Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" грудня 2006 р. Справа № 07/432-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Байбак О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Ромащенко В.О.
відповідача - Бондаренко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. НОМЕР_1) на рішення господарського суду Харківської області від 06.11.06 р. по справі № 07/432-06
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 м. Ізюм
до Відділ освіти Ізюмської районної Державної адміністрації м. Ізюм
про стягнення 51765,76 грн.
встановила:
В жовтні 2006 р. позивач -Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача -Відділу освіти Ізюмської райдержадміністрації, м. Ізюм 42224 грн. заборгованості, 593,45 грн. 3% річних, 1477,84 грн. інфляційних збитків, 3470,47 грн. пені, 4000 грн. витрат на послуги адвоката, та судових витрат.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.2006 р. (суддя Інте Т.В.) по справі № 07/432-06 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 42224 грн. заборгованості, 3470.47 грн. пені, 593,45 грн. 3% річних, 1477,84 грн. інфляційних, 477,66 грн. держмита та 108,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не здійснив оплату виконаних позивачем підрядних робіт згідно з договором НОМЕР_2 від 04.01.2006 р., та проти факту існування заборгованості не заперечував; що нарахування пені, 3% річних та інфляційних здійснено на підставі умов договору та норм ЦК України; що стягнення оплати адвокатських послуг як збитків суперечить вимогам ст. ст. 611, 623 ЦК України та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду в частині стягнення боргу в сумі 3014,55 грн., пені, 3% річних, та інфляційних збитків не погоджується, вважає рішення в цій частині необгрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в цій частині. В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що акт виконаних робіт від 04.04.2006 р. представником відповідача підписувався лише на підставі візуального огляду виконаних позивачем робіт і лише під час випробування встановленого позивачем обладнання в жовтні 2006 р відповідачем було виявлено ряд недоліків, пов”язаних з несправністю обладнання та неякісним його монтажем; що позивачем до суду першої інстанції не надавався розрахунок пені, 3% річних, та інфляційних збитків та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач не надав доказів наявності виявлених ним недоліків; що при прийнятті відповідачем робіт зауважень позивача на адресу відповідача по якості їх виконання не надходило; що складання акту з виявлення недоліків відбулося вже після прийняття господарським судом оскаржуваного рішення та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 04.01.06р. між сторонами укладено договір НОМЕР_2, відповідно до умов якого, відповідач доручив, а позивач зобов'язався виконати роботи з газопостачання, водопостачання та опалення при переобладнанні приміщення гаражу під котельну на газовому паливі для Червонооскольської гімназії в с. Червоний Оскіл, Ізюмського району, Харківської області.
Відповідно до п. 2.2 договору, вартість робіт склала 42224,00 грн.
Згідно з п. 2.4 договору, відповідач зобов'язався провести оплату за актом виконаних робіт на протязі 10 днів після підписання акту.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується двостороннім актом приймання виконаних підрядних робіт за січень - квітень 2006 року на суму 42224,00 грн., та актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об”єкта від 27.04.2006 р.
Однак відповідач на порушення умов договору оплату за виконані роботи не здійснив.
З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого, мотивував його тим, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов”язання, а відповідач, на порушення умов договору не здійснив оплату за виконані позивачем роботи
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв”язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення з наступних підстав:
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до умов договору НОМЕР_2 та акту приймання виконаних робіт за січень - квітень 2006 року вартість виконаних позивачем робіт складає 42224,00 грн., тобто саме цю суму повинен був сплатити відповідач за їх виконання.
Враховуючи те, що відповідач не заперечує факт неоплати виконаних робіт та наявності заборгованості перед позивачем в сумі 42224,00 грн. за вказаним договором, що це підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, що виконані позивачем роботи згідно з актом за січень-квітень 2006 р. та актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об”єкта від 27.04.2006 р. прийняті відповідачем та уповноваженою на таку перевірку цього об”єкту державною комісією без будь-яких заперечень, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в сумі 42224,00 грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням вказаного не можуть прийматись судом до уваги доводи відповідача про те, що недолікіи, пов”язані з несправністю обладнання та неякісним його монтажем були виявлені вже після підписання акту приймання виконаних робіт за січень -квітень 2006 р., оскільки належних доказів наявності вказаних недоліків відповідачем не надано, а акт обстеження при пробному пуску газової котельні в Червонооскільській гімназії від 07.11.2006 р. складався вже після прийняття судом оскаржуваного рішення в односторонньому порядку, і відповідач, з урахуванням положень ст. 101 ГПК України не довів неможливість складання відповідного акту до прийняття рішення та надання його до суду першої інстанції. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача заявив, що з відповідною вимогою щодо якості робіт з позовом до суду позивач не звертався.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що п. 2.4 договору НОМЕР_2 від 04.01.2006 р., відповідач зобов'язався провести оплату за актом виконаних робіт на протязі 10 днів після підписання акту, а також те, що акт приймання виконаних робіт за січень -квітень 2006 р. підписано сторонами 12.04.2006 р., господарський суд правомірно встановив факт того, що відповідач саме з 23.04.06р. прострочив виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.5.2. вищевказаного договору, за прострочення виконання зобов'язання за договором, сума заборгованості підлягає індексації та підлягає стягненню, відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені, від суми заборгованості з урахуванням індексацій, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
Враховуючи викладене, а також те, що сума боргу відповідача перед позивачем складає 42224,00 грн., що розрахунок суми пені, інфляційних, та річних позивачем зроблено до моменту його звернення до господарського суду, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 3470,47 грн. пені, 1477,84 грн. інфляційних нарахувань, та 593,45 грн. 3% річних.
Не відповідає дійсності твердження відповідача про те, що позивачем не надавався розрахунок сум пені, інфляційних та річних, оскільки даний розрахунок міститься в матеріалах справи (а.с. 14), розрахунок в ньому зроблено на підставі положень договору НОМЕР_2 від 04.01.2006 р. та норм чинного законодавства України.
В частині стягнення з відповідача 4000,00 грн. збитків за надання юридичних послуг, господарський суд правомірно відмовив позивачу, оскільки віднесення до збитків витрат позивача на правові послуги, суперечить зокрема ст. ст. 611, 623 ЦК України. Такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходиться у необхідному зв'язку з заборгованістю, яка заявлена до стягнення позивачем.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 06.11.06 р. по справі № 07/432-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді