Судове рішення #489525
Україна

 

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2006 р.                                                           Справа № 8/200-06 

 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  , 

при секретарі Чудних С.О.

 

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

1-го відповідача -  не з`явився

2-го відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 1-го відповідача (вх. НОМЕР_1) на рішення господарського суду Сумської області від 26.09.06 р. по справі № 8/200-06

за позовом Приватний підприємець ОСОБА_1 м. Суми

до 1. Сумське державне комунальне підприємство "Шляхрембуд" м. Суми;

2.Сумська міська рада, м.Суми

про стягнення 39852,82 грн. матеріальної та 50000,00 грн. моральної шкоди

 

встановила:

 

Позивач, ПП ОСОБА_1,  звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, та після уточнення позовних вимог просив стягнути з Сумського державного комунального підприємства "Шляхрембуд" 69221,00 грн. збитків та 50000 грн. моральної шкоди, заподіяних неправомірним знищенням та вилученням належного позивачу на праві власності майна.

Рішенням  господарського суду Сумської області по справі №8/200-06 від 26.09.2006 р. (суддя Кіяшко В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Сумського державного комунального підприємства "Шляхрембуд" на користь ПП ОСОБА_1 69221 грн. збитків, 692,21 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1500 грн. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи. В іншій частині позову відмовлено. За ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом Сумської області стягнуто з Сумського державного комунального підприємства "Шляхрембуд" в доход держави штраф у розмірі 1700 грн.

Перший відповідач, Сумський державний комунального підприємства "Шляхрембуд", з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, зміст якої оголосив уповноважений представник в судовому засіданні та зазначив, що вищезазначене рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при порушенні та невірному застосуванні норм матеріального та процесуального  права. Висновки зазначені в рішенні не відповідають обставинам справи, тому просить частково скасувати рішення господарського суду Сумської області по справі №8/200-06 від 26.09.2006 р. про стягнення 69221 грн. збитків, 692,21 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1500 грн. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Також, 1-ий відповідач оголосив в судовому засіданні клопотання про долучення до матеріалів справи письмові пояснення осіб, які були присутніми при проведенні демонтажу кафе .

Позивач, ПП ОСОБА_1, у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні зазначив, що апеляційна скарга 1-го відповідача безпідставна, рішення законне, прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при повному дослідженні обставин, що мають значення для справи. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу 1-го відповідача, рішення господарського суду Сумської області по справі №8/200-06 від 26.09.2006 р. залишити без змін.

Другий відповідач, Сумська міська рада, у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що повністю підтримує позицію Сумського державного комунального підприємства "Шляхрембуд", вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Другий відповідач в судове засідання не з`явився, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника Сумської міської ради за наявними матеріалами відповідно до чинного законодавства.

В судовому засіданні 19.12.2006 р. була оголошена перерва до 21.12.2006 р. о 12:30 год. для виготовлення повного тексту постанови. Представники сторін не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Господарський суд Сумської області в своєму рішення посилається на те, що розмір збитків, завданих позивачеві неправомірними діями відповідача, становить 69221 грн., що повністю підтверджується матеріалами справи та висновком № 236-06 від 02.08.2006р. судової будівельно-технічної експертизи Регіонального судово-експертного бюро, і включає: вартість робіт по облаштуванню літнього майданчику, в тому числі по прямим витратам: вартість матеріалів, виробів, конструкцій, вартість робіт по облаштуванню літнього майданчику, вартість експлуатації машин, заробітна плата; вартість майна, яке безпосередньо знаходилось на території літнього майданчику, а саме: газовий конвектор, стільці м'які (40 одиниць).

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і прийняті з порушенням норм матеріального права з наступних підстав.

31 жовтня 2000р. між Сумською міською радою (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 10.05.2000р. «Про надання земельних ділянок підприємствам і підприємцям під розміщення літніх майданчиків виносної торгівлі»надав, а орендар прийняв в строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 190 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Суми, Театральна площа, літній майданчик, терміном до 01.10.2005р.

На вищевказаній земельній ділянці позивачем, на підставі отриманих дозволу на відкриