КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
25.09.06 р. № 19/86
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Агрикова О.В.
Судді
Мамонтова О.М.
Мостова Г. І.
при секретарі судового засідання: Рустам’ян Е.А.
В судове засідання з’явились представники учасників судового процесу:
від прокуратури: не з’явилися;
від позивача: Капацій В.І. –представник за дорученням;
від відповідача: Зоря П.І. –дов. № 1 від 20.09.2006р., представник;
розглянувши апеляційне подання Полтавського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Оболонської сільської ради на ухвалу господарського суду Полтавської області від 13.07.2006р.
у справі № 19/86 (суддя Безрук Т.М.)
за позовом Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Оболонської сільської ради;
до Приватного сільськогосподарського підприємства „Оболонь”, с.Оболонь;
про стягнення 35 658,90 грн.
В С Т А Н О В И В :
Прокурор Полтавської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Оболонської сільської ради (далі по тексту –позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства „Оболонь” (далі по тексту –відповідач) про стягнення збитків, завданих внаслідок самовільного водокористування у розмірі 35 658,90грн .
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.07.2006р. позов залишено без розгляду.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суд від14.08.2006р. апеляційне подання прокурора Полтавської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Оболонської сільської ради на ухвалу господарського суду Полтавської області від 13.07.2006р. прийнято до провадження.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим що, згідно п. ”з” ч.1 ст.20 Закону України ”Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991р. подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з потань екології та природних ресурсів і його органів на місцях.
Зазначене також вказано в ст.190 Водного кодексу України та в п.2.4. роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 27.06.2001р. №02-5/744 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”
Крім того, суд першої інстанції мотивував залишення позову без розгляду, тим, що відповідно до п.3 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002р. №04-5/570 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу , на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах , пов’язаних із захистом інтересів держави. Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача, тобто органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, такий позов підлягає залишенню без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, прокурор Полтавської міжрайонної природоохоронної прокурори звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 13.07.2006р., скасувати, а справу направити на розгляд до господарського суду Полтавської області. Доводи апеляційного подання обґрунтовуються тим, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Зокрема, ст.2 ГПК України передбачає, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави , та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах.
Прокурор зазначає, що згідно ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих повноважень органів місцевого самоврядування відноситься здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальномісцевого та місцевого значення. Положення даної статті конкретизовано в ст. 15 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” та ст.10 Водного кодексу України, де передбаченні повноваження сільських рад у галузі регулювання водних відносин, до яких належить здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, контроль за використанням і охороною вод та відтворення водних ресурсів та вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своє компетенції.
Таким чином, скаржник вважає, що саме на сільську раду покладено контроль та управління в галузі водного законодавства на підвідомчій їй території.
Крім того, внаслідок самовільного, безоплатного забору підземної прісної води, відповідачем завдана матеріальна шкода державі в сумі 356 58,90грн., яка згідно ст. 47 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005рік” та п.5 ст. 64 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006рік” підлягає стягненню та зарахуванню до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевого бюджету Оболонської сільської ради Семенівського району, на території якої вчинено правопорушення, тобто збитки, завдані внаслідок самовільного водокористування в повному обсязі перераховуються на рахунок сільської ради.
Враховуючи наведене, прокурор вважає, що саме Оболонська сільська рада Семенівського району в даному випадку є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах і вірно визначена позивачем по даній справі.
Представники позивача та відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у матеріалах справи. Крім того, представник позивача заперечує проти самого подання позову Полтавським міжрайонним природоохоронним прокурором. Прокурор в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд. Причини неявки прокурора в судове засідання суду невідомі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судовою колегією апеляційного суду встановлено наступне.
В період часу з 18.08.2002р. по 30.03.2005р. Полтавська міжрайонна природоохорона прокуратура проводила перевірку, під час якої встановлено, що приватним сільськогосподарським підприємством „Оболонь”( далі по тексту- ПСП „Оболонь”), в порушення п.9 ст.44, ст.ст.48,49 Водного кодексу України, без отримання в органах Міністерства екології та природних ресурсів України дозволу на спеціальне водокористування здійснювався забір підземної прісної води з артсвердловини.
