Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.06                                                                                            Справа №  19/14

 

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Рибченко А.О. (доповідач по справі),

суддів:                                 Лобань  О.І. суддів:                                 Ткаченка  Б.О.                                             

                                                                      

при секретарі судового засідання: Сувид О.В.

за участю представників сторін:

від позивача:          Майданник Д.Г., дов. № 2 від 03.01.2006 р. –представник;

                              Миленко Ю.П., дов. № 1 від 03.01.2006р. –представник;

від відповідача:           Лазоренко І.В., дов. № 25364/10 від 01.12.2005 р. –представник;

          Павленко Л.Л., дов. № 6326/10/10 від 13.03.2006 р. –представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Полтавської області від 03.07.2006 р.

у справі № 19/14 (суддя Бунякіна Г.І.)

за позовом Холдінгової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства, м. Кременчук

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції, м. Кременчук  

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Полтавської області звернулась Холдінгова компанія «АвтоКрАЗ» у формі відкритого акціонерного товариства (далі в тексті –ХК «АвтоКрАЗ») з позовною заявою до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 08.07.2005 р. № 0000592201/0/2066, за яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання за платежем –пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 93008 грн. та рішень про застосовування штрафних (фінансових) санкцій від 23.09.2005 р. № 0000592201/1/3770, від 24.11.2005 р. № 0000592201/2/4473, від 26.01.2006 р. № 0000592201/3/140 в сумі 93008 грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від 03.07.2006 р. по справі № 19/14 позов задоволено частково. Визнано недійсними:

1) податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 08.07.2005 р. № 0000592201/0/2066 в частині визначення Холдинговій компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства до сплати штрафу в сумі 92 669,00 грн.;

2) рішення Кременчуцької ОДПІ про застосовування штрафних (фінансових) санкцій від 23.09.2005 р. № 0000592201/1/3770, від 24.11.2005 р. № 0000592201/2/4473, від 26.01.2006 р. № 0000592201/3/140 в частині визначення Холдинговій компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства до сплати штрафу в сумі 92 669,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 183,00 грн. судових витрат.

Постанова суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог мотивована зокрема тим, що відповідно до пп. «д»п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 р. № 15-93 (далі в тексті - Декрет № 15-93) не потребує індивідуальної ліцензії операція з розміщення валютних цінностей на рахунках, відкритих у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 Цього Декрету, а саме: дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності. Також суд вказує на те, що Договором між Україною та Соціалістичною Республікою В’єтнам про правову допомогу і правові відносини в цивільних і кримінальних справах (підписаний 06.04.2000 р., ратифікований 02.11.2000 р.) передбачено, що документи, які на території однієї Договірної Сторони визнаються офіційними, вважаються такими і на території другої Договірної сторони. А тому документи надані позивачем на підтвердження відкриття свого представництва в СРВ не потребують будь-якого іншого посвідчення і є офіційними.

Не погоджуючись із прийнятою постановою господарського суду Полтавської області від 03.07.2006 р., відповідач –Кременчуцька ОДПІ звернулась до апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд з апеляційною скаргою № 19575/10/10-044 від 02.08.2006 р., в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.  Скаржник вважає, що судом при винесенні постанови було порушено норми процесуального та матеріального права.

Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 05.09.2006р. по справі № 19/14 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою від 06.09.2006 р. апеляційним господарським судом проведено необхідні підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.09.2006 р. закінчено підготовку та призначено справу до розгляду в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Згідно розпорядження Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.09.2006 р. склад колегії суддів змінено, справа слухається в складі колегії суддів: головуючого судді Рибченка А.О., суддів –Лобаня О.І., Ткаченка Б.О.

Перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється апеляційним господарським судом в порядку, передбаченому КАС України, який набрав чинності з 01.09.2005 року.

В судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи заперечень на апеляційну скаргу, яке колегією суддів задоволено.

В судовому засіданні представник Кременчуцької ОДПІ (скаржника) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог і прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в позові повністю. Представник скаржника вказав на те, що представництво ВАТ ХК «АвтоКрАЗ»у Республіці В’єтнам не підпадає під норму пп. «д»п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93, оскільки представництво позивача на час відкриття 11.04.2005 р. за межами України рахунку в доларах США не було легалізовано, а тому до повної легалізації документів представництва позивач не мав законних підстав для відкриття рахунку за кордоном. Також представник скаржника вказав на те, що судом при вирішенні справи не було враховано вимог Гаазької Конвенції від 05.10.1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка для України набрала чинності 22.12.2003 р.

Представники позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають її безпідставною, просили залишити постанову суду від 03.07.2006 р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представники позивача вказали, що рахунок в іноземній валюті за межами України був відкритий позивачем після відкриття представництва Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»в СРВ, а тому отримувати індивідуальну ліцензію не було необхідності.

