Справа №755/5273/22. Провадження №11-кп/824/2540/2023. Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1

Категорія: ч. 4 ст. 296 КК України. Суддя-доповідач у апеляційній інстанції - ОСОБА_2

УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

09 листопада 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК України,

за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_8

за участю сторони захисту - адвоката ОСОБА_9

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

у с т а н о в и л а:

Цим вироком у кримінальному провадженні під № 12022100040000787, внесеному до ЄРДР 27.03.2022 року, ухваленим щодо обвинуваченого:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, офіційно непрацюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого, -

який визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 296 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Згідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Також вирішені питання про долю речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства (хуліганство), що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Як визнав установленим у вироку суд першої інстанції, кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.

27 березня 2022 року приблизно о 19 годині 20 хвилин, ОСОБА_7 , перебував у стані алкогольного сп`яніння та рухався по вул. Райдужна у Дніпровському районі м. Києва.

Знаходячись у громадському місці, де перебували також інші люди, а саме - поблизу будинків №3а та №3б по вказаній вулиці, ОСОБА_7 підійшов до раніше незнайомого йому чоловіка ОСОБА_10 .

Діючи з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, усвідомлюючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 безпричинно завдав двічі рукою ОСОБА_10 удар в область голови. Після чого ОСОБА_7 дістав з кишені свого одягу ніж, яким умисно наніс поріз на обличчі ОСОБА_10 , а потім умисно наніс ним удар в область черевної порожнини потерпілого, чим спричинив ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження.

Під час цього ОСОБА_7 демонстрував явну зневагу до загальноприйнятих норм поведінки у суспільстві та безпідставно звинувачував потерпілого ОСОБА_10 в діях, які останній не вчиняв.

Після цього ОСОБА_7 звернувся до наглядно знайомого ОСОБА_11 , який знаходився неподалік, допомогти затримати ОСОБА_10 , оскільки він, на думку ОСОБА_7 , вчиняв дії щодо протиправного встановлення «міток».

ОСОБА_7 та ОСОБА_11 вирішили відвести ОСОБА_10 до представників територіальної оборони. Тримаючи потерпілого ОСОБА_7 та ОСОБА_11 прийшли до блок-посту територіальної оборони, розташованого по АДРЕСА_2 .

З отриманими внаслідок дій ОСОБА_7 тілесними ушкодженнями, потерпілого ОСОБА_10 було госпіталізовано до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із ухваленим місцевим судом вироком, перший заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій просить: дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого; вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 27.07.2022 стосовно ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості; ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді 3 років позбавлення волі; у випадку відхилення доводів апеляційної скарги щодо м`якості призначеного покарання та помилковості застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України, постановити ухвалу, якою з вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 27.07.2022 стосовно ОСОБА_13 виключити вказівку на покладення обов`язку повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця роботи, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує на те, що за межами уваги суду, без необхідної оцінки залишились дані про підвищену суспільну небезпеку та конкретні обставини вчинення обвинуваченим злочину.

Вважає, що суд непослідовно та нелогічно поклав в основу рішення про звільнення від відбування призначеного винному покарання. Так, в матеріалах кримінального провадження відсутні конкретні дані про активне сприяння розкриттю злочину та можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства.

Крім того, зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував до обвинуваченого ст. 76 КК України, яка підлягала обов`язковому застосуванню. Відповідно до оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 , серед іншого, зобов`язаний повідомити уповноваженому органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи. Так, на час ухвалення вироку, обвинувачений не має визначеного місця роботи, він позбавлений можливості повідомляти про зміну вказаного статусу, оскільки неможливо інформувати про зміну місця роботи, якщо обвинувачений такої діяльності не здійснює.

Позиції учасників судового провадження

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу; думку обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; провівши судові дебати; надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства (хуліганство), що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким, у тому числі обвинуваченим, не оспорювалися.

Отже, на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального правопорушення, викладених у вироку, правову кваліфікацію діяння, вчиненого ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильною.

Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація дій ОСОБА_7 не є предметом апеляційного розгляду, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої прокурором апеляційної скарги, а саме в межах призначеного обвинуваченому покарання.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок у наведеній його частині, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів - не виявлено.

Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальності, що виявилося у застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_7 закону (ст. 75 КК України), який не підлягав застосуванню та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального проступку та особі обвинуваченого не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Так, згідно з роз`ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (в редакції Постанови Верховного Суду №11 від 6 листопада 2009 р.), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України (2341-14) стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Враховуючи принципи індивідуалізації, співмірності заходу примусу характеру вчинених дій та конкретні обставини справи, призначене ОСОБА_7 покарання за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно абзацу 2 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

На думку колегії суддів, звільняючи ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та правильно звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, навівши переконливі мотиви на обґрунтування прийнятого рішення про можливість його виправлення без відбування покарання.

Так, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції врахував всі обставини в сукупності, наявність обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття обвинуваченого, відшкодування шкоди заподіяної злочином та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Як убачається з мотивувальної частини вироку /а.с. 85/, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, зареєстрований та має постійне місце проживання, раніше не судимий, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, думку державного обвинувача, особи винуватого.

Доводи сторони обвинувачення щодо того, що в матеріалах кримінального провадження відсутні конкретні дані про активне сприяння розриттю злочину, є безпідставними, оскільки обвинувачений визнав свою винуватість, співпрацював з органом досудового розслідування, повідомив сам відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, погодився на спрощений порядок розгляду кримінального провадження, а отже судом вірно зазначено щире каяття як пом`якшуючу обставину.

Колегія суддів, зважаючи на конкретні обставини справи, з урахуванням вищезазначених фактів і даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції його від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням останнього від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, захисником обвинуваченого у судовому засіданні було долучено ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 серпня 2023 року /а.с. 226/, якою звільнено ОСОБА_7 від призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 27.07.2022 року покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку. Відтак, це також свідчить, що ОСОБА_7 став на шлях виправлення без ізоляції його від суспільства та взагалі відбув повністю призначене покарання.

Щодо доводів прокурора про виключення із вироку вказівки про покладення обов`язку на обвинуваченого повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця роботи, колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки, відповідно до ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 10 серпня 2023 року ОСОБА_7 обов`язки, які було покладено на нього вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 27.07.2022 року виконував, на реєстрацію з`являвся, то необхідність у виключені із вироку вказівки про покладення обов`язку на обвинуваченого повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця роботи відсутня.

Отже, доказів на спростування висновків місцевого суду прокурором в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний і обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів - не виявлено.

За таких обставин, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 336, 404, 405, 407, 409, 418, 419, 514 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а:

Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК України, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 -залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

С У Д Д І:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4