КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.02.2007                                                                                           № 4/5

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Дзюбка П.О.

 суддів:                                          Дикунської  С.Я.

                                        Сотнікова С.В.

 при секретарі:                              Назаровій В.В.

 За участю представників:

 від позивача - Горбач С.Ф. -ліквідатор

 від відповідача - Павленко А.В. дов. №12/11 від 20.11.06 р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Носівське хлібоприймальне підприємство"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.11.2006

 у справі № 4/5 (Тимченко М.Г.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібороб" в особіліквідатора Горбача Сергія Федоровича

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Носівське хлібоприймальне підприємство"

             

                       

 про                                                  стягнення 69202,00 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.11.2006 року позов ТОВ “Агрофірма “Хлібороб” в особі ліквідатора Горбача Сергія Федоровича задоволений повністю. Стягнуто з ВАТ “Носівське хлібоприймальне підприємство” на користь ТОВ “Агрофірма “Хлібороб” 69202,00 грн., а також 692,02 грн. держмита та 118 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням ВАТ “Носівське хлібоприймальне підприємство” звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати , прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову. Вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом було неповно з’ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведено обставини, які суд визнав встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, встановила, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення із наступних мотивів:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Статуту ТОВ “Агрофірма “Хлібороб” засновниками товариства є фізичні особи та ВАТ “Носівське хлібоприймальне підприємство”, яке має 51 % статутного фонду, що в грошовому виразі становить 69202,00 грн.

10.05.04р. загальними зборами засновників прийнято рішення про ліквідацію ТОВ “Агрофірма “Хлібороб” та створення ліквідаційної комісії.

Постановою від 05.07.05р. ТОВ “Агрофірма “Хлібороб” визнане банкрутом на підставі ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Горбача С.Ф.

Згідно зі ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитори подали ліквідатору заяви з вимогами до боржника. Ухвалою господарського суду від 09.11.05р. у справі про банкрутство ТОВ “Агрофірма “Хлібороб” затверджено реєстр вимог кредиторів загальним розміром 214760,85 грн.

Ліквідатором в процесі здійснення своїх повноважень встановлено, що ліквідаційна комісія допустила порушення  ст.105 Цивільного кодексу України, ст..60 господарського кодексу України, ч.1 ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Данні порушення були підставою для звернення до суду першої інстанції  на підставі ч.6 ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згідно якої засновники підприємства-банкрута та голова ліквідаційної комісії несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогам кредиторів, якщо вимоги кредиторів не були задоволені в результаті власником, що була проведена з порушенням законодавства.

Отже, скаржником в апеляційній скарзі стверджується, що судом першої інстанції не встановлено, які порушення були здійснені відповідачем, розмір його вини, його обов’язки та здійснення внесків в статутний фонд позивача.

Однак, порушення були встановлені ліквідатором позивача та підтверджені відповідними засобами доказування з якими суд першої інстанції правомірно погодився.

Частиною 1 ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” чітко встановлено порядок ліквідації юридичної особи. Перш за все має бути встановлено: чи вистачає вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, для цього робить проміжний ліквідаційний баланс, як того вимагає ст.111 Цивільного кодексу України. Даною нормою передбачено наступне : ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами (не менше двох місяців з дня оголошення згідно ч.4 ст.105ЦК складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог, а також: про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої ст. 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня  його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

Саме відсутність проміжного ліквідаційного балансу вказує на те, що орган, який прийняв рішення про ліквідацію ТОВ “Агрофірма “Хлібороб” (в даній справі це збори засновників, серед яких відповідач має 51% голосів) не встановив факт чи вистачає вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів чи ні. До встановлення цього факту ліквідаційна комісія не мала права відчужувати майно та розраховуватись з кредиторами.

Встановлення вчасно даного факт було б підставою для ліквідації боржника в порядку, встановленому в ст. 23, 30, ч.1 ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ч.3 ст.110 ЦК України, а саме: проведення інвентаризації майна, проведення експертної оцінки майна, продаж майна банкрута на відкритих торгах, повідомлення в засобах масової інформації про порядок продажу майна, підконтрольність і підзвітність кредиторам.

Ліквідаційною комісією цей порядок повністю порушено.

Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлює солідарну відповідальність власника майна боржника, керівника боржника, голови ліквідаційної комісії.

Скаржник не прийняв до уваги той факт, що згідно ч.1 ст. 543 Цивільного Кодексу України: у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Ні Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ні Цивільний кодекс України не зобов’язує кредитора встановлювати розмір вини кожного з солідарних боржників, тому посилання Скаржника начебто на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин в частині встановлення розміру вини відповідача, є безпідставним.

Скаржник стверджує, що відсутні докази відповідно до яких судом зроблено висновок про стягнення суми 69 202,00 грн.

Помилковим твердженням відповідача є те, що предметом позову є стягнення внеску до статутного фонду.

Суд першої інстанції встановив, що загальний розмір незадоволених вимог складає 214760,85 грн.

Апеляційний суд, виходячи з пояснень позивача (відзив на апеляційну скаргу), зазначає, що дана суму є ціною позову, яка була зазначена позивачем на власний розсуд, обмежившись сумою, яка тільки дорівнює внеску відповідача до статутного фонду, а не сумою що дорівнює розміру незадоволених вимог кредиторів.

Також, на думку апеляційного суду, скаржник помилково зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Частина 3 ст.110 Цивільного кодексу України також передбачає, що у разі якщо вартості майна юридичної особи, що ліквідується за рішенням її учасників, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання встановлений ст. 60 Господарського кодексу України, яка передбачає, зокрема, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб’єкта господарювання, реалізує його і лише потім проводить розрахунки з кредиторами в порядку черговості.

Ліквідатором встановлено, що ліквідаційна комісія реалізувала майно без оцінки, а також передавала майно деяким кредиторам в рахунок погашення заборгованості, чим було порушено черговість розрахунків з кредиторами.

Оскільки ч.6 ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачена солідарна відповідальність по незадоволених вимогах кредиторів власника майна боржника, керівника боржника, голови ліквідаційної комісії, які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, ліквідатором заявлено позов до відповідача, який є одним із засновників боржника в частині 51% статутного фонду, про стягнення 69202.00 грн., що становить розмір його внеску до статутного фонду.

Згідно зі ст.7 Закону України "Про власність” власник відповідає за своїми зобов’язаннями всім майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів. Створена власником юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями всім закріпленим за нею майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів. Власник не відповідає за зобов’язаннями створених ним юридичних осіб, а вони не відповідають за зобов’язаннями власника, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ст.96 Цивільного кодексу України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що такі випадки передбачені Законом України “Про господарські товариства”. Так, згідно зі ст.50 Закону України “Про господарські товариства” учасники товариства з обмеженою відповідальністю несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Пунктом 7.2 Статуту ТОВ “Агрофірма “Хлібороб” передбачено, що учасники товариства відповідають за зобов’язаннями товариства в межах вартості своїх часток у статутному фонді товариства.

Відповідальність учасників товариства з обмеженою відповідальністю у межах своїх вкладів передбачена також ст.80 Господарського кодексу України.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи ВАТ “Носівське хлібоприймальне підприємство”, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Апеляційний суд вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому рішення залишає без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу ВАТ “Носівське хлібоприймальне підприємство” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2006 р. у справі 4/5 залишити без змін.

Матеріали справи № 4/5 47 повернути Господарському суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      Дзюбко П.О.

 Судді                                                                                          Дикунська  С.Я.

                                                                                          Сотніков С.В.