В судовому засіданні 21.09.2006 р. Київським міжобласним апеляційним господарським судом було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін,

проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до  висновку, що апеляційна скарга Кременчуцької ОДПІ підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Кременчуцькою ОДПІ було проведено перевірку дотримання вимог валютного законодавства Холдинговою компанією «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства при використанні Індивідуальної ліцензії НБУ від 14.01.2005 р. № 18 на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України за період з 14.01.2005 року по 14.06.2005 р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт № 86/23-500/05808735 від 08.07.2005 р., згідно якого Кременчуцька ОДПІ дійшла до висновку про перекручення позивачем фактичних даних щодо відкриття та використання валютного рахунку за межами України, чим порушено вимоги п. 2 ст. 10 розділу II Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 р. № 15-93 (зі змінами та доповненнями) та п. 7.1 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 р. № 485 (редакція, що діяла на момент складання акта перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.07.2005 р.).

Результатом цих висновків стало прийняття Кременчуцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 08.07.2005 р. № 0000592201/0/2066, за яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності - у сумі 93008 грн. При цьому податкова, приймаючи цей документ, зробила відсилку до ст. 16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№ 15-93 та пп. «г»п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (зі змінами та доповненнями).

В результаті адміністративного оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення, Кременчуцькою ОДПІ було змінено його форму і в послідуючому були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій: від 23.09.2005 р. № 0000592201/1/3770, від 24.11.2005р. №0000592201/2/4473, від 26.01.2006 р. № 0000592201/3/140 у сумі 93 008,00 грн.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ХК «АвтоКрАЗ»була отримана Індивідуальна ліцензія Національного банку України від 14.01.2005 року № 18 на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України, якою НБУ відповідно до підпункту «д»пункту 4 та пункту 6 статті 5 Декрету КМУ № 15-93 дозволив відкрити один поточний рахунок в доларах США (номер рахунку не зазначається, оскільки рахунок не відкрито) в Bank for Foreign Trade of Vietnam (Vietcombank) (Соціалістична Республіка В’єтнам).

ХК «АвтоКрАЗ»11 квітня 2005 р. відкрила за межами України поточний рахунок № 100114852000986 в доларах США в банку Eximbank» (Соціалістична Республіка В’єтнам, м. Ханой) та перерахувала на цей рахунок протягом квітня-травня 2005 року з розрахункового рахунку 26008050135840 в філії «Придніпровське регіональне Управління»банку «ФІНАНСИ та КРЕДИТ»в м. Комсомольськ (МФО 331564) валютні кошти в загальній сумі 18 350 дол. США, в тому числі:

·          платіжним дорученням № 493 від 29.04.2005 р. в сумі 3 000 дол. США ;

·          платіжним дорученням № 526 від 10.05.2005 р. в сумі 10 350 дол. США;

·          платіжним дорученням № 569 від 19.05.2005 р. в сумі 5 000 дол. США, що по курсу НБУ на дату перерахування становить 92 668, 00 грн.

Вказані операції щодо відкриття рахунку та перерахування валютних коштів на цей рахунок у банку Eximbank», на думку відповідача, порушують умови Індивідуальної ліцензії від 14.01.2005 р. № 18, тобто такі валютні цінності були розміщені за межами України без наявності Індивідуальної ліцензії Національного банку України, а отже тим самим порушено вимоги підпункту «д»пункту 4 статті 5 розділу II Декрету № 15-93, що тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 2 статті 16 цього Декрету, а саме - за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій НБУ згідно з пунктом 4 статті 5 Декрету, без одержання такої індивідуальної ліцензії НБУ - штраф у розмірі, еквівалентному сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту   України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

На час отримання ліцензії, як стверджує відповідач, а саме станом на 14.01.2005 р. та на момент проведення перевірки, представництво ХК «АвтоКрАЗ»в Соціалістичній Республіці В’єтнам не було легалізовано.

Пунктом 6.3 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України», затвердженого постановою   Правління   Національного   банку   України   від   14.10.2004   року   № 485 передбачено подання звіту про рух валютних цінностей за рахунком не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним періодом.

ХК «АвтоКрАЗ»щомісячно направляло до Кременчуцької ОДПІ листи з повідомленнями про те, що поточний рахунок в банку Bank for Foreign Trade of Vietnam (Vietcombank) (Соціалістична Республіка В’єтнам) не відкривався.

Листом від 13.05.2005 року № 649-73 позивач повідомив відповідача, що 29.04.2005 року на поточний рахунок Представництва ХК «АвтоКрАЗ»в банку Bank for Foreign Trade of Vietnam (Vietcombank) (Соціалістична Республіка В’єтнам) було перераховано 3000 дол. США та, що в квітні 2005 року ці кошти витрачені не були. Тобто, має місце перекручення фактичних даних щодо відкриття та використання валютного рахунку за межами України, чим порушено вимоги пункту 2 статті 10 розділу II Декрету КМУ № 15-93.

