УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 503/1855/19

провадження № 51-6691ск23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року, які постановлені в кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160320000228, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Виска, Маловисківський району Кіровоградської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 129 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Суть питання

За вироком Любашівського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2020 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України позбавлення волі на строк 11 років, за ч.1 ст. 129 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 і ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань, визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 6 місяців.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 03 жовтня 2023 року змінив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_5 , а саме: на підставі ч. 4 ст. 286 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), ч. 1 ст. 49 КК України звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України у зв`язку із закінченням строку давності та закрив кримінальне провадження в цій частині. Також виключив з мотивувальної та резолютивної частини вироку висновки суду щодо застосування ст. 70 КК України (з урахуванням ухвали Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року про виправлення описки). В решті вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_5 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій захисник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Статтею 427 КПК України встановлено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Частиною 1 ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону, доводи касаційної скарги захисника фактично зводяться до його посилань на неповноту судового розгляду, незгоди з наданою судами оцінкою доказів та заперечення правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

При цьому захисник, викладаючи фактичні обставини, допускає помилки, які неможливо інтерпретувати з огляду на обставини справи. Наприклад, у своїй касаційній скарзі він вказує: «Показання свідків в даному випадку жодним чином не можуть вважатись доказами моєї причетності та вини мого підзахисного в інкримінованому кримінальному правопорушенні…

…Висновок судово-психіатричної експертизи від 29 серпня 2019 року № 368 містить лише інформацію про мій психічний стан, проте ніякої інформації про те, що саме ОСОБА_5 причетний до кримінальних правопорушень, в який він обвинувачувався, цей висновок не містить, від так він є належним доказом моєї вини. …

… В той же час, посилання суду першої інстанції на те, що невизнання мною вини слід розцінювати як спробу уникнути кримінальної відповідальності за скоєні діяння, я істотним порушенням прав людини та конституційних засад прав людини та громадянина. …

… Всупереч вимог норми процесуального права… я не був забезпечений правом на захист у повному обсязі, слідчий, прокурор та суд у повній мірі мені не роз`яснили та не забезпечили мені права на кваліфіковану допомогу. …

… Водночас, я не будучи фахівцем в галузі права, не міг в повній мірі усвідомлювати значення та всі наслідки пред`явлення мені обвинувачення…

… Проведення з обвинуваченим слідчих (розшукових) дій, повідомлення йому про підозру, пред`явлення йому обвинувачення, розгляд обвинувального акту в суді першої інстанції, відбувався без належного мені роз`яснення слідчим, прокурором та судом мого права на захист та забезпечення мене обраним ОСОБА_5 захисником. … »

Також у поданій скарзі захисник, порушуючи питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, не погоджується з висновком судів щодо визнання його підзахисного винуватим за ч. 1 ст. 115 КК України. Проте в обґрунтування таких тверджень не погоджується з правовою оцінкою встановлених обставин кримінального провадження. Крім того, касаційна скарга не містить доводів, які би спростовували висновки, відображені в судових рішеннях судів попередніх інстанцій щодо кримінальної правової оцінки вчиненого діяння, з посиланням на матеріали кримінального провадження.

Крім того, касаційна скарга захисника не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів апеляційної скарги сторони захисту.

Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 КПК України, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків - п`ять днів із дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3