ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.11                                                                                 Справа № 5008/1153/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого –судді - Юркевича М.В.

суддів - Кузя В.Л.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 виробничого житлового державно-комунального підприємства м. Іршава Закарпатської області

на рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 р.

у справі № 5008/1153/2011

за позовом ОСОБА_2 виробничого житлового державно-комунального підприємства м. Іршава Закарпатської області

до відповідача ОСОБА_2 районної ради м. Іршава Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: комунального підприємства "ОСОБА_2 міське господарство з благоустрою" м. Іршава Закарпатської області

про скасування п. п. 1, 2 рішення ОСОБА_2 районної ради від 11.07.02 № 17/02/02

за участю представників :

від позивача: не з’явився

від відповідача : не з’явився

від третьої особи : не з’явився

Права та обов’язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 р. у справі № 5008/1153/2011 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 виробничого житлового державно-комунального підприємства про скасування п. п. 1, 2 рішення ОСОБА_2 районної ради від 11.07.02 № 17/02/02 «Про відокремлення структурного підрозділу від ОСОБА_2 виробничого житлового державно-комунального підприємства»- відмовлено.

ОСОБА_2 виробниче житлове державно-комунальне підприємство не погоджується з даним рішенням суду, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі. При цьому, апелянт покликається на наступні обставини і підстави:

·          Місцевий господарський суд мотивуючи свій висновок про неналежно обраний позивачем спосіб захисту права при зверненні з даним позовом не взяв до уваги те, що вимоги про визнання недійсним, незаконним та скасування актів індивідуальної дії не містять різних способів захисту права, а є одним і тим же способом. А тому, заявлена позивачем вимога про скасування рішення ОСОБА_2 районної ради, як такого що порушує його право господарського відання, не змінює суті предмету позову. Дана позиція відображена в ОСОБА_3 господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675, а саме в п. 2 зазначено, що вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому вони підлягають розглядові господарським судом;

·          Судом порушено ст. ст. 32,37,48,55 чинного на час прийняття спірного рішення Закону України «Про власність»та ст. 41 Конституції України. Відповідно до п. 4.2. Статуту ОСОБА_2 виробничого житлового державно-комунального підприємства майно підприємства є державно-комунальна власність і затверджується за ним на праві повного господарського відання. Вказує, що в клопотанні ОСОБА_2 виробничого житлового державно-комунального підприємства від 20.03.2002 р. № 42, позивач не ставив питання про безоплатну передачу активів відповідачу чи комунальному підприємству "ОСОБА_2 міське господарство з благоустрою", а тільки про створення міської комунальної служби;

·          Висновки суду про те що рішення ОСОБА_2 районної ради від 11.07.02 № 17/02/02 не оскаржувалось ні на момент прийняття рішення про ліквідацію ОСОБА_2 виробничого житлового державно-комунального підприємства, ні на час звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство суперечать приписам ст. 20 ЦК України, згідно якої право на захист особа здійснює на свій розсуд, а нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом. Позивач вільний в виборі часу звернення до суду оскільки згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не застосовується на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК. Або органу місцевого самоврядування.

28.11.2011 р. від ОСОБА_2 районної ради Закарпатської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання з’явився представник комунального підприємства «Тепло-Місто»як правонаступника комунального підприємства "ОСОБА_2 міське господарство з благоустрою". Однак, з наданих суду Повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи від 23.11.2011 р. та Рішення ОСОБА_2 міської ради від 04.03.2011 р. № 124 не вбачається положень про правонаступництво за правами та обов’язками комунального підприємства "ОСОБА_2 міське господарство з благоустрою".

          Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2011 р. направленою рекомендованою кореспонденцією.

В судове засідання, яке відбулось 30.11.2011 р. сторони та третя особа явку своїх представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Від позивача 11.11.2011 р. на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, у зв’язку з відсутністю коштів для відрядження уповноваженого представника.

29.11.2011 р. від відповідача надійшла заява у якій він просить розгляд справи проводити за відсутності представника ОСОБА_2 районної ради Закарпатської області.

          В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом з’ясовано:

Згідно Статуту ОСОБА_2 виробниче житлове державно-комунальне підприємство є державно-комунальним підприємством і знаходиться у віданні органу приватизації –Фонду державного майна України в ОСОБА_2 районі та підпорядковане ОСОБА_2 районній раді. Відповідно до п. 4.2 Статуту майно підприємства є державно-комунальною власністю і затверджується за ним на праві повного господарського відання.

