ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 2-2062/10

провадження № 61-2435св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Лещенко Юрій Володимирович, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М.,

Нежури В. А., від 19 січня 2023 року.

Історія справи, зміст заявлених позовних вимог, розгляд справи судами попередніх інстанцій

1. У квітні 2010 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

2. На обґрунтування позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» зазначало, що

24 січня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 03/07/840, за умовами якого відповідач отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 59 400,00 дол. США строком до 24 січня 2012 року зі сплатою 12 % річних за користування кредитом.

3. 25 жовтня 2007 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 03/07/840 від 24 січня 2007 року, якою були внесені зміни до пункту 1.1 кредитного договору, а саме: банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у розмірі 105 000,00 дол. США строком до 24 січня

2012 року зі сплатою 12 % річних.

4. Згідно з пунктом 3.1.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди, банк відкрив позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 та видав позичальнику в день підписання цієї додаткової угоди кредит в сумі

53 520,00 доларів США з позичкового рахунку № НОМЕР_1 в Оболонському відділенні № 52 ВАТ АБ «Укргазбанк» на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 в Оболонському відділенні № 52

ВАТ АБ «Укргазбанк».

5. Крім того, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов`язувалася нести солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань за кредитним договором.

6. Також 24 січня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки без оформлення заставної та 25 жовтня 2007 року - договір про внесення змін до зазначеного договору іпотеки, за умовами яких в іпотеку банку було передано належну позичальнику земельну ділянку, площею 0,152 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

7. Позивач зазначав, що відповідачі не належним чином виконують взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 28 грудня

2009 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 92 323,25 дол. США та 50 336,78 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 80 772,00 дол. США (строкова заборгованість - 52 506,00 дол. США, прострочена заборгованість - 28 266,00 дол. США), заборгованість зі сплати процентів - 11 551,25 дол. США (поточна заборгованість - 764,67 дол. США, прострочена - 10 786,58 дол. США), заборгованість зі спати пені - 50 336,78 грн (пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 37 042,60 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів - 13 294,18 грн).

8. Ураховуючи наведене, ПАТ АБ «Укргазбанк» просило суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначену суму заборгованості та в рахунок її погашення звернути стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку, площею 0,152 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акту на право власності на землю, виданого 21 вересня 2002 року на підставі рішення Новопетрівської сільської ради від 21 серпня 2002 року № 139 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 1895.

9. Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області

від 20 вересня 2010 року позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено.

10. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 24 січня 2007 року № 03/07/840 у розмірі 92 323,25 дол. США та 50 336,78 грн.

11. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 січня

2007 року № 03/07/840 у розмірі 92 323,25 дол. США та 50 336,78 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку, площею 0,152 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акту на право власності на землю, виданого

21 вересня 2002 року на підставі рішення Новопетрівської сільської ради

від 21 серпня 2002 року № 139 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 1895.

12. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

13. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року задоволено заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» про зміну та встановлення способу виконання рішення суду. Змінено спосіб та порядок виконання рішення суду у виконавчому провадженні по цивільній справі № 2-2062/2010 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, вказано у виконавчих листах № 2-2062/2010 від 13 жовтня 2010 року: «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 24 січня 2007 року № 03/07/840 у розмірі 92 323,25 дол. США та 50 336,78 грн.».

14. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13 липня

2017 року задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області

від 20 вересня 2010 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

15. У жовтні 2017 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало заяву про збільшення позовних вимог та просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 24 січня 2007 року № 03/07/840, яка станом на

18 вересня 2017 року складала 172 900,56 дол. США та 3 083 031,13 грн, з яких: заборгованості по кредиту - 80 772,00 дол. США; заборгованості по процентам - 92 128,56 дол. США; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 1 588 647,08 грн та пені за несвоєчасну сплату процентів - 1 494 384,005 грн. Позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач просив залишити без розгляду.

16. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 172 900,56 дол. США та 3 083 031,13 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні інших вимог відмовлено.

17. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з останнього в межах заявлених банком уточнених позовних вимог. Відмовляючи у позові до поручителя ОСОБА_2 , суд виходив з того, що укладенням додаткової угоди № 1 від 25 жовтня 2007 року банком було збільшено обсяг відповідальності поручителя без її згоди, визначеної в договорі поруки від 24 січня 2007 року, а також банком пропущено строк пред`явлення вимоги до поручителя відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України.

18. Постановою Апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

19. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 80 772 дол. США, з них: строкова заборгованість

52 506,00 дол. США та прострочена заборгованість 28 266,00 дол. США; заборгованості про процентах - 11 551, 25 дол. США, з них: поточна заборгованість - 764,67 дол. США, прострочена заборгованість

10 786, 58 дол. США, а всього 92 323, 25 дол. США, та пеню - 40 976,15 грн, з них: пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 29 967,43 грн та пеня за несвоєчасну сплату процентів - 11 008,72 грн.

20. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції в іншій частині залишено без змін.

21. Апеляційний суд, частково задовольняючи позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , виходив з того, що звертаючись до суду з цим позовом у квітні 2010 року банк змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому з цього часу припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом. Крім того судом застосовано річний строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

22. Постановою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року касаційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2018 року в частині вирішення позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

23. Підставою для направлення справи на новий розгляд стало те, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи був дотриманий обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а отже, не з`ясували, які права й обов`язки мали сторони таких відносин при укладенні та виконанні умов кредитного договору.

Основний зміст та мотиви оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

24. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 листопада 2021 року позов ПАБ «Укргазбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 80 772,00 дол. США. Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

25. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк не дотримався обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, передбаченого частиною десятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а отже відсутні правові підстави для висновку про порушення прав позивача та стягнення на його користь грошових коштів, зазначених у заяві про збільшення позовних вимог. Зазначено про незаконність нарахування процентів за договором після закінчення строку кредитування, а також заборону встановлення у договорі про надання споживчого кредиту будь-яких зборів, відсотків, комісії, платежів за дії, які не є послугою.

26. Водночас, з огляду на те, що фактично отримані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, як кредитор, має право вимагати в судовому порядку виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. При визначенні розміру фактично отриманих кредитних коштів судом взято до уваги заявлений позивачем при зверненні до суду з позовом розмір заборгованості по тілу кредиту.

27. Постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково.

28. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 113 779,74 дол. США. Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

29. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути лише прострочену заборгованість за кредитним договором, з огляду на те, що строк повернення кредитних коштів настав ще 24 січня 2012 року. Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції виходив із фактично погодженої сторонами суми заборгованості за тілом кредиту, а також права кредитора на стягнення процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування (з січня 2007 року по січень 2012 року) у сумі 33 007,74 дол. США.

Узагальнені доводи касаційної скарги

30. 21 лютого 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Лещенко Ю. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року у вищевказаній справі, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 листопада 2021 року залишити в силі.

31. Підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 2-884/10, від 26 травня 2020 року у справі

№ 638/13683/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

32. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачем не була дотримана процедура дострокового стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, не виконав вказівки суду касаційної інстанції, надані у справі, яка переглядається, щодо з`ясування обов`язкового порядку досудового врегулювання спору.

33. Акцентує увагу на розрахунку заборгованості за кредитним договором, здійсненому апеляційним судом у постанові від 21 серпня 2018 року, який суд касаційної інстанції не ставив під сумнів, направляючи справу на новий розгляд.

34. Посилається на коливання курсу валют протягом розгляду справи у суді, що суттєво погрішило його майнове становище та вплинуло на розмір необхідних до повернення коштів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

35. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

36. Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-2062/10, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

37. 12 травня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

38. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2023 року, у зв`язку із відставкою судді

ОСОБА_3 справу розподілено судді-доповідачеві.

39. Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

40. 05 травня 2023 року позивач ПАТ АБ «Укргазбанк» через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить відмовити у її задоволенні.

41. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції виконав вказівки суду касаційної інстанції, правильно з`ясував, що позивачем заявлено вимоги лише щодо стягнення простроченої заборгованості, що виключає необхідність застосування до спірних правовідносин норм права, які регулюють порядок дострокового стягнення кредитної заборгованості. ПАТ АБ «Укргазбанк», що судом апеляційної інстанції було правильно враховано визначений у договорі строк кредитування та погоджений сторонами розмір процентів на поточну та прострочену заборгованість. Додатково зазначає, про те, що останній платіж за кредитом був здійснений відповідачем у 2008 року, тобто до настання обставин, про які стверджує відповідач, як такі, що суттєво порушити його майновий стан.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

42. 24 січня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03/07/840, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 59 400,00 дол. США на строк до 24 січня 2012 року зі сплатою 12 % річних.

43. 25 жовтня 2007 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 03/07/840 від 24 січня 2007 року, за умовами якої були внесені зміни до пункту 1.1 кредитного договору, визначено, що банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 105 000,00 дол. США на строк з 25 жовтня 2007 року по 24 січня 2012 року зі сплатою 12 % річних.

44. Додатковою угодою також були внесені зміни до пункту 3.1.1 кредитного договору, згідно з якими банк відкрив позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 та видав позивальнику 53 520,00 дол. США з позичкового рахунку № НОМЕР_1 в Оболонському відділенні № 52

ВАТ АБ «Укргазбанк» на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 в Оболонському відділенні № 52 ВАТ АБ «Укргазбанк».

45. За змістом пункту 3.3.2 частини другої кредитного договору у разі виникнення простроченої заборгованості за простроченим кредитом сплачуються проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої пунктом 3.2.8 договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

46. Згідно з пунктом 3.2.8 кредитного договору банк зобов`язувався на залишок простроченої заборгованості за кредитом нараховувати проценти, виходячи з 13 % річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

47. Відповідно до пункту 5.3 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов`язувався сплатити банку суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню у розмірі 25 % річних від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.

48. Строк позовної давності за цим договором погоджено сторонами в три роки, в тому числі щодо вимог по поверненню: процентів за користування кредитом та суму заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, штрафів та всіх видатків, понесених банком під час виконання умов цього договору.

49. Крім того, на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 24 січня 2007 року, за умовами якого остання зобов`язувалася нести солідарну відповідальність з позивальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань за кредитним договором.

50. Згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 28 грудня 2009 року заборгованість за кредитним договором становила 92 323,25 дол. США та 50 336,78 грн, яка складалася з: заборгованості по тілу кредиту - 80 772,00 дол. США, з них: строкова заборгованість 52 506,00 дол. США, прострочена заборгованість 28 266,00 дол. США; заборгованості по процентах - 11 551,25 дол. США, з них: поточна заборгованість - 764,67 дол. США, прострочена заборгованість - 10 786,58 дол. США; заборгованості по пені - 50 336,78 грн, з них: пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 37 042,60 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів - 13 294,18 грн.

51. Згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 18 вересня

2017 року заборгованість за кредитним договором становить 172 900,56 дол. США та пеня у розмірі 3 083 031,13 грн, яка складається із: заборгованості по кредиту простроченої - 80 772,00 дол. США; простроченої заборгованості по процентам - 92 128, 56 дол. США; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 1 588 647,08 грн та пені за несвоєчасну сплату процентів - 1 494 384,05 грн.

Позиція Верховного Суду

52. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

53. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

54. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

55. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

56. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

57. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

58. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).

59. Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

60. Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої зазначеної статті у відповідній редакції).

61. 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

62. Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).

63. Отже, звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

64. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року, ухваленій у цій справі.

65. Суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи виконали вказівки суду касаційної інстанції та встановили факт недотримання кредитором обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, що з урахуванням наведених вище положень законодавства свідчить про відсутність у позивача права на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором від 24 січня 2007 року № 03/07/840.

66. Водночас, з огляду на те, що після подання у квітні 2010 року

ПАТ АБ «Укргазбанк» позову у цій справі з вимогами про дострокове стягнення усієї заборгованості за кредитним договором з підстав порушення позичальником його умов, у жовтні 2017 року позивачем було збільшено позовні вимоги та враховуючи настання строку повернення всім сум за кредитним договором (24 січня 2012 року), банком заявлено вимоги про стягнення вже простроченої заборгованості за кредитним договором, тобто заборгованості, строк повернення якої є таким, що настав.

67. Збільшені позовні вимоги були прийняті судом першої інстанції до розгляду у встановленому процесуальним законом порядку.

68. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

69. Відповідно до частин першої, четвертої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

70. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

71. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

72. Одними із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України)

73. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

74. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

75. Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

76. При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

77. З урахуванням зміни фактичних обставин справи під час її тривалого розгляду у судах попередніх інстанцій, зміни позовних вимог з дотриманням норм процесуального права, а також з огляду на завдання цивільного судочинства, необхідність забезпечення права сторін спору на справедливе та ефективне вирішення спору по суті, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, строк повернення якого настав.

78. Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань.

79. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

80. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

81. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

82. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

83. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пені припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

84. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, а також постановах від 04 липня

2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі

№ 202/4494/16-ц.

85. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим станом на дату настання строку кредитування сума неповернутого кредиту складала 80 772,00 дол. США. Зазначене підтверджується, як розрахунками позивача, так і фактично визнається самим позичальником, який надав свій альтернативний розрахунок заборгованості за процентами до суду апеляційної інстанції із зазначенням такої ж суми заборгованості за тілом кредиту (т. 2, а. с. 143). Крім того, у касаційній скарзі заявник просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким стягнуто з нього суму тіла кредиту у розмірі 80 772,00 дол. США.

86. При визначенні розміру заборгованості за процентами судом апеляційної інстанції правильно встановлено передбачену сторонами у договорі процентну ставку у розмірі 12 % річних щодо строкової заборгованості (пункти 1.1, 3.3.2 кредитного договору) та 13 % річних щодо прострочених сум (пункти 3.2.8, 3.3.2 договору), враховано строк кредитування за кредитним договором від 24 січня 2007 року № 03/07/840 - до 24 січня 2012 року (пункт 1.1 договору) та правильно зазначено, що проценти, визначені умовами кредитного договору, повинні нараховуватись лише у межах строку кредитування. Ураховуючи зазначене, законним та обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з позичальника процентів за договором, нарахованих кредитором після 24 січня 2012 року.

87. Крім того, апеляційним судом правильно встановлено, що ПАТ АБ «Укргазбанк» не заявляв вимог про стягнення з відповідача процентів від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України, які нараховуються після настання строку кредитування.

88. Перевіряючи наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості, надані як позивачем так і відповідачем, суд апеляційної інстанції об`єктивно встановbd, що розмір необхідних до сплати процентів за кредитним договором за період з січня 2007 року до січня 2012 року становить

33 007,64 дол. США. Зазначена сума обрахована з урахуванням нарахованих та сплачених позичальником процентів (остання сплата була здійснена в грудні 2008 року).

89. У цьому аспекті колегія суддів зауважує, що наданий відповідачем розрахунок процентів за кредитним договором стосується періоду з вересня 2014 року по вересень 2017 року, що не відповідає строку кредитування та відповідно періоду, за який мають нараховуватись такі проценти. Інших доказів на спростування розміру нарахованих кредитором та сплачених позичальником процентів у період з січня 2007 року до січня 2012 року матеріали справи не містять.

90. Посилання касаційної скарги на розрахунок розміру процентів, зроблений у постанові Апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2018 року, яка була скасована постановою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року в частині вирішення позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , є безпідставними. Скасоване судове рішення не породжує правових наслідків.

91. Водночас, незгода заявника з необхідністю повернення кредиту у валюті зобов`язання, з посиланням на збільшення курсу такої валюти, не є підставою для звільнення позичальника від виконання умов укладеного ним цивільно-правового договору.

92. Колегія суддів звертає увагу на те, що як укладення, так і виконання договірних зобов`язань, зокрема позики, виражених в іноземній валюті, не суперечить законодавству України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16).

93. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

94. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

95. Суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, встановив фактичні обставини справи, які необхідні для правильного вирішення спору та з дотриманням наведених вище принципів оцінки доказів дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

96. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

97. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

98. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин щодо невиконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення кредиту після настання строку кредитування та сплати процентів, нарахованих у межах строку кредитування, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

99. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Лещенко Юрій Володимирович, залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович