Справа № 201/13908/23

Провадження № 1-кс/201/4843/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року                 м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання старшого слідчого ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023041650001705 від 06.11.2023 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чита, РФ, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України

У судовому засіданні приймали участь:

прокурор                         ОСОБА_4 ,

слідчий                         ОСОБА_6 ,

захисник                         ОСОБА_7 ,

підозрюваний                 ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що у СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12023041650001705 від 06.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Правобережною окружною прокуратурою м. Дніпра.

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_5 у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, раптово виник злочинний умисел, спрямований на збут вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, за попередньою змовою групою осіб.

Реалізовуючи свій злочинний умисел та залучивши до спільної злочинної діяльності раніше знайомого йому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючись спільним злочинним умислом на збут вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, останні розподілили між собою ролі, відповідно до яких ОСОБА_5 мав знайти покупця, організувати зустріч та обговорити вартість вибухових пристроїв та вибухових речовин, а ОСОБА_8 був безпосереднім виконавцем збуту та мав передати покупцю вибуховий пристрій та вибухову речовину, отримавши за них оговорену заздалегідь суму грошових коштів.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу ОСОБА_8 в невстановлений в ході досудового розслідування спосіб, у невстановленої в ході досудового розслідування особи, з метою спільної з ОСОБА_5 злочинної діяльності, що полягала у збуті вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу придбав запал типу М- 213 без маркування та корпус гранати М-67 з маркуванням TNS18C026-017 3097 з метою їх подальшого збуту на території міста Дніпра.

Після чого, ОСОБА_8 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на зберігання, носіння та збут вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Положення про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 з наступними змінами), Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. № 622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 р. № 292) почав зберігати, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, а саме запал типу М- 213 без маркування та корпус гранати М-67 з маркуванням TNS18C026-017 3097 з метою їх подальшого збуту разом із ОСОБА_5 на території міста Дніпра.

Виконуючи свою роль у збуті вибухових пристроїв та вибухових речовин 06.11.2023 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 зв`язався мобільним зв`язком з раніше знайомим йому громадянином, під вигаданим прізвищем ОСОБА_9 та запропонував останньому придбати конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, а саме запал типу М- 213 та корпус гранати М-67 за 50 доларів США, що еквівалентно 2 000 гривень, на що ОСОБА_9 погодився з метою участі в оперативній закупці.

Так, 10.11.2023 приблизно о 15: 00 годині співробітники ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області для документування та доказування злочинної діяльності ОСОБА_5 , пов`язаної із порушенням вимог Положення про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 з наступними змінами), Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. № 622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 р. № 292), відповідно до вимог ст. 271 КПК України, для проведення оперативної закупки передали для придбання у ОСОБА_5 вибухових пристроїв та вибухових речовин, громадянину, під вигаданим прізвищем ОСОБА_9 , грошові кошти в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень номіналом: купюра №1: 200 грн, серія та номер АН 4317436, купюра №2: 200 грн, серія та номер ВД 3111098, купюра №3: 200 грн, серія та номер ЗЕ7937109, купюра№4: 200 грн, серія та номер ТЕ 7357189, купюра №5: 200 грн, серія та номер ЕЗ8532878, купюра №6: 200 грн, серія та номер АК5868549, купюра №7: 200 грн, серія та номер ТЖ 9929359, купюра №8: 200 грн, серія та номер ТИ 8531965, купюра №9: 200 грн, серія та номер ЄЄ5886862, купюра №10: 200 грн, серія та номер БР7380574- Національного банку України.

Далі, 10.11.2023 приблизно о 14:30 годині ОСОБА_9 , вийшов з автомобіля, на якому прибув за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв біля буд. 40, з працівниками поліції та зателефонувавши ОСОБА_5 направився йому на зустріч. Перебуваючи в районі буд. АДРЕСА_2 де ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_5 , який, згідно відведеної йому ролі, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на збут вибухових пристроїв та вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу, прийшов пішки в раніше обумовлене місце разом із ОСОБА_8 для організації зустрічі ОСОБА_8 з ОСОБА_9 та спостереженням за передачею вибухових пристроїв та вибухових речовин.

Перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_9 відійти на кілька метрів з метою уникнення спостереження за його діями з боку сторонніх осіб та перебуваючи у дворі буд. АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 , реалізовуючи їх із ОСОБА_5 спільний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів незаконно збув ОСОБА_9 конструктивно оформлений заряд вибухової речовини - запал типу М- 213 без маркування та корпус гранати М-67 з маркуванням TNS18C026-017 3097, а ОСОБА_9 передав йому грошові кошти у сумі 2 000 грн, тим самим здійснивши збут вибухового пристрою та вибухової речовини, без передбаченого дозволу, за попередньою змовою з ОСОБА_5 .

В подальшому, ОСОБА_9 направився назад до ОСОБА_5 , повідомивши його про успішне завершення покупки, після чого закупник направився до автомобіля, на якому прибув до вказаного місця з працівниками поліції, де добровільно видав для огляду та вилучення придбані ним у ОСОБА_5  та ОСОБА_8 у ході оперативної закупки оформлений заряд вибухової речовини - запал типу М- 213 без маркування та корпус гранати М-67 з маркуванням TNS18C026-017 3097.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_10 , що виразились у збуті вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, за попередньою змовою групою осіб кваліфікуються за ч. 2 ст. 28 ч.1 ст.263 КК України.

10.11.2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

11.11.2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чіта, РФ, громадянина України, маючого вищу освіту, малолітніх дітей на утриманні не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, шляхом вручення йому відповідного повідомлення про підозру.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

-Рапортом О/у СКП ВП №5 ДРУП ГУНП в Д/о від 06.11.2023;

-Інформуванням СКП ВП №5 ДРУП ГУНП в Д/о від 06.11.2023;

-Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.11.2023;

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 06.11.2023 який дав свідчення стосовно того, що йому відомі обставини незаконної діяльності з приводу збуту бойових припасів;

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 10.11.2023 який був присутнім понятим при проведенні слідчих дій;

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 10.11.2023 який був присутнім понятим при проведенні слідчих дій;

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 10.11.2023

-Протоколом огляду та вручення грошових коштів від 10.11.2023;

-Протоколом огляду покупця та вручення грошових коштів від 10.11.2023;

-Протоколом огляду добровільно виданих предметів від 10.11.2023;

-Довідками про категорію вибухонебезпечності предмету від 10.11.2023;

-Протоколом затримання особи ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні злочину від 10.11.2023;

-Вимогою на спеціальну перевірку ОСОБА_5 (довідка про судимості);

-Повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 11.11.2023;

- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

На даний час встановлено наявність ризиків, що підозрюваний може вчинити дії передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку із чим з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, виникла необхідність звернутись з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зокрема, необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі, а саме запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, мають враховуватись вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Тобто суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв`язків, дружини або дітей, не має офіційного місця роботи, а отже і легального джерела доходів – все це вказує на те, що нічого не заважає ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності і справедливого покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень перейти на нелегальне становище та переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може здійснити спробу вплинути на зазначених осіб, з метою примушування їх до надання неправдивих свідчень чи висновків з метою уникнення кримінальної відповідальності. ОСОБА_5 було вручено дане клопотання з додатками, серед яких є протоколи допиту свідків, в яких вказані їхні анкетні відомості, та підозрюваному вони стали відомі (місце проживання, контактні дані). Враховуючи те, що підозрюваний достеменно знає місце проживання свідків та може здійснювати психологічний тиск та погрози на адресу осіб, які надали показання, які підтверджують вчинення ним кримінального правопорушення. Також слід враховувати той факт, що ОСОБА_5 інкриміновано злочин вчинений групою осіб за попередньою змовою, зокрема із ОСОБА_8 , якому повідомлено про підозру в цьому ж кримінальному провадженні. Перебуваючи на волі ОСОБА_5 може здійснювати тиск на ОСОБА_8 або вступити з ним в змову з метою зміни показів, знищення речових доказів, які органом досудового розслідування ще не виявлені та не досліджені а також перешкоджання слідству іншими шляхами. А також, ОСОБА_5 , хоч і не знає анкетних даних закупника, що приймав участь у слідчих діях направлених на викриття злочинної діяльності останнього, однак йому відомо, як закупник виглядає, тож підозрюваний, може чинити спроби пошуку та впливу на останнього з метою зміни його показів в суді.

- вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 раніше був судимий за вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі і за ст. 263 КК України, і хоч згідно з вимогами ст. 89 КПК України всі судимості ОСОБА_5 , погашені, останній, належних висновків для себе не зробив і знову підозрюється у вчиненні злочину, в тому числі з корисливим мотивом пов`язаним з незаконним обігом зброї.

Також ризик підтверджується відсутністю легального джерела доходу підозрюваного, що може підштовхнути його до вчинення злочинів з метою власного збагачення.

З огляду на викладене, в повному обсязі запобігти настанню вказаних ризиків у випадку застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо.

Таким чином, суспільний інтерес у справі, який полягає у досягненні цілей, визначених ст. 177 КПК України, перевищує можливі позитивні характеристики підозрюваного.

До того ж, сторона обвинувачення звертає увагу на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, що враховуються при обранні запобіжного заходу. Таким чином стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_5 не потребує додаткового нагляду, останній не має постійного місця роботи, не навчається, не має постійного джерела прибутку.

Відтак у слідства є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_5 інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Враховуючи викладене, з приводу можливості застосування інших альтернативних запобіжних заходів слід звернути увагу на наступне:

Домашній арешт не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не зможе запобігти ризикам переховування від органу досудового розслідування, впливу на свідків та потерпілих. З цієї ж позиції недостатнім є і застосування інших більш м`яких запобіжних заходів.

Відповідно до положень п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто слідство, відповідно до вказаних положень вважає за можливе призначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

       У поданому клопотанні слідчим зазначено, що з метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження доцільно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому, просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 діб, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладенням, у разі внесення застави, обов`язків: за першим викликом з`являтися до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися із м. Дніпра, без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати паспорт для виїзду за кордон до районного відділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали, на його задоволенні наполягали.