Рішенням ОСОБА_2 районної ради від 11.07.2002 р. № 17/02/02 «Про відокремлення структурного підрозділу від ОСОБА_2 виробничого житлового державно-комунального підприємства»п. 1,2 дано згоду позивачу на передачу та зобов’язано ОСОБА_2 виробниче житлове державно-комунальне підприємство передати у користування по розподільному балансу станом на 01.08.2002 р. основні засоби необхідні для функціонування новоствореного "ОСОБА_2 міського господарства з благоустрою".( т. 1 а.с.12)

Основні засоби були передані згідно Переліку передачі основних засобів з балансу ОСОБА_2 виробничого житлового державно-комунального підприємства на баланс комунального підприємства «ОСОБА_2 міське господарство з благоустрою».(т. 1 а.с.26-27)

ОСОБА_2 виробниче житлове державно-комунальне підприємство звернулося до суду з позовною заявою про скасування п. 1, 2 рішення ОСОБА_2 районної ради від 11.07.02 № 17/02/02 «Про відокремлення структурного підрозділу від ОСОБА_2 виробничого житлового державно-комунального підприємства».

У преамбулі рішення другої сесії ІV скликання ОСОБА_2 районної ради від 11.07.2002р. №17/02/02 "Про відокремлення структурного підрозділу від ОСОБА_2 виробничого державно-комунального підприємства (ВЖДКП)" вказано, що зазначене рішення було прийнято за результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 ВЖДКП.

В матеріалах справи наявна копія клопотання ОСОБА_2 ВЖДКП №42 від 20.03.2002 р., згідно з яким ОСОБА_2 ВЖДКП, просило вирішити питання створення міської комунальної служби посилаючись на неможливість оплати боргу присудженого до стягнення за судовими рішеннями за споживання електроенергії, послуги з водопостачання та водовідведення в значному розмірі.

Саме за результатами розгляду такого клопотання ОСОБА_2 районна рада у рішенні від 11.07.2002 р. №17/02/02 другої сесії ІV скликання вирішила дати згоду на передачу основних засобів ОСОБА_2 ВЖДКП ОСОБА_2 міській раді для створення комунального підприємства "ОСОБА_2 міське господарство з благоустрою". Згідно з п.2 вказаного рішення вирішено передати ОСОБА_2 ВЖДКП у користування по розподільному балансу станом на 01.08.2002 р. основні засоби, необхідні для функціонування новоствореного підприємства.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

Оскаржуване рішення було прийняте саме за клопотанням позивача. Крім того, рішенням ОСОБА_2 районної ради від 11.07.2002 р. № 17/02/02 конкретний перелік основних засобів, що підлягав передачі не визначався.

Згідно п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"( у редакції, що діяла на момент прийняття рішення) до виключної компетенції міської ради належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. Таким чином, ОСОБА_2 районна рада приймаючи рішення від 11.07.2002 р. № 17/02/02 «Про відокремлення структурного підрозділу від ОСОБА_2 виробничого житлового державно-комунального підприємства»діяла в межах своєї компетенції.

Згідно ст. 31 Закону України «Про власність», у редакції чинній на момент прийняття рішення, до державної власності в Україні належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про власність».

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (у редакції чинній на момент прийняття рішення).

Ст. 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Отже, з наведеного вище слідує, що право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно належить територіальній громаді міста, яка безпосередньо або через утворені нею органи місцевого самоврядування управляє майном, що є у комунальній власності. В даному випадку ОСОБА_2 районна рада Закарпатської області від імені та в інтересах територіальної громади відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Оскільки, відповідно до Статуту майно підприємства є державно-комунальною власністю, тобто воно належить територіальній громаді міста, правомочності від імені якої здійснює ОСОБА_2 районна рада Закарпатської області. Таким чином, хоч і майно перебуває на балансі підприємства, воно не втрачає статусу комунальної власності.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про власність»майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Ч. 5 ст. 48 Закону України «Про власність» передбачено, що особа, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання має право на захист свого володіння також від власника.

Виходячи з вище наведеного власником майна підприємства є ОСОБА_2 районна рада Закарпатської області, якою згідно з її компетенцією ( п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") було прийняте рішення від 11.07.02 № 17/02/02. Хоча підприємство володіє майном на праві повного господарського відання і має право на захист від власника, ОСОБА_2 районною радою Закарпатської області рішення було прийняте в межах її компетенції і згідно своїх прав як власника майна. А тому, в даному випадку відсутнє порушення права повного господарського відання з боку власника майна, який діяв тільки з метою реалізації наданих йому прав.

Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність порушеного його права господарського відання на основні засоби, які було передано на баланс ОСОБА_2 міського господарства по благоустрою на підставі рішення ОСОБА_2 районної ради від 11.07.2002р. №17/02/02.

Отже, судова колегія погоджується з висновком господарського суду Закарпатської області про відсутність правових підстав для скасування п. п. 1, 2 рішення ОСОБА_2 районної ради від 11.07.2002 р. № 17/02/02 «Про відокремлення структурного підрозділу від ОСОБА_2 виробничого житлового державно-комунального підприємства».

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона в силу ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вище наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду констатує, що рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 р. по суті є законним, відповідно до ст. 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, в зв’язку з чим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.          

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 виробничого житлового державно-комунального підприємства відмовити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 р. у справі № 5008/1153/2011 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5008/1153/2011 повернути в господарський суд Закарпатської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя Юркевич М.В.

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.