Згідно пункту 7.1 «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 485 - порушення вимог цього Положення тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України та відповідно п. 2.8 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49, несвоєчасне подання, приховування або перекручення встановленої Національним банком України звітності про валютні операції тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відповідачем було донараховано позивачу за оспорюваними податковим повідомленням-рішенням та рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій 93 008, 00 грн., які становлять 92 669, 00 грн. - штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення операції, за порушення вимог підпункту «д»пункту 4 статті 5 розділу II Декрету № 15-93, на підставі пункту 2 статті 16 цього Декрету за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій НБУ без одержання такої індивідуальної ліцензії НБУ та 340 грн. - штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення вимог пункту 2 статті 10 розділу II вказаного Декрету № 15-93, згідно пункту 7.1 «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей  на рахунках за  межами України»та відповідно пункту 2.8 «Положення про валютний контроль», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000   року № 49, за несвоєчасне подання, приховування або перекручення встановленої Національним банком України звітності про валютні операції.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що оспорювані рішення Кременчуцької ОДПІ є обґрунтованими лише в частині застосування штрафу в сумі 340 грн., оскільки ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№ 15-93 визначено, що порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з Міністерством статистики України з урахуванням чинного законодавства України. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.

Позивач, отримавши індивідуальну ліцензію НБУ на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України № 18 від 14.01.2005 р., не звітувався у встановленому порядку, а тому повинен нести відповідальність відповідно до ст. 16 Декрету КМУ № 15-93.

В іншій частині податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що є предметом спору, за висновком суду першої інстанції, є за межами чинного законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з даним висновком господарського суду Полтавської області та вважає, що підстав для визнання оспорюваних повідомлення-рішення та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій Кременчуцької ОДПІ немає.

В постанові суд зазначає, що відповідно до пп. «д»п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93 не потребує індивідуальної ліцензії: операція з розміщення валютних цінностей на рахунках, відкритих у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 Цього Декрету, а саме: дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності, а тому Кременчуцька ОДПІ неправомірно застосувала штрафні (фінансові) санкції до позивача на суму 92 669 грн.

Апеляційним господарським судом встановлено, що представництво ХК «АвтоКрАЗ»у Соціалістичній Республіці В’єтнам не підпадає під наведену
судом норму, оскільки ХК «АвтоКрАЗ»на час відкриття 11.04.2005 року за межами України поточного рахунку № 100114852000986 в доларах США у банку Eximbank»(Соціалістична Республіка В’єтнам, м. Ханой) та перерахування на цей рахунок протягом квітня-травня 2005 року валютних коштів в загальній сумі 18350 дол.США не було легалізовано, а до моменту повної легалізації документів представництва позивач не мав законних підстав для відкриття рахунку в іноземній валюті за межами України та перерахування коштів без наявності відповідної індивідуальної ліцензії Національного Банку України.          

З 22 грудня 2003 року для України набрала чинності Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

Згідно з положеннями даної Конвенції скасовується вимога легалізації документів для їх подальшого використання в державах - учасницях цієї Конвенції. Республіка В’єтнам не приєдналася до зазначеної Конвенції, а тому   для документів, виданих на території В’єтнаму, діє порядок обов’язкової легалізації.

Згідно Конвенції під легалізацією розуміється: «формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ».

Посилання суду на ст. 12 Договору від 06.04.2000 р. «Про правову допомогу в цивільних і кримінальних справах»між Україною та Соціалістичною Республікою В’єтнам в якій зазначено, що документи, які були складені, або завірені відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони скріплені печаткою та завірені підписом компетентної особи, мають силу документа на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого посвідчення, є безпідставним.

Даний Договір стосується відносин у кримінальних та цивільних справах, але не стосується відносин в адміністративних справах.

З 22.12.2003 р. з приєднанням України до Гаазької Конвенції для України почав діяти порядок скасування легалізації офіційних документів для країн, які приєдналися до Конвенції, та обов’язкова легалізація офіційних документів, для країн, які не приєдналися до Конвенції. Республіка В’єтнам до Конвенції не  приєдналася, а тому для неї діє порядок обов’язкової легалізації офіційних документів, виданих у В’єтнамі.

В запереченні на апеляційну скаргу ХК «АвтоКрАЗ»вказує на те, що законодавство України не вимагає та не зобов’язує суб’єктів господарювання здійснювати легалізацію документів їх закордонних представництв до початку будь-якої діяльності цих представництв та що відповідач у запереченнях на позовну заяву в суді першої інстанції не посилався на необхідність застосування при вирішенні спору Гаазької Конвенції від 05.10.1961 р.

