Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" грудня 2006 р. Справа № 16/56-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивача - Юшина Н.В. (довіреність у матеріалах справи)
відповідача - Мажара С.В. (довіреність у матеріалах справи)
третьої особи - Кривенко В.В. (довіреність у матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача (вх. № 2167 Х/3) та третьої особи (2232 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.06 р. по справі № 16/56-06
за позовом ВАТ "Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе", м. Харків,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна акціонерна компанія «Українське видавничо-поліграфічне об*єднання», м. Київ
до Приватне підприємство "Талант-Трейдинг", м. Харків
про визнання недійсним договору,
встановила:
У лютому 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним договору № 342 від 15.11.2004р., укладеного між ВАТ “Харківська книжкова фабрика імені М.В. Фрунзе”, м. Харків та ПП “Талант-Трейдінг”, м. Харків на суму 2 840 000,00 грн. Зокрема, позивач посилався на те, що від імені ВАТ “Харківська книжкова фабрика імені М.В. Фрунзе” вказаний договір був підписаний головою правління Іванченком І.С. - особою, яка не мала права його укладати, оскільки рішенням від 09.03.05 господарського суду Харківської області у справі №35/89-05 визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів позивача, на яких Іванченка І.С. призначено головою правління.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2006 року по справі № 16/56-06 (суддя Здоровко Л.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що, відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Позивач не погодився з даним рішенням, надав апеляційну скаргу та уточнення до неї, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким договір № 342 від 15.11.2004р. визнати недійсним з моменту укладення, а ПП “Талант-Трейдінг” зобов’язати повернути позивачу все одержане за зобов’язанням, мотивуючи тим, що судом першої інстанції під час вирішення господарського спору були порушені норми процесуального та матеріального права, а також неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи.
Третя особа, Державна акціонерна компанія “Українське видавничо-поліграфічне об’єднання”, м. Київ, з рішенням місцевого господарського суду також не погодилась, звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та допущені порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду від 23.05.2006р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ “Харківська книжкова фабрика імені М.В. Фрунзе” до ПП “Талант-Трейдінг”.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про безпідставність позовних вимог, просить відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2006р. по даній справі залишити без змін.
У судовому засіданні 07.12.06 було оголошено перерву до 16:00 години 21.12.06.
Представник третьої особи звернувся до суду з клопотаннями про витребування у прокуратури м.Харкова висновків судової почеркознавчої експертизи, призначеної у кримінальній справі №17040282 (порушеної за фактом незаконного відчуження майна ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" та незаконного витрачання коштів, отриманих від реалізації майна) та про зупинення провадження у справі №16/56-06 до вирішення вищевказаної кримінальної справи.
Колегія суддів відзначає, що оскільки вищевказану експертизу призначено не в ході даного апеляційного провадження, а у кримінальній справі, за якою триває слідство, то з огляду на приписи статті 121 Кримінального процесуального кодексу України щодо недопустимості розголошення даних досудового слідства, у апеляційного господарського суду відсутні правові підстави для витребування висновків вказаної експертизи. Крім того, третьою особою не надано обґрунтування щодо доказового значення висновків експертизи для вирішення даної господарської справи.
Не підлягає задоволенню і клопотання третьої особи щодо зупинення провадження у справі до вирішення вищевказаної кримінальної справи, оскільки відповідно до вимог статті 79 Господарського процесуального кодексу підставою для зупинення провадження є неможливість розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Оскільки третьою особою не надано доказів передання вищевказаної кримінальної справи до суду, процесуальні підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні.
Також позивач та третя особа звернулися із заявами про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Талант-Трейдінг», що будуть надходити на усі розрахункові рахунки, зареєстровані за цим підприємством. Заяви мотивовано існуванням припущення, що майно, яке є у відповідача на час розгляду даної справи може зникнути або зменшитись, а також тим, що відповідача може бути ліквідовано (як це відбулося з ПП «Лайтінг», яке є відповідачем в аналогічній справі №16/54-06) – дані обставини, на думку заявників, унеможливлять виконання рішення у даній справі.
Колегія суддів, розглянувши дані заяви, дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається у будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору, тобто спір має немайновий характер. Позивачем та третьою особою не обґрунтовано, яким чином накладення арешту на усі розрахункові рахунки відповідача має забезпечити виконання рішення суду у даній справі і чому невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим його виконання. Отже колегія суддів не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, встановила наступне.
Відповідно до Статуту позивача, затвердженого заступником голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України 30.11.01, єдиним акціонером відкритого акціонерного товариства «Харківська книжкова фабрика ім.М.В.Фрунзе» є держава в особі органу, уповноваженого управляти акціями товариства. Зокрема до компетенції держави як акціонера даного товариства віднесено призначення та увільнення від обов’язків голови правління, голови та членів ревізійної комісії.
