ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"29" березня 2011 р.Справа № 12/16/5022-253/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Френдій Н.А.
Розглянув справу
за позовом відкритого акціонерного товариства "Березовицький комбінат "Будіндустрія", смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області, 47724
до Тернопільського спільного комерційно - виробничого малого підприємства "Тер-Тамп", вул. Січових Стрільців, 3, м. Тернопіль, 46000
про стягнення заборгованості в сумі 4066грн.00коп.
За участю представників від:
позивача: ОСОБА_1 - начальник комерційного відділення (доручення №71 від 15.03.2011р.);
відповідача: не з'явився
В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено права і обов’язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Суть справи:
Відкрите акціонерне товариство "Березовицький комбінат "Будіндустрія" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільського спільного комерційно - виробничого малого підприємства "Тер-Тамп" про стягнення заборгованості в сумі 4066грн.00коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на реалізацію продукції від 12.04.2007р., а саме не повну оплату за поставлену згідно видаткових накладних продукцію, а оскільки термін оплати товару сторонами в договорі не встановлений, 18.10.2010р. відповідачу відповідно до ст.530 ЦК України направлено претензію з вимогою про оплату поставленого товару, проте останній відповіді на претензію не надав і боргу не сплатив, у зв’язку з чим заборгованості Тернопільського спільного комерційно - виробничого малого підприємства "Тер-Тамп" перед відкритим акціонерним товариством "Березовицький комбінат "Будіндустрія" становить 4066грн.00коп.
Відповідач відзиву на позов суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за адресою, зазначеною в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наданій станом на 10.03.2011р., а саме: вул. Січових Стрільців, 3, м. Тернопіль, проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.
Позивач не надав суду витребуваних ухвалою від 15.03.2011р. матеріалів, а саме: письмових заявок Покупця відповідно до п. 2.1. договору на реалізацію продукції від 12.04.2007р. та рахунків, виставлені відповідачу для плати товару, які зазначені в платіжних дорученнях, долучених до позовної заяви. Втім повноважний представник позивача в судовому засіданні пояснив, що письмових заявок сторонами відповіднодо умов договору не узгоджувались, а відповідачем не подавались.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначив, що між сторонами укладено лише договір на реалізацію продукції від 12.04.2007р.
Крім того, судом виявлено розбіжності у точній назві відповідача, а саме згідно довідки наданої державним реєстратором Виконавчого комітету Тернопільської міської ради найменування відповідача - Тернопільське спільне комерційне виробниче мале підприємство "Тер Тамп".
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов’язковим для виконання кожної із сторін.
12 квітня 2007 року між сторонами укладено договір на реалізацію продукції (надалі договір), згідно умов якого (п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 4.1., 5.1.) продавець (позивач по справі) зобов’язався передати у власність покупця (відповідача по справі) певний товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору; предметом постачання є залізобетонні вироби; асортимент, кількість та частоту відвантаження продукції визначає покупець разом з продавцем шляхом подання письмових заявок покупця; ціна на продукцію договірна, визначена умовами даного договору; розрахунки за отриману продукцію проводяться готівкою та безготівковими розрахунками з поточних рахунків.
Пунктом 6.1. договору сторони встановили, що дія договору встановлюється з дня його підписання сторонами і до 31.12.2008р.
Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю –продаж.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивач стверджує, що на виконання умов договору відповідачу по видатковим накладним №РН-0007735 від 13.08.2008р., № РН-0007848 від 15.08.2008р., РН-0007913 від 16.08.2008р., № РН-0008028 від 20.08.2008р., № РН-0008366 від 257.08.2008р., № РН-0008968 від 15.09.2008р., №РН-0009484 від 02.10.2008р. було поставлено товар на загальну суму 27912грн.00коп., проте як слідує з наведених накладних, у вартість поставки включено не лише вартість поставленого Бетону М-200, а також і вартість наданих транспортних послуг Міксер, надання яких умовами договору не передбачено.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме доданих до позовної заяви накладних, на підставу яких позивач покликається, про відпуск товару відповідачу згідно з умовами договору на реалізацію продукції, умовою продажу слугує "передоплата".
Із положень укладеного між сторонами договору вбачається, що асортимент, кількість та частоту поставки визначає Покупець разом з Продавцем шляхом подання письмових заявок, втім, позивачем не підтверджено, що такі заявки узгоджувались сторонами, за його твердженнями письмові заявки відповідачем взагалі не подавались.
Господарський суд, беручи до уваги відсутність письмових заявок на поставку товару відповідно до п. 2.1. договору, враховуючи, що в накладних підставою поставки не є договір на реалізацію продукції, а також беручи до уваги те, що по накладних також надавалися послуги, які не були обумовлені сторонами в вказаному договорі, прийшов до висновку, що поставка товару по накладних, які містяться в матеріалах справи була здійснена не у відповідності до умов договору, а тому вважає, щодо зобов'язань сторін належить застосовувати загальні норми цивільного законодавства, які встановлюють виконання зобов'язання належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог ЦК України, звичаїв ділового обороту та інших вимог, які звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Такої правової позиції дотримується Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 03.03.201р. у справі №12/56-1776 та Вищий господарський суд України у постанові від 23.06.2010р. по аналогічній справі.
Разом з тим, відповідно до п. 3 ст. 180 ГК України, при укладені господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Законодавцем ці умови господарських договорів визначені як істотні, і без досягнення угоди з цих умов господарський договір не може бути укладеним. Згідно п. 2 ст. 180 ГК України та п. 1 ст. 638 ЦК України господарський договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
В силу положень ст. ст. 627, 632 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, у тому числі і ціни.
Відповідно до положень ст. ст. 628, 632, 655, 691 ЦК України та ст. 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ціна договору купівлі-продажу є його істотною умовою, яка визначається сторонами договору.
Як встановлено законодавцем, ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.
В даному випадку, як видно з умов договору, ціна є договірною і мала бути визначена умовами договору (п.4.1.), проте здійснивши аналіз умов договору, суд констатує, що стронами договору ціна продукції не була узгоджена, що свідчить про порушення п. 3 приписів ст. 180 ГК України, а відтак договір на реалізацію продукції від 12.04.2007р. є неукладеним.
За приписами ч.1,2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом; правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відтак, слід вважати, що на підставі усної домовленості ВАТ "Березовицький комбінат "Будіндустрія" по видатковим накладним №РН-0007735 від 13.08.2008р., № РН-0007848 від 15.08.2008р., РН-0007913 від 16.08.2008р., № РН-0008028 від 20.08.2008р., № РН-0008366 від 257.08.2008р., № РН-0008968 від 15.09.2008р., №РН-0009484 від 02.10.2008р., через уповноважених представників ТСКВМП "Тер Тамп" (копії видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи) поставив відповідачу товар та надав транспортні послуги на загальну суму 27912,00грн.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачу товару та надання послуг вартістю 27912,00грн.
Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін.
Отже, угода на поставку Бетону М-200 та надання транспортних послуг Міксер укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених видаткових накладних, тому прийнявши товар від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо його оплати та сплати транспортних послуг .
Відповідно до ч.1 ст 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Оскільки, сторони не обумовили строк оплати відповідачем отриманого згідно усної домовленості товару та наданих послуг, то згідно ст.530 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати оплати відпущеного товару у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги кредитором.
За приписом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Позивач стверджує, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий згідно усної домовленості товар та надані послуги не виконав в повному обсязі, зокрема, згідно платіжних вимог-доручень №481 від 13.08.2008р., №485 від 14.08.2008р., №№487 від 15.08.2008р., №494 від 20.08.2008р., №509 від 29.08.2008р., №512 від 02.09.2008р., №538 від 11.09.2008р. ТСКВМП "Тер Тамп" сплатило 23846,00грн., що також підтверджується виписками з банківського рахунку ВАТ "Березовицький комбінат "Будіндустрія".
За твердженнями позивача, незважаючи на надіслану відповідачу претензію №299 від 18.10.2010р. про сплату заборгованості в сумі 4066,00грн., яка була направлена йому 18.10.2010р., що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення цінного листа (оригінали яких знаходяться в матеріалах справи) і яка є відповідно вимогою про оплату відпущеного згідно усної домовленості товару та транспортних послуг відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, заборгованість останнього на день подання позовної заяви (03.12.2010р.) становить 4066,00грн.
Враховуючи приписи ст. 530 ЦК України, беручи до уваги, що претензія №299 від 18.10.2010р., була направлена відповідачу 18.10.2010р., суд вважає, що термін зобов’язання по оплаті поставленого товару згідно усної домовленості мало бути виконано відповідачем до 31.10.2010р. (з врахування строку поштообігу 5 днів).
На день розгляду справи відповідач будь-яких доказів, які б свідчили про повну оплату поставленого товару та наданих транспортних послуг в сумі 4066,00грн. не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 4066,00грн.
При таких обставинах та у відповідності до вимог ст.ст.11, 509, 526, 530 ЦК України позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Тернопільського спільного комерційного виробничого малого підприємства "Тер Тамп", вул. Січових Стрільців, 3, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14031607, на користь відкритого акціонерного товариства "Березовицький комбінат "Будіндустрія", смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області,, код ЄДРПОУ 05421350, - 4066грн.00коп. основного боргу, 102грн.00коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "04" квітня 2011р. через місцевий господарський суд.
Суддя Н.А. Френдій