Справа № 761/12771/22 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/4591/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі: ОСОБА_5 ,

за участю

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2023 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Макошино Менського району Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, офіційно працевлаштованого в ДП «ІОЦ» Міністерства соціальної політики України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язано ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цим же вироком вирішено цивільний позов, а також питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку, ОСОБА_7 , 16.11.2021, приблизно о 17 год. 03 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «FIAT DOBLO», р.н. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині Новоірпінської дороги (Р-30) в м. Києві зі сторони вул. Генерала Наумова в напрямку м. Ірпінь, Київської області, розташовуючись у крайній правій смузі, з двох наявних в його напрямку руху.

У цей час, попереду зазначеного автомобіля, в його смузі, стояв автомобіль марки «CHEVROLET LACETTI», р.н. НОМЕР_2 , на якому працювала світлова аварійна сигналізація, попереду якого стояв службовий автомобіль Головного управління Національної поліції у місті Києві «ВАЗ 210934», р.н. НОМЕР_3 (реєстраційні номерні знаки прикриття) з увімкненою світловою аварійною сигналізацією.

Крім того, біля передньої частини автомобіля марки «CHEVROLET LACETTI», р.н. НОМЕР_2 , на проїзній частині знаходилися пішоходи ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Під час руху ОСОБА_7 допустив порушення вимог п. 1.5, підпункту «б» п. 2.3, п. 12.1 та п. 12.3 Правил дорожнього руху України:

- п 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортним засобом у дорозі;

- п. 12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- п. 12.3: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_7 виявились у тому, що він рухаючись по проїзній частині Новоірпінської дороги (Р-30) в місті Києві, маючи об`єктивну змогу завчасно виявити попереду, в своїй смузі руху, транспортні засоби з увімкненою світловою аварійною сигналізацією та обрати безпечну швидкість керованого ним автомобіля (щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), проявив неуважність до дорожньої обстановки та при виникненні небезпеки для руху, чим для нього був нерухомий автомобіль марки «CHEVROLET LACETTI», р.н. НОМЕР_4 та нерухомий автомобіль марки «ВАЗ 210934», р.н. НОМЕР_5 , не вжив негайних заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки керованого ним автомобіля або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, в результаті чого, на проїзній частині Новоірпінської дороги (Р-30) на відстані 680 метрів від перехрестя з вул. Генерала Намова в м. Києві скоїв зіткнення з автомобілем марки «CHEVROLET LACETTI», р.н. НОМЕР_2 , який від удару в некерованому стані відкинуло вперед з подальшим наїздом на пішоходів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та зіткненням з нерухомим автомобілем марки «ВАЗ 210934», р.н. НОМЕР_5 (реєстраційні номерні знаки прикриття).

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження вигляді: відкрита травма правої гомілки множинні рвані подряпини 1х1 (см) правої гомілки, уламкові переломи обох кісток правої гомілки (зі зміщенням уламків) на рівні нижньої третини, які мають сполучення із зовнішнім середовищем, садно (без опису морфології) м`яких тканин грудної клітки справа, закрита черепно-мозкова травма рани (визначені клінічними лікарями як рвано-забійні) верхньої губи (4?1,5(см)) та підборіддя, садно без опису морфології) м`яких тканин обличчя, струс головного мозку, які в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Крім того, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляди: закрита травма правого коліна: садно (без опису морфології) передньої поверхні середньої третини правої гомілки (5x1(см)) трабекулярний набряк передньої міжвиросткової поверхні правої великогомілкової кістки, частковий розрив передньої хрестоподібної зв?язки, розрив задньої хрестоподібної зв?язки правого колінного суглобу (яка супроводжувалась синовіїтом, набряком параартикулярних тканин), закрита травма лівого коліна: трабекулярний набряк медіального виростку лівої великогомілкової кістки, розрив передньої хрестоподібної зв?язки, задньої хрестоподібної зв?язки та медіальної колатеральної зв?язки лівого колінного суглобу (яка супроводжувалася розвитком синовіїту, гемаргрозу, набряком параартикулярних тканин), які в сукупності відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Порушення вимог пунктів п. 1.5, підпункту «б» п. 2.3, п. 12.1 та п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

Не погоджуючись з вироком, прокурор в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Мотивуючи свої вимоги зазначає, що у порушення вимог ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку суд жодним чином не вмотивував своє рішення про не призначення додаткового покарання обвинуваченому.

Прокурор вказує, що дійсно щире каяття у вчиненні необережного злочину має суттєве значення для суду при призначенні виду та міри покарання, яке не оскаржується, але жодним чином не виправдовує не призначення додаткового покарання.

Конкретні обставини вчинення інкримінованого злочину вказують, що керуючи транспортним засобом, обвинувачений може нести загрозу не тільки для оточуючих, а і для самого себе. Жодних підстав, які б дозволяли обґрунтовано і законно не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено не було. Саме тому суд першої інстанції не зміг навести їх у вироку.

На думку апелянта, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, необхідним є застосування щодо ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 подано заперечення, в який він просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Обґрунтовуючи свої доводи вказує, що суд першої інстанції ретельно мотивував своє рішення та детально вказав всі аргументи, обставини з яких виходив приймаючи таке рішення.

За відсутності належним чином вмотивованих доводів сторони обвинувачення щодо призначеного покарання в цій частині, захист не вбачає підстав для позбавлення ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами з огляду на ступінь необережної форми вини дій обвинуваченого, обставин скоєного, даних про те, що він не перевищував меж дозволеної швидкості, однак не врахував умови видимості при виборі безпечної швидкості руху транспортного засобу, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що після дорожньо-транспортної пригоди він критично оцінив свою протиправну поведінку, що виразилося у визнанні вини, відношенні до потерпілих та добровільному відшкодуванні завданих збитків.

Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, до суду апеляційної інстанції не з`явились та надіслали пояснення, в яких просили апеляційний розгляд здійснювати за їх відсутності, у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити, а вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які вважали вимоги апеляційної скарги сторони обвинувачення необґрунтованими, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є необережним тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, є пенсіонером, має постійне місце реєстрації та проживання, офіційно працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно, має дружину, яка хворіє та потребує догляду з боку обвинуваченого.

Обставинами, що пом`якшують покарання суд визнав щире каяття та відшкодування шкоди. Зокрема, обвинувачений повністю визнав свою вину, висловив жаль з приводу вчиненого та осуд своєї поведінки, проявив готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Також судом першої інстанції враховано досудову доповідь органу пробації щодо можливого виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без позбавлення волі та те, що він не становить небезпеки для суспільства. На думку органу пробації, виконання покарання можливе за умови здійснення нагляду з боку органу пробації та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання судом першої інстанції також враховано позицію потерпілих, які просили не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами, а також ті обставини, що обвинувачений працює в Києві, проживає в м. Ірпіні разом з дружиною, яка має захворювання коліна, що ускладнює її переміщення, а тому вона потребує догляду та догляду обвинуваченого.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 буде призначення йому покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років, та із застосуванням звільнення від призначеного основного покарання на підставі ст.75 КК України.

Доводи прокурора щодо необхідності призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Дійсно, внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення потерпілі отримали тяжке та середньої тяжкості тілесні ушкодження. Проте, вказана обставина сама по собі не може бути визначальною для обов`язкового призначення додаткового покарання, а має враховуватися в сукупності з даними щодо особи обвинуваченого. Так, обвинувачений ОСОБА_7 має виключно позитивні характеристики, матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б свідчили про систематичне ігнорування ним Правил дорожнього руху, також ним відшкодована шкода потерпілим та вони просили не позбавляти його права керування транспортними засобами. Таким чином, матеріали кримінального провадження не містять даних, які б вказували на те, що не призначення додаткового покарання буде перешкоджати досягненню мети покарання, визначеної ст.50 КК України.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання не суперечить вимогам закону, воно відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним про особу винного і є необхідним та достатнім для виправлення останнього та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги прокурора слід відмовити, а вирок суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 - без змін.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.

Судді: