22-ц/775/994/2015(м)

263/4154/14-ц

Головуючий у 1-й інстанції Турченко О.В.

Суддя-доповідач Сорока Г.П.

Категорія 59

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді - Сороки Г.П.,

суддів - Бугрим Л.М., Биліни Т.І.,

при секретарі - Собецькій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за поданням Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 травня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

29 квітня 2014 року Жовтневий відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області (далі за текстом Жовтневий ВДВС) звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження виконуючого обов'язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» (далі ПАТ «МДЕЗ») - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що на виконанні у Жовтневому ВДВС з вересня 2009 року знаходиться зведене виконавче провадження ВП № 10748501 з примусового виконання судових наказів про стягнення заборгованості по заробітній платі, виданих Жовтневим районним судом м.Маріуполя; вимог, виданих УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя; виконавчих листів, виданих Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення на користь УПФУ в Жовтневому районі м.Маріуполя; виконавчих листів, виданих Жовтневим районним судом м.Маріуполя про стягнення на користь фізичних та юридичних осіб; наказів, виданих господарським судом Донецької області та господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення на користь держави та юридичних осіб; постанов, виданих Жовтневим ВДВС про стягнення з боржника виконавчого збору на користь держави, а всього про стягнення з ПАТ «МДЕЗ» заборгованості на суму 3 199 843,19 грн. Оскільки в добровільному порядку борг не погашений, арештоване майно не реалізоване, арешт коштів на банківських рахунках боржника позитивних результатів не дав, рішення тривалий час не виконуються, тому вважає, що боржник, керівником якого є ОСОБА_2, ухиляється від виконання рішення.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 травня 2014 року подання Жовтневого ВДВС задоволено.

Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до виконання зобов'язань за зведеним виконавчим провадженням ВП № 10748501.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Представник Жовтневого ВДВС у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не подав, про час та місце розгляду справи був повідомлений. Тому, виходячи з положень ст.305 ЦПК України, колегія суддів розглянула справу у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати та в задоволенні подання відмовити, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: 1) відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без зміни, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону; 2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування; 3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржником ПАТ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» не вчинено жодних дій, спрямованих на виконання рішень державних органів, на підставі яких Жовтневим ВДВС відкрите зведене виконавче провадження ВП №10748501, а також те, що виконавчою службою приймалося ряд першочергових заходів примусового виконання зазначених рішень державних органів, що підтверджується актами опису й арешту майна, Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, тому дійшов до висновку про наявність підстав вважати, що керівник боржника ОСОБА_2 може виїхати за межі країни та ухилитися від виконання зобов'язань, покладених на підприємство рішеннями державних органів.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду повністю не можна, оскільки суд дійшов його із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду не відповідає.

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України" громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодження сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, або він ухиляється від виконання зобов'язань, до виконання зобов'язань.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 377 1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Жовтневому ВДВС з вересня 2009 року знаходиться зведене виконавче провадження ВП № 10748501 з примусового виконання судових наказів про стягнення заборгованості по заробітній платі, виданих Жовтневим районним судом м. Маріуполя; вимог, виданих УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя; виконавчих листів, виданих Донецьким окружним адміністративним судом, про стягнення на користь УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя; виконавчих листів, виданих Жовтневим районним судом м. Маріуполя, про стягнення на користь фізичних та юридичних осіб; наказів, виданих господарським судом Донецької області та господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення на користь держави та юридичних осіб; постанов, виданих Жовтневим ВДВС Маріупольського МУЮ, про стягнення з боржника виконавчого збору на користь держави, а всього про стягнення з ПАТ «МДЕЗ» боргу на загальну суму 3 199 843,19 грн., у тому числі, про стягнення на користь ОСОБА_4 за наказом Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 11.03.2014 року (провадження №2-н/263/156/2014) заборгованості по заробітній платі у розмірі 13523,00грн. (а.с.16-37).

В порядку примусового виконання рішень державним виконавцем за зведеним виконавчим провадженням 09.04.2013 року, 10.06.2013 року було складено акт опису та арешту рухомого майна боржника (а.с.38-43). Даних про реалізацію арештованого майна у справі не має.

Згідно з наказом №21 від 26.12.2013 року ОСОБА_2 на підставі рішення наглядової ради ПАТ «МДЕЗ» від 26.10.2013 року приступив до виконання обов'язків виконуючим обов'язки голови правління заводу (а.с.44).

У справі відсутні належні, допустимі та переконливі докази про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань по погашенню боргу. Також у справі відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 як особа, що виконує обов'язки голови правління ПАТ «МДЕЗ» (колективного органу управління), своїми діями перешкоджає державному виконавцю в проведенні будь-яких виконавчих дій щодо примусового виконання рішень та ухиляється від виконання товариством грошових зобов'язань та що у разі його тимчасового виїзду за межі України державний виконавець буде позбавлений можливості проводити виконавчі дії відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Однак на наведене суд першої інстанції належної уваги не звернув та помилково дійшов до висновку про задоволення подання Жовтневого ВДВС та обмежив ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України. Тому така ухвала не може бути визнана законною та підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що згідно наказу голови наглядової ради ПАТ «МДЕЗ» №11 від 17.07.2014 року ОСОБА_2 звільнений від виконання обов'язків голови правління товариства (а.с.59), а 15.06.2015 року господарським судом Донецької області було порушено справу про банкрутство ПАТ «МДЕЗ» (а.с.54-56), а також те, що за рішеннями державних органів щодо зведеного виконавчого провадження безпосередньо на ОСОБА_2 будь-яких зобов'язань не покладалося, колегія суддів вважає, що встановлених законом підстав для обмеження ОСОБА_2 у праві тимчасового виїзду за межі України у справі не має, оскільки не доведено наявність у нього умислу на ухилення від виконання рішень про стягнення боргу.

Таким чином, апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.307, 312,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 травня 2014 року скасувати.

В задоволенні подання Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Бугрим Л.М.

Биліна Т.І.