Кременчуцька ОДПІ у запереченні на пояснення позивача від 03.05.2006 р. № 11536/10/10-044 вказує на положення даної Конвенції.

Обов’язок же легалізації документів закордонного представництва покладено на позивача Гаазькою Конвенцією від 05.10.1961 р., яка для України набрала чинності з 22.12.2003 р.

Той факт, що представництво ХК «АвтоКрАЗ»на час перерахування коштів до банку am Eximbank»(Соціалістична Республіка В’єтнам, м. Ханой) не було легалізовано підтверджується листом позивача від 15.08.2005 р. № 204-25-84, в якому зазначено, що станом на 15.08.2005 року документи, які підтверджують фактичне відкриття представництва ХК «АвтоКрАЗ»проходять повну процедуру легалізації (а.с. 178).

Посилання суду на те, що документи надані позивачем в підтвердження відкриття свого представництва в СРВ, як-то: ліцензія на відкриття представництва іноземного підприємства у СРВ від 22.02.2005 р., повідомлення про реєстрацію печатки від 11.04.2005 р., повідомлення про початок діяльності від 08.04.2005 р. не потребують будь-якого іншого посвідчення і є офіційними суперечать вимогам Гаазької Конвенції.

Необхідно зазначити, що ХК «АвтоКрАЗ»усвідомлювало необхідність отримання індивідуальної ліцензії для перерахування коштів за кордон, та отримало індивідуальну ліцензію Національного банку України від 14.01.2005 року № 18 на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України в банку Bank for Foreign Trade of Vietnam (Vietcombank) (Соціалістична Республіка В’єтнам).

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного господарського суду пояснив, що позивачу була відома правова позиція податкових органів щодо отримання індивідуальних ліцензій на розміщення валютних цінностей за межами України, а тому ХК «АвтоКрАЗ»і отримало індивідуальну ліцензію від 14.01.2005 року № 18. Проте, коли виникла необхідність відкрити рахунок в іншому банку СРВ, то ліцензію отримувати не стали, оскільки не встигли та і вважали, що вона не потрібна.                                      

Також, представник позивача вказав на те, що на зворотньому боці зшивки ліцензії на відкриття представництва іноземного підприємства у СРВ, повідомлення про реєстрацію печатки, повідомлення про початок діяльності, з перекладом на українську мову, міститься підпис консула, який засвідчив підпис перекладача Посольства. Вказане, на думку представника позивача, свідчить про те, що позивач дотримався вимог нормативного акту, який на нього не поширюється і ці документи є легалізованими в розумінні Гаазької Конвенції.

Проте, колегія суддів зазначає, що підпис консула Посольства України в СРВ було проставлено на вказаному пакеті документів лише 22.08.2005 р. (а.с. 162), тобто після відкриття 11.04.2005 р. ХК «АвтоКрАЗ»за межами України рахунку в іноземній валюті, що ще раз підтверджує факт відсутності легалізації документів представництва ХК «АвтоКрАЗ»в СРВ на момент відкриття рахунку та перерахування коштів в іноземній валюті за межі України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що підстав для скасування оспорюваних податкового повідомлення-рішення та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині визначення ХК «АвтоКрАЗ»до сплати штрафу в сумі 92 669 грн., прийнятих Кременчуцькою ОДПІ, немає.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що постанову господарського суду Полтавської області від 03.07.2006 року прийнято з порушенням норм матеріального права.

У відповідності до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, оскаржувану постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, а апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ слід задовольнити та постановити нову постанову суду, якою в позові ХК «АвтоКрАЗ»відмовити повністю.

Судові витрати у справі розподіляються між сторонами відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись Розділом VІІ  «Прикінцеві та перехідні положення», статтями 17, 94, 195-207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Полтавської області від 03.07.2006 р. у справі № 19/14 задовольнити.

2.           Постанову господарського суду Полтавської області від 03.07.2006 р. у справі № 19/14 скасувати та постановити нову постанову суду, якою у задоволенні позову Холдінгової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства відмовити повністю.

3.          Стягнути з Холдінгової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62, р/р 26007301370010 в Кременчуцькому відділенні Промінвестбанку, МФО 331144, ЗКПО 05808735) на користь Державного бюджету України 1 гривню 70 копійок судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4.          Видачу виконавчого документа доручити господарському суду Полтавської області.

5.           Судове рішення апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

6.           Судове рішення апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту проголошення.

7.          Матеріали справи № 19/14 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя:                                                                        Рибченко А.О.                                            Судді:                                                                                    Лобань  О.І.

                                                                                                         Ткаченко Б.О.