Захисник у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою. Крім того, подав клопотання, у якому просив визнати недопустимим доказом протокол отримання зразків для експертизи – відбитків пальців та обох долонь рук від 10 листопада 2023 року та усі похідні від нього інші докази. Також заперечив з приводу тверджень прокурора, що ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв`язків та джерела доходів, оскільки він перебуває у цивільному шлюбі та має заробіток, а також додав, що ризики, заявлені прокурором, є необґрунтованими.

Підозрюваний підтримав думку свого захисника та заперечив проти задоволення клопотання слідчого.

Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до таких висновків.

У судовому засіданні встановлено, що у СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12023041650001705 від 06.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

10.11.2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

11.11.2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, шляхом вручення йому відповідного повідомлення про підозру.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, що підтверджується: рапортом О/у СКП ВП №5 ДРУП ГУНП в Д/о від 06.11.2023; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 06.11.2023 який дав свідчення стосовно того, що йому відомі обставини незаконної діяльності з приводу збуту бойових припасів; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 10.11.2023 який був присутнім понятим при проведенні слідчих дій; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 10.11.2023 який був присутнім понятим при проведенні слідчих дій; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 10.11.2023; протоколом огляду та вручення грошових коштів від 10.11.2023; протоколом огляду покупця та вручення грошових коштів від 10.11.2023; протоколом огляду добровільно виданих предметів від 10.11.2023; довідками про категорію вибухонебезпечності предмету від 10.11.2023; протоколом затримання особи ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні злочину від 10.11.2023; повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 11.11.2023;

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Сукупність вказаних вище доказів дозволяє прийти до висновку, що підозра не є очевидно необґрунтованою і в межах доказування на досудовому слідстві, зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру. При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому про його продовження, суд зобов`язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей.

Згідно ст.183 ч.1КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Суд вважає встановленим наявність ризику ухилення від органу досудового слідства ОСОБА_5 (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Тому, існує необхідність запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Тобто суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може здійснити спробу вплинути на зазначених осіб, з метою примушування їх до надання неправдивих свідчень чи висновків з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 раніше був судимий за вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі за ст. 263 КК України, та згідно з вимогами ст. 89 КПК України всі судимості ОСОБА_5 погашені, однак останній, знову підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, що свідчить про відсутність зроблених для себе належних висновків.

У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Отже слідчим суддею встановлено ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу суд враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , який офіційно не працевлаштований, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, перебуває в цивільному шлюбі, види ризиків, які встановлено, тяжкість злочину в якому він підозрюється та обставини цього злочину, суд вважає, що жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного, оскільки на початковій стадії слідства, коли вважливий максимально швидкий збір доказів, в тому числі за участі підозрюваного, уникнення слідства підозрюваним може призвести до втрати доказової бази, а інтереси суспільної небезпеки на даному етапі превалюють над правом особи на свободу.

Враховуючи наведені вище обставини, приходжу до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Одночасно застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 неможливе, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, а тому, у задоволенні клопотання захисника про застосування до його підзахисного запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, дані, що характеризують його способу і наявність вищезазначених ризиків, суд вважає, що застава у зазначених у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірах здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати, підозрюваний вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та особу підозрюваного, а також обґрунтованість підозри і встановлені ризики, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку підозрюваний чи інша особа має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого підозрюваний може бути звільнений з-під варти, при цьому, суд вважає за необхідне відповідно до ст.194 ч.5 КПК України покласти на нього ряд обов`язків.

Що стосується клопотання захисника, у якому останній просить визнати недопустимим доказом протокол отримання зразків для експертизи – відбитків пальців та обох долонь рук від 10 листопада 2023 року та усі похідні від нього інші докази, суд вважає за необхідне роз`яснити таке.

Статтею 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Визначення поняття допустимого доказу міститься у статті 86 КПК України. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Підстави недопустимості окремих видів доказів визначено статтями 87, 88, 88-1 КПК України.

Порядок визнання доказів недопустимими врегульовано статтею 89 КПК України.

Так, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Таким чином, слідчий суддя зауважує, що згідно вимог вищезазначених процесуальних норм закону саме до повноважень суду віднесено вирішення питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

При цьому, учасники кримінального провадження наділені правом саме під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

У відповідності до ст. 219 КПК України  досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023041650001705 від 06.11.2023 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 січня 2024 року.

У задоволенні клопотання захисника про застосування підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, - відмовити.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_5 або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі  вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 214 720,00 грн,  ОСОБА_14 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення вказаної застави та звільнення підозрюваного з-під варти покласти на  ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим, експертами, спеціалістами у цьому кримінальному провадженні, за виключенням випадків спільної участі останніх у проведенні слідчих чи процесуальних дій.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений і оголошений о 16:25 годині 14 листопада 2023 року.

Слідчий суддя                         ОСОБА_1