Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 року                                                             Справа№200/4817/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -  судді Мозгової Н.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-     

                                                             ВСТАНОВИВ:

04.09.2023 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )  до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063, 88000, Закарпатська область, м. Ужгорож, площа Народна, 4), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 01.09.2023 року, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №057350007223 від 14.08.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 05.08.2023 року ОСОБА_1 з урахуванням досягнення необхідного віку для призначення пенсії 50 років та призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 05.08.2023 року на підставі пункту б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та зобов`язати зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах період роботи з 01.04.2013 року по 30.11.2014 року за професією машиніст (кочегар) котельні 3 розряду (на вугіллі й сланці), у тому числі зайняті видаленням золи.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що вона звернулась із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах через портал ПФУ. Однак рішенням відповідача №057350007223 від 14.08.2023 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, крім того, до пільгового стажу за Списком №2 не включено період роботи з 01.04.2013 року по 30.11.2014 року, оскільки до матеріалів електронної пенсійної справи не долучено наказ про результати атестації робочих місць та перелік проатестованих посад. Вважає прийняте відповідачем рішенням протиправним та просить його скасувати.

Ухвалою суду від 06.09.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив наступне.

Загальний страховий стаж позивача становить 35 років 01 місяць 14 днів, пільговий 15 років 01 місяць 13 днів. До пільгового стажу за Списком №2 позивача не зараховано період роботи з 01.04.2013 року по 30.11.2014 року, оскільки до матеріалів електронної пенсійної справи не долучено наказ про результати атестації робочих місць та перелік проатестованих посад.

Приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії, Головне управління в Закарпатській області виходило з того, що призначення пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах за Списком №2, здійснюється відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при цьому обов`язковою умовою для призначення зазначеної пенсії є досягнення 55-річного віку.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2  виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах період роботи з 01.04.2013 року по 30.11.2014 року за професією машиніст (кочегар) котельні 3 розряду (на вугіллі й сланці), у тому числі зайняті видаленням золи, Головне управління звертає увагу, що позивач фактично спонукає суд перебрати на себе дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду.

Позивачем подана відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві, з тих підстав, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії вона досягла відповідного стажу та віку на роботах для жінок за списком професій №2 згідно вимог ст.13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щодо незарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 01.04.2013 року по 30.11.2014 року зазначає, що в пільговій довідці №584 від 13.07.2023 року, яка видана роботодавцем - «Павлоградське енергопідприємство» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»  зазначено в розділі атестація робочих місць – Наказ №20 від 29.12.2009 року, Наказ №690-ОД від 28.03.2013 року, Розпорядження №248 від 21.03.2013 року, Розпорядження №1177 від 31.12.2013 року.

Враховуючи, що суддя з 04.10.2023 року по 15.11.2023 року включно  перебувала у відпустці, справу розглянуто у розумний строк після виникнення можливості для цього.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії  НОМЕР_3 .

05.08.2023 року ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

За принципом екстериторіальності заява позивача була опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 14.08.2023 року № 057350007223 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з ненастанням віку. У вказаному рішенні зазначено: вік заявниці – 53 роки 6 місяців 9  днів, страховий стаж становить 35 років 1 місяць 14 днів, робота за списком №2 – 15 років 1 місяць 13 днів, зниження пенсійного віку – на 5 років. За результатами розгляду документів, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.04.2013 по 30.11.2014, оскільки до матеріалів електронної пенсійної справи не долучено наказ про результати атестації робочих місць та перелік проатестованих посад.

Вважаючи рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно п.1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону № Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 05.08.2023 року досягла 53 роки 6 місяців 9 днів.

В оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України України в Закарпатській області від 14.08.2023 року № 057350007223  зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 35 років 1 місяць 14 днів, робота за списком №2 – 15 років 1 місяць 13 днів.

До пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.04.2013 по 30.11.2014, оскільки до матеріалів електронної пенсійної справи не долучено наказ про результати атестації робочих місць та перелік проатестованих посад.

Таким чином, суду необхідно встановити наявність підстав для зарахування до  пільгового стажу позивача вказаного вище періоду та чи взагалі наявні підстави для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 щодо спірного пільгового періоду роботи наявні такі записи:

- 01.04.2013 року прийнята машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду в котельний цех ВСП ОСОБА_2 за переведенням з ВСП Шахтоуправління ТОВ ДТЕК «Добропіллявугілля» в Філію «Павлоградське енегропідприємство ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»;

- 30.11.2014 року звільнена за п. 5 ст.36 КЗпП України за переведенням до філії Добропільське енергопідприємство ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля».

Відповідно до довідки №584 від 13.07.2023 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Філії  Павлоградське енегропідприємство ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля у котельному цеху ВСП «Шахта Білецька» і за період з 01.04.2013 по 30.11.2014  котельний цех  ВСП «Шахта Білецька» працювала у паровому режимі та подавала теплоносій у вигляді пара. Котельня працює на твердому палеві, вугіллі за професією, посадою машиніст (кочегар) котельні 3 розряду (на вугіллі й сланці), у тому числі зайняті видаленням золи, що передбачена Списком №2  розділ ХХХІІІ код 33 (1 рік 07 місяців 29 днів). Атестація робочих місць: Наказ №20 від 29.12.2009 року, по шахте «Білецька»,  Наказ №690-ОД від 28.03.2013 року по ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ВАТ «ДТЕК Добропіллявугілля, Розпорядження №248 від 21.03.2013 року, Розпорядження №1177 від 31.12.2013 року.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу (ОК-5) вбачається, що  спірний період з 01.04.2013 по 30.11.2014 визначений у відомостях про спеціальний стаж за кодом ЗП3013Б1.

Згідно Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, код за №ЗП3013Б1 застосовується для застрахованих осіб, які є працівниками, безпосередньо зайнятими повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивач у період з 01.04.2013 по 30.11.2014  працювала машиністом (кочегаром) котельні 3 розряду, що передбачена списком № 2 розділу 1, код КП 11708 постанови КМУ № 11.03.1994 року № 162.

Суд зазначає, що нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Тобто, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей з посиланням на дати та номери відповідних наказів, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим відсутність підписів начальника відділу кадрів та головного бухгалтера в уточнюючій довідці не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи до стажу.

Крім того, суд наголошує, що Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, а саме:

« особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону N 1788-XII.»

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Таким чином, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

З огляду на вищевикладене, пенсійним органом протиправно відмовлено позивачу в зарахуванні до пільгового стажу періоду її роботи період з 01.04.2013 по 30.11.2014 у Філії «Павлоградське енегропідприємство ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з підстав відсутності наказів про результати атестації робочих місць.

З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, приписи законодавства, що діяло до набрання чинності Законом № 1058, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці підтверджують характер роботи позивача у спірні періоди, що надає право включення вищевказаних періодів роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Спірним у даній справі є також правомірність відмови відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з недосягненням особою пенсійного віку.

До спірних правовідносин суд застосовує норми матеріального права з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.

Так, 3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту:

«на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.

Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058.

Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон № 1788 був прийнятий раніше за Закон № 1058.

Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якого положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788 всі інші положення, чого зроблено не було.

З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №057350007223 від 14.08.2023 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за норами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Враховуючи встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788, оскільки на час звернення за призначенням пенсії вона досягла 50-річного віку та набула необхідний страховий і пільговий стаж.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 05.08.2023 року на підставі пункту б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є задоволення позову шляхом:

-          визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №057350007223 від 14.08.2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

-          зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області  повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоду роботи з 01.04.2013 року по 30.11.2014 року за професією машиніст (кочегар) котельні 3 розряду (на вугіллі й сланці), у тому числі зайняті видаленням золи та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

За вищевикладених обставин, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України  при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Тобто при зверненні з позовом позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 858,88 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень у розмірі 572,5 грн. (66% від суми судового збору) на користь позивача.

Разом з цим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивач може звернутися до суду з клопотанням про повернення суми надмірно сплаченого судового збору у розмірі 214,72 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 КАС України, суд,-

                                                          В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №057350007223 від 14.08.2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063, 88000, Закарпатська область, м. Ужгорож, площа Народна, 4) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )  від 05.08.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоду роботи з 01.04.2013 року по 30.11.2014 року за професією машиніст (кочегар) котельні 3 розряду (на вугіллі й сланці), у тому числі зайняті видаленням золи та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063, 88000, Закарпатська область, м. Ужгорож, площа Народна, 4) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 572 (п`ятсот сімдесят дві грн.) 50 коп.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.11.2023 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.    

Суддя                                                                                   Н.А. Мозговая