ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.11 Справа № 5015/900/11
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Юрчук О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транспортна компанія «Східний Експрес –Універсал»
на рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2011р. (рішення підписано 10.05.2011р.)
у справі № 5015/900/11
за позовом Приватного підприємства «Транспортна компанія «Східний Експрес –Універсал»(далі ПП «ТК «Східний Експрес –Універсал»), м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області
до відповідача ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів
про стягнення 108 244,00 грн.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5 –представники;
від відповідача - ОСОБА_6 - представник.
Повна постанова складена 07.11.2011 р.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.05.2011р., суддя Березяк Н.Є., у задоволенні позову Приватного підприємства «Транспортна компанія «Східний Експрес –Універсал»до ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 108 244,00 грн. відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим зокрема, що з поданих позивачем копій заявок вбачається, що вони підписані лише стороною виконавця (позивачем); натомість, підпис уповноваженої особи, завірений печаткою зі сторони замовника, (відповідача) відсутній; таким чином, представлені позивачем заявки, підписані в односторонньому порядку, не можуть бути належними доказами погодження між сторонами вартості перевезення. Не подано позивачем суду підписаних сторонами актів-звітів виконаних робіт, як і не подано належних доказів виставлення відповідачу рахунків, які покладено в основу позовних вимог, на суму 102 835,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «ТК «Східний Експрес –Універсал», позивач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2011р. у справі № 5015/900/11 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, з підстав порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що відповідачеві неодноразово надсилались документи, що посвідчують виконання робіт, зокрема копії товарно-транспортних накладних (CMR), акти-звіти виконаних робіт, рахунки, заявки, підписані позивачем, однак за станом на дату подання позовної заяви відповідач не підписав акт-звіт та не сплатив кошти за надані послуги у повному обсязі.
Також, скаржником подано апеляційному господарському суду доповнення до апеляційної скарги з додатками (факсимільна копія заявки на перевезення вантажу № 11/10/2010 від 11.10.2010р., довіреність від 01.06.2011р.), в якому скаржник зокрема відзначив, що зі змісту заявки від 11.10.2010р. № 11/10/2010 вбачається, що сторони узгодили перевезення вантажу в кількості трьох автомобілів, крім того, погодили вартість перевезення, однак після прибуття автомобілів позивача на місце загрузки, відповідач збільшив кількість вантажу, у зв’язку з чим постала необхідність у переоформленні заявки на перевезення щодо збільшення кількості автомобілів до п’яти; при цьому маршрут перевезення не змінювався.
Представники позивача у судових засіданнях підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, а також у поясненнях, наданих у судових засіданнях.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечив вимоги апеляційної скарги та підтримав свої доводи, заперечення та пояснення, надані у судових засіданнях.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу у судовому засіданні, суд встановив наступне.
ПП «ТК «Східний експрес»звернулось до господарського суду з позовом до ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 108 244,00 грн. за надані транспортні послуги по перевезенню вантажів.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2010р. між ОСОБА_2 особою - підприємцем ОСОБА_3 (Замовник) та ПП «ТК «Східний експрес»(Виконавець) було укладено договір № 59/18-09-10 UA на транспортні послуги по перевезенню вантажів (т.1, а.с.а.с.15-19). За умовами договору Виконавець зобов’язувався надати транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів в міжнародному сполученні автомобільним транспортом від імені і за рахунок Замовника.
Положеннями пункту 4.1 Договору передбачено, що вартість послуг перевезення по конкретному маршруту повинна бути обумовлена в заявці на перевезення вантажів (надалі ОСОБА_7).
Як стверджує позивач, разом з підписанням договору між сторонами було підписано та скріплено печатками дві заявки (Замовлення автомобілю №11/10/2010, №15/10/2010) на перевезення вантажу маршрутом Австрія (Петенбах) –Україна (Стрий), вартість послуг становила 9 380 євро за офіційним курсом НБУ на день подання документів, що підтверджують доставку вантажу.
На виконання умов договору позивачем було надано послуги по перевезенню вантажу в міжнародному сполученні, що не заперечується відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, вартість послуг перевезення відповідно до виставлених (долучені до матеріалів справи) рахунків №26-10 від 26.10.2010р. (т.1, а.с.26) та №12-11 від 12.11.2010р. (т.1, а.с.27) становить 102 835,00 грн., які не були оплачені відповідачем.
За порушення строку виконання грошових зобов’язань, відповідно до п.6.3.7 Договору позивачем нарахована пеня в розмірі 5409,00 грн., яку він просить стягнути з відповідача.
Відповідач заперечує проти вимог скаржника з тих підстав, що заявки на перевезення вантажів на зазначену в позовній заяві суму ним не підписувались, а рахунки на оплату на зазначену в позовній заяві суму, йому надсилались разом із позовною заявою без дотримання встановленого договором строку на їх оплату. Також відповідач зазначив, що йому неодноразово виставлялись рахунки на оплату, але на інші суми, виходячи із вартості перевезення, яка ним не погоджувалась, а тому оплачені ним не були. В обґрунтування своїх доводів відповідач надав суду ряд виставлених йому рахунків, сума до оплати в яких відрізняється від суми рахунків, що покладені в основу позовних вимог. З огляду на викладене, відповідач зазначає, що позов подано до суду передчасно, без врахування встановленого договором строку на оплату виставлених разом із позовною заявою рахунків, а отже просить відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови погоджується з місцевим господарським судом у наступному.
Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вже було зазначено вище, 10.09.2010р. між відповідачем (Замовник) та позивачем (Виконавець) було укладено договір №59/18-09-10 UA на транспортні послуги по перевезенню вантажів, за умовами якого Виконавець зобов’язувався надати транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів в міжнародному сполученні автомобільним транспортом від імені і за рахунок Замовника.
Відповідно до положень пункту 4.1 Договору передбачено, що вартість послуг перевезення по конкретним маршрутам повинна бути обумовлена в заявці на перевезення вантажів ( надалі ОСОБА_7).
Як стверджує позивач, разом з підписанням договору між сторонами було підписано та скріплено печатками дві заявки (Замовлення автомобілю №11/10/2010, №15/10/2010) на перевезення вантажу маршрутом Австрія (Петенбах) –Україна (Стрий), вартість послуг становила 9 380 євро за офіційним курсом НБУ на день подання документів, що підтверджують доставку вантажу.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи у суді першої інстанції у позивача неодноразово витребовувалися докази погодження замовником вартості перевезення, а саме: подання підписаних сторонами та скріплених печатками ОСОБА_7 на перевезення із зазначенням саме такої ціни, яка зазначена ПП «ТК «Східний експрес»в позовній заяві і врахована ним при виставленні рахунків на оплату. Проте, позивач доказів погодження вартості перевезення в розмірі 9380 євро суду не подав.
Долучені до позовної заяви копії ОСОБА_7 (т.1, а.с.11-14), які покладено позивачем в основу розрахунку позовних вимог, відповідачем не підписані.
Щодо долученої до доповнення до апеляційної скарги факсимільної копії ОСОБА_7 на перевезення вантажу № 11/10/2010 від 11.10.2010р. (т.2, а.с.а.с.20-21), то суд апеляційної інстанції відзначає, що у графі «дані по транспортному засобу (тип, кількість, номера)»вказано «вантажна платформа для негабаритних вантажів з контейнерними фітингами, к-сть траспорту -3 (три)». Також, у цій ОСОБА_7 у графах «дата і час завантаження»та «фрахтова сума»зроблені виправлення рукописним способом, відповідно дата і час завантаження змінено з 15.10.2010р., 8:00, на 18.10.2010р., а фрахтова сума змінена з 1 авто –1800 євро на 1920 Євро.
Проте, суд апеляційної інстанції відзначає, що як вбачається з поданих як позивачем ( т.1, а.с.а.с.13-14), так і відповідачем (т.1, а.с.а.с.116-117) копій ОСОБА_7 № 11/10/2010 від 11.10.2010р., які не підписані відповідачем, у графі «дані по транспортному засобу (тип, кількість, номера)»вказано «вантажна платформа для негабаритних вантажів з контейнерними фітингами, к-сть траспорту -4 (чотири)».
За таких обставин, слід відзначити, що позовні вимоги позивача базувались саме на поданих ним копіях заявок «Замовлення автомобіля»№11/10/2010 від 11.10.2010р. та №15/10/2010 від 15.10.2010р., які не підписані відповідачем, а подана скаржником факсимільна копія ОСОБА_7 на перевезення вантажу № 11/10/2010 від 11.10.2010р., містить іншу кількість автомобілів, іншу дату завантаження та фрахтову суму.
Крім того, а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції заявка «Замовлення автомобіля»№15/10/2010 від 15.10.2010р. взагалі не подана.
Таким чином, доводи скаржника про погодження відповідачем вартості перевезення правильно визнані судом першої інстанції як необґрунтовані і такі, що спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем в жовтні та листопаді 2010 року було надано послуги по перевезенню вантажу в міжнародному сполученні, що не заперечується відповідачем.
Крім того, слід звернути увагу, що згідно п.4.4 Договору №60/18-09-10 від 10.09.2010 року підставою для перерахування коштів Замовником є рахунок від Виконавця. В обґрунтування позовних вимог ПП «ТК «Східний експрес»посилається на ту обставину, що ним неодноразово виставлялись рахунки для оплати вартості наданих послуг , а саме: рахунки № 26-10 від 26.10.2010 року та № 12-11 від 12.11.2010 року на суму 102 835,00 грн. (т.1, а.с.26-28), які надсилались відповідачу. Як доказ надсилання рахунків та акту виконаних робіт позивачем долучено до матеріалів справи копії поштових повідомлень про вручення поштових відправлень (т.1, а.с.29).
Відповідач заперечив проти доводів позивача стосовно надсилання йому рахунків №26-10 від 26.10.2010 року та №12-11 від 12.11.2010 року на суму 102 835,00 грн., які покладено в основу позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що відповідно до поданих позивачем повідомлень про отримання поштової кореспонденції, йому було надіслано рахунки, суми в яких нічим не обґрунтовані і не відповідають поданим до позовної заяви документам. В обґрунтування своїх заперечень відповідачем було долучено до матеріалів справи копії рахунків на суму 75678,00 грн., на суму 87 136,00 грн., на суму 35522,00 грн. та супровідні листи, згідно яких надсилались зазначені рахунки (т.1, а.с.а.с.110-113). При цьому, відповідач зазначає, що відповідно до виставленого рахунку № 26-10 на суму 35 522,00 грн. на підставі заявки № 15/10/2010 від 15.10.2010 року, вартість такого перевезення ним взагалі не погоджувалась і не обґрунтована позивачем жодними належними і допустимими доказами. А рахунок № 12-11 на суму 67 313,00 грн. йому був вперше надісланий разом із позовною заявою. Попередньо йому надсилались рахунки № 11-11 із сумами до оплати, які не відповідають сумам, заявленим в позовних вимогах (т.1, а.с.а.с.110-117).
В обґрунтування позовних вимог позивачем було долучено до матеріалів справи договори на перевезення вантажів, укладені між Транспортною компанією Петер –Стар і ПП «ТК «Східний експрес»(т.1, а.с.а.с.62-73), проте, як вже зазначалося раніше, зазначені договори не можуть бути доказом погодження вартості перевезення між позивачем і відповідачем, а самого факту здійснення перевезення відповідач не заперечує. Не можуть бути належним доказом погодження між позивачем і відповідачем вартості перевезення долучені позивачем до матеріалів справи рахунки, які виставлялись ОСОБА_2 особою –підприємцем ОСОБА_3 - ТзОВ «Горизонти»(т.1, а.с.а.с.123-132), оскільки предметом розгляду цієї справи є договір перевезення між ПП «ТК «Східний експрес»та ОСОБА_2 особою - підприємцем ОСОБА_3, а договірні стосунки між ОСОБА_2 особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТзОВ «Горизонти» не є предметом дослідження у цій справі.
Зазначені документи можуть лише підтверджувати факт надання позивачем послуг по перевезенню вантажів, проте, як вже зазначалося раніше, відповідач не заперечує факту надання йому послуг по перевезенню, а лише заперечує проти погодження вартості перевезення, які покладено в основу виставлених рахунків, та посилається на передчасність звернення ПП «ТК «Східний експрес»з позовними вимогами без дотримання строку, наданого для оплати долучених до позовної заяви рахунків №26-10 від 26.10.2010 року та №12-11 від 12.11.2010 року на загальну суму 102 835,00 грн. , які надсилались йому разом із позовною заявою.
Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що конкретні умови договору обумовлюються в одноразовій заявці на перевезення, яка є невід’ємною частиною договору. Згідно положень п.4.5 Договору транспортна заявка –замовлення вважається виконаною в повному обсязі і підтверджується документально, якщо є: рахунок-вимога про передоплату, рахунок – вимога про кінцеву оплату, акт-звіт про виконані роботи, завірена копія СМR з відміткою отримувача вантажу без пошкоджень і рекламацій.
Частинами 1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до п.4.2.2 Договору передбачено, що виставлені Виконавцем рахунки оплачуються Замовником на протязі двох банківських днів по факту виставлення рахунку. Таким чином, зобов’язання відповідача за договором обумовлене виконанням позивачем вказаних положень договору.
Частинами 1-3 статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як вже було зазначено вище, оплата за виконані роботи проводиться після виставлення Виконавцем рахунків на оплату транспортних послуг згідно погоджених сторонами в заявці умов перевезення і їх вартості (п.2.3, п.4.2.2 договору).
З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що з поданих позивачем копій заявок вбачається, що вони підписані лише стороною Виконавця (позивачем). Натомість, підпис уповноваженої особи, завірений печаткою зі сторони Замовника (відповідача) відсутній. Таким чином, представлені позивачем ОСОБА_7, підписані в односторонньому порядку, не можуть бути належними доказами погодження між сторонами вартості перевезення. Не подано позивачем суду підписаних сторонами актів-звітів виконаних робіт, як і не подано належних доказів виставлення відповідачу рахунків, які покладено в основу позовних вимог, на суму 102 835,00 грн.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 04.05.2011р. у справі № 5015/900/11 без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Траспортна компанія «Східний Експрес –Універсал»без задоволення.
2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.