Об’єм самовільного забраної з артезіанських свердловин підземної води становить 134 816,2 куб.м.
Згідно розрахунків проведених Державним управлінням екології та природних ресурсів в Полтавській області,(а.с.6) сума збитків, завданих довкіллю внаслідок самовільного водокористування становить 35 658,90 грн. Дані збитки до цього часу не відшкодовані.
Отже, через несплачену суму втрат водних ресурсів, які виникли через самовільний забір підземної прісної води, Прокурор Полтавської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Оболонської сільської ради звернувся з позовом до ПСП „Оболонь”
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши, на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційне подання таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Так, відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.
Однією з форм представництва, що визначено ч. 3 вказаної норми, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 361 Закону, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
В силу ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами: прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частина третя вказаної норми, також, визначає, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Ст.6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу та судову. Розділ 6 Конституції України до органів виконавчої влади відносить в тому числі органи виконавчої влади на місцях, якими є місцеві державні адміністрації.
Ст.1 Закону України „Про місцеве самоврядування” відносить до делегованих повноважень органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом.
Поняття „органи виконавчої влади” та „виконавчі органи рад” не є тотожними. Органи виконавчої влади складають відповідну систему, яку очолює Президент України, тоді як виконавчі органи рад входять до системи органів місцевого самоврядування, згідно зі ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Оболонська міська рада є органом місцевого самоврядування згідно визначення ст. 1 Закону України „Про місцеве самоврядування”.
Згідно з наведеними нормами Конституції та Законів України, ст. 2 та ст. 29 ГПК України прокурори мають право подавати позови в інтересах держави в особі органів місцевого самоврядування лише в разі, якщо спірні відносини пов’язані з виконанням органом місцевого самоврядування делегованих йому законом повноважень органів виконавчої влади.
Предметом позову, який подано прокурором, є стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок самовільного водокористування підземною прісною водою у сумі 35658,90грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор просить стягнути кошти на користь Оболонської сільської ради, тобто позов фактично подано в інтересах цієї особи, яка і є позивачем у даній справі.
Оболонська сільська рада є самостійним суб’єктом, яка відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування»відноситься до системи місцевого самоврядування.
Згідно ч.2 ст.29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Із змісту позовної заяви вбачається, що прокурором Полтавської міжрайонної природоохоронної прокуратури штучно визначено позивачем Оболонську сільську раду, оскільки згідно ст. 190 Водного кодексу України, у справах про стягнення коштів на відшкодування збитків, завданих порушенням водного законодавства, позивачами виступають спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань водного господарства і їх органи на місцях.
Вирішуючи питання про прийняття такої позовної заяви, господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов’язаних із захистом інтересів держави.
За таких обставин, суду першої інстанції у прийнятті позовної заяви прокурора Полтавської міжрайонної природоохоронної прокуратури слід було відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, оскільки позов фактично подано в інтересах особи, яка не являється органом, що уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки позов прокурором фактично подано в інтересах особи, яка не уповноважена здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, він не може бути розглянутий господарським судом з урахуванням вимог, визначених ст. ст. 1, 2 ГПК України, а тому ухвала господарського суду Полтавської області про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ст. 81 ГПК України, у зв’язку з тим, що позовну заяву підписано особою, яка не має право підписувати її, залишається без змін.
Таким чином, керуючись ст. 99, 101, 103, 106 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційне подання прокурора Полтавської міжрайонної природоохоронної прокуратури на ухвалу господарського суду Полтавської області від 13.07.2006р. по справі №19/86 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Полтавської області по справі №19/86 від 13.07.2006р залишити без змін.
3. Справу №19/86 повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий Агрикова О.В.
Судді
Мамонтова О.М.
Мостова Г. І.