УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 756/6351/23. Номер провадження 33/824/5165/2023. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Головуючий у суді першої інстанції - Белокона І.В. Головуючий у апеляційній інстанції - Дзюбін В.В.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 листопада 2023 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В.,

за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

за участю захисника - адвоката - Шпирука Д.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи за апеляційною скаргою захисника - адвоката Шпирука Володимира Георгійовича на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року,

у с т а н о в и в:

Цією постановою судді місцевого суду:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн., із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 40-1 КУпАП України з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 536,80 грн.

Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 260544, водій ОСОБА_1 08.05.2023 о 22 годині 45 хвилин в м. Києві по вул. Луговій керував транспортним засобом марки «Dacia», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

У поданій апеляційній скарзі адвокат Шпирук Володимир Георгійович, оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України, просить: поновити строк на апеляційне оскарження, постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року - скасувати та провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП України закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.

На обґрунтування апеляційних вимог Шпирук В.Г. зважає на те, що дана постанова винесена з порушенням норм як процесуального адміністративного закону так і неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права, при цьому суддя місцевого суду неповно та однобічно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, а також - не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, внаслідок чого безпідставного та незаконно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів адвоката Шпирука В.Г., викладених у його апеляційній скарзі; вислухавши пояснення Шпирука В.Г. та ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції, які підтримали клопотання адвоката Шпирука В.Г. про поновлення строку на оскарження та апеляційну скаргу за наведених обставин; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши доводи апелянта, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч. ч. 1,2 ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.

Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не виконані.

Так, про дату, час і місце розгляду даної адміністративної справи ОСОБА_1 та його захисник -адвокат Шпирук В.Г. в установленому законом порядку повідомлені не були, справа розглянута без їх участі, крім того копію постанови судді місцевого суду від 01.08.2023 року не отримували взагалі, у відповідь на запит захисника судом першої інстанції було направлено 04 вересня 2023 року на електронні засоби зв`язку файл з назвою «постанова-756-6351-23», а тому десятиденний строк на її оскарження, передбачений ч.2 ст.294 КУпАП України, ними - пропущений з поважних причин.

Таким чином, дану адміністративну справу суддею місцевого суду розглянуто з істотними порушеннями процесуальних прав щодо ОСОБА_1 , оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Будь-які дані про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи в матеріалах - відсутні.

Отже, внаслідок цього ОСОБА_1 було позбавлено права надати пояснення, докази та заявляти клопотання.

Зокрема, ЄСПЛ наголошує на тому, що «принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 року у справах "Авотіньш проти Латвії", заява № 17502/07, п.119, а також "Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів", п. 33. До того ж, що кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи" (п. п. 17, 18 рішення від 06.02.2001 року у справі "Беер проти Австрії", заява № 0428/96).

Фактично суддею місцевого суду було обмежено право на доступ ОСОБА_1 до правосуддя, що є грубим порушенням п.1 "С", п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У національному законодавстві право на доступ до правосуддя також закріплено на конституційному рівні (ч. ч. 1,2 ст.55 Конституції України).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП України.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" № 39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП України, двома окремими підставами для притягнення до адміністративної відповідальності є керування особою транспортними засобами в стані сп`яніння (п. 2.9 "а" ПДР України) та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ( п. 2.5 ПДР України).

При цьому п. 2.5 ПДР України забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом.

Як об`єктивно вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, знятого з бодікамери поліцейського /а.с.5/, відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення поліцейськими велася не з моменту початку виконання ними службових обов`язків (момент зупинки транспортного засобу), тобто здійснена епізодично; на відео не зафіксовано рух автомобіля, загалом тривала 42 хвилини 13 секунди, відео переривалось 1 раз, при чому на відеофіксації ознаки сп`яніння: звужені зіниці очей не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, - не вбачаються; при цьому цей відеозапис не містить будь-яких даних стосовно фактичних обставин правопорушення, не відтворює подій перед зупинкою автомобіля, саму зупинку, причина зупинки ( не працювала задня підсвітка номерного знаку) підстав і процедури направлення ОСОБА_1 на медичний огляд, у тому числі факту складення направлення його на медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння, що фактично знеславлює належність та допустимість цього відеозапису як доказу винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.

Статтею 62 Конституції України , зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Крім того, однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом.

Статтею 62 Конституції України , зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 8, 9, 245, 251, 252, 268, 278, 280, 283, 284 КУпАП України про необхідність всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого судового рішення.

За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України - закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, Київський апеляційний суд -

п о с т а н о в и в:

На підставі ч. 2 ст. 294 КУпАП України поновити захиснику - адвокату Шпирук у Володимир у Георгійович у строк на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року,

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Шпирука Володимира Георгійовича на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року, - задовольнити.

Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.

Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н