Згідно з протоколом № 1 загальних зборів акціонерів ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе" від 20 та 29 жовтня 2004 року було призначено новий склад правління та спостережної ради ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе”. Головою правління згідно з п. 12 протоколу було обрано Іванченко І.С., а також – внесено відповідні зміни до Статуту, зокрема, надано дозвіл виконавчому органу товариства (яким згідно з п.8.4 Статуту є його правління) на здійснення правочинів на суму, що перевищує 5% статутного фонду (капіталу) Товариства (відповідно до п. 5.1 Статуту вказаний фонд становить 8798093,00 грн.).
Як встановлено місцевим господарським судом, 15.11.2004 року між ПП „Талант Трейдінг” та ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе” був укладений договір № 342 купівлі-продажу поліграфічних матеріалів. Відповідно до умов договору відповідач (Продавець) зобов’язався передати у власність позивачеві (Покупцю) поліграфічні матеріали згідно додатку до договору, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити зазначені матеріали шляхом попередньої оплати. Згідно з п. 3.1. договору загальна річна орієнтовна сума договору складає 2 840 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Зазначений договір з боку ВАТ „Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе” був підписаний головою правління Іванченком І.С. На виконання умов договору позивач перерахував відповідачеві 2 840 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 870 від 30.11.2004 року. 10.12.2004 р. відповідач платіжним дорученням № 660 повернув позивачу 840 000 грн. згідно спірного договору.12 січня 2005р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору № 342 від 15 листопада 2004р. сторони домовились замінити у тексті договору № 342 від 15 листопада 2004 р. слова „матеріали” словами „обладнання” у відповідних відмінках.
На час розгляду апеляційної скарги відповідачем позивачу обладнання не поставлено, в обґрунтування здійснення дій на виконання спірного договору відповідач надав договір зберігання від 11.02.2005 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.03.2005 року по справі № 35/89-05 визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" від 20 та 29 жовтня 2004 року та визнано недійсним протокол № 1 від 20 та 29 жовтня 2004 року. Рішення на момент розгляду місцевим господарським судом справи №16/56-06 набрало чинності.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Однак як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, в момент здійснення спірного правочину сторонами було додержано вимог чинного законодавства щодо змісту правочину.
Стосовно аргументів позивача щодо відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у голови правління ВАТ «Харківська книжкова фабрика ім.М.В.Фрунзе» на момент укладення спірного договору – колегія суддів відзначає наступне.
Згідно зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Оскільки на момент укладення спірної угоди протокол № 1 від 20 та 29 жовтня 2004 року про обрання головою правління Іванченко І.С. не був визнаний недійсним, то місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що Іванченко І.С. мав правові підстави для укладення такої угоди, оскільки він представляв інтереси позивача згідно зі Статутом, внесення змін до якого – стосовно розширення повноважень виконавчого органу товариства - було зареєстровано в установленому порядку. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2004 (на час укладення спірного договору) сторонам не могло бути відомо, що рішенням господарського суду Харківської області від 09.03.2005 року по справі № 35/89-05 буде визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе" від 20 та 29 жовтня 2004 року та протокол № 1 від 20 та 29 жовтня 2004 року.
Частиною 3 ст. 92 ЦК України також встановлено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Відповідних доказів позивачем надано не було.
Крім того, відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, вважається схваленим особою, яку він представляє, зокрема у разі, якщо дана особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії листа № 1411 від 28.11.05, оригінал якого було надано відповідачем для огляду у судовому засіданні 14.09.06, та факт направлення якого не заперечується представником позивача, позивач в особі в.о. голови правління Красовицького А.В. із посиланням на договір №342 від 15.11.04 (з додатками) просить відповідача здійснити поставку обладнання за вищевказаним договором. На думку колегії суддів, вказана обставина беззаперечно свідчить про факт схвалення даного договору позивачем, а відтак, і про виникнення відповідних цивільних прав та обов’язків з моменту укладення спірного договору та про відсутність підстав для визнання його недійсним.
Як вбачається зі змісту статті 204 Цивільного кодексу України, правило про презумпцію правомірності правочину покладає на позивача, що вимагає визнання правочину недійсним, обов’язок доводити факт недійсності. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Не може бути прийнято як доказ недійсності спірного договору ухвалу від 07.12.06 Харківського апеляційного господарського суду у справі №16/54-06 за позовом ВАТ «Книжкова фабрика ім.М.В.Фрунзе», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача – ДАК «Українське видавничо-поліграфічне об’єднання», до ПП «Лайтінг» про визнання недійсними договорів, оскільки вказана ухвала не містить преюдиціального обґрунтування у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Однак з огляду на те, що позивачем не було дотримано приписів вищевказаних правових норм та не надано доказів на підтвердження недійсності спірного договору, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що спірний договір укладений належним чином, і що у задоволені позову необхідно відмовити. Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг, у зв’язку з чим оскаржуване рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
У задоволенні клопотань третьої особи щодо витребування у прокуратурим.Харкова висновків судової почеркознавчої експертизи у кримінальній справі №17040282 та щодо зупинення провадження у справі – відмовити; у задоволенні клопотань позивача та третьої особи щодо вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача – відмовити.
Рішення від 23 травня 2006 року господарського суду Харківської області у справі №16/56-06 залишити без змін, а апеляційні скарги – без задоволення.
Головуючий суддя
Судді