажів терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу, а залізниця зобов’язалась приймати до перевезення вантажі вантажовласника, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати вантажовласнику додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів.
Як визначено пунктом 3.1. договору, розмір попередньої оплати за перевезення вантажів та надані транспортні послуги у поточному місяці визначається з врахуванням середньодобових обсягів перевезень за минулий місяць і нормативів часу на оброблення перевізних документів та термінів проходження платежів. Конкретний спосіб визначення сум передоплати сторони узгоджують при плануванні перевезень вантажів. Плата за перевезення визначається у відповідності до Тарифного керівництва № 1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею. Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається в додатку № 1, який є невід’ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.2. договору у міру виконання перевезень та надання послуг залізниця відображає в особовому рахунку використання вантажовласником коштів для оплати перевезень вантажів, подавання, збирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних документів. По закінченні кожного місяця залізниця надає вантажовласнику витяг з його особового рахунку і податкову накладну.
29 квітня 2010 року відповідач надав позивачу довідку №99, відповідно до якої за надані послуги відповідачем по перевезенню 32-х власних порожніх цистерн відправками №№ 42533218, 42533219 з позивача стягнута 29 квітня 2010 року плата з застосуванням коригуючого коефіцієнту 1,0 в розмірі 83082,24 грн. (у тому числі ПДВ). Означена сума списана в рахунок погашення вартості послуг з перевезення вантажів порожніх цистерн, що підтверджено накладними № 42533218, № 42533219 та дорожніми відомостями № 42533218, № 4253321. В дорожній відомості зазначено провізну плату, розраховану залізницею. Позивач не погоджується із списанням частини суми (31238,40 грн.), тому 02 червня 2010 року надіслав відповідачу лист № 600-135 з проханням провести коригування тарифу, стверджуючи, що кошти в сумі 31238,40 грн. зняті безпідставно.
Листом за № МВ - 251 від 15 червня 2010 року відповідач повідомив позивача, що підстав для проведення коригування тарифу за дане перевезення порожніх цистерн немає, оскільки при заповненні перевізних документів вантажовідправником не була зроблена відмітка про те, що дані порожні цистерни слідують з-під вивантаження під наступне навантаження; при прийнятті вагонів позивач жодних зауважень до документів не висловив. У вказаному листі відповідач посилається на роз’яснення Укрзалізниці за № ЦМ -8/129 від 26 лютого 2010 року.
Позивач 23 червня 2010 року надіслав відповідачу претензію за № 32/10-120, в якій просив повернути зайво списані кошти на суму 31238,40 грн. та річні на суму 143,78 грн. або повідомити про зарахування цієї суми в рахунок майбутніх платежів.
Відповідач листом за № МВ-306 від 19 липня 2010 року відхилив претензію з поясненнями, що зняття тарифу при поверненні 32-х власних порожніх цистерн відправками №№ 42533218, 42533219 проведено правильно, підстав для проведення коригування тарифу за дане перевезення порожніх цистерн немає.
Позивач вважає, що при проведенні розрахунків за надані послуги відповідач неправомірно застосував коригуючий коефіцієнт 1,0 та, відповідно зайво списав 31238,40 грн., оскільки для вантажів 2 тарифного класу, до якого відноситься і мазут, нараховується залізничний тариф, що визначений Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України та пов’язані з ними послуги, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв’язків України від 26 березня 2009 року № 317, в т.ч. Тарифне керівництво № 1 (абз.3 п. 3.1 Договору №137 від 29 квітня 2009 року), із застосуванням коригуючого коефіцієнту 0,624. Для застосування коригуючого коефіцієнта 1,0 у відповідача не було законних підстав, оскільки в силу п.п.8.2., 8.3. договору №137 від 29 квітня 2009 року у таких випадках необхідно було внести зміни в цей договір.
При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції у наступному.
Відповідно до вимог статті 909 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.
Обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, вантажобагажу визначає Статут залізниць України (далі Статут), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 № 457.
Частиною 1 ст. 57 Статуту передбачено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно з ст. 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.
Право Міністерства транспорту та зв’язку України на встановлення тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та знижки до них з урахуванням собівартості перевезень і питомої ваги транспортної складової в ціні продукції, що перевозиться, встановлено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 №220-р.
Наказом Міністерства транспорту України від 26 березня 2009 № 317 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 за № 340/16356), затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво N 1) і Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (в редакції, чинній станом на квітень 2010 року).
Згідно з п. 2 Тарифного керівництва № 1 тарифи на перевезення, розмір зборів і штрафів, наведені в цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, європейської та вузької колій загальної мережі залізниць України, що включені в постійну експлуатацію, для всіх відправників і одержувачів вантажів.
Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (в редакції, чинній станом на квітень 2010 року) залежать від найменування вантажу, послуги; коду вантажу згідно з Єдиною тарифно-статистичною номенклатурою вантажів. Зокрема, п.8 передбачено, що до перевезення порожніх вагонів парку залізниць (421034, 421049, 421104) та орендованих (всі перевезення), порожніх власних (з-під вивантаження, під навантаження, в (із) ремонт(у), переміщення у разі зміни власника та з провідниками застосовуються такі коефіцієнти:
- з-під вивантаження вантажів 1 тарифного класу, щебеню та баласту (щебеню) для доріг, перліту, піску, гранвідсіву, шлаків, золи –0,412;
- з-під вивантаження вантажів 2 тарифного класу, енергетичних газів, рефрижераторні вагони та криті, переобладнані з рефрижераторних вагонів, фітингові платформи, вагони для перевезення легкових автомобілів –0,624;
- з-під вивантаження вантажів 3 тарифного класу та при переміщенні вагонів у разі зміни власника, з провідниками, в (із) ремонт (у) та в інших випадках -1,000.
Як зазначено у накладних № 42533218, № 42533219 та в дорожніх відомостях № 42533218, № 4253321, в графі «найменування вантажу» вагони порожні після зливу мазуту, очищені, зливні прилади закриті, зі ст. Дрогобич безпечні, повернення в пункт відправки власність ВАТ «НПК-Галичина». Викладене дає підстави для застосування п. 8 Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 26 березня 2009 №317, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 за № 340/16356 (в редакції, чинній станом на квітень 2010 року). У накладних № 42533218, № 42533219 та в дорожніх відомостях № 42533218, № 4253321 відсутні відмітки, до якого саме тарифного класу (першого, другого чи третього) належить вантаж, з-під вивантаження від якого поверталися належні позивачу вагони, не зазначено й інші названі вище характеристики цих вагонів (код вантажу згідно з Єдиною тарифно-статистичною номенклатурою вантажів).
За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
В силу ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З огляду на викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивач не подав суду належних та допустимих доказів, які б доводили його твердження про приналежність цистерн, зазначених у накладних № 42533218, № 42533219 та в дорожніх відомостях № 42533218, № 4253321, до категорії вантажів другого тарифного класу, відповідні відмітки (код вантажу згідно з Єдиною тарифно-статистичною номенклатурою вантажів) у названих документах відсутні. Тому неможливо дійти правильного висновку, який саме з Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 26 березня 2009 №317, необхідно застосовувати у цьому випадку.
Отже, позивачем не надані належні докази, які б доводили факт порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог, а тому правомірно відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність і підставність заявленого позову та неправомірність і безпідставність оскарженого рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2011р. у справі № 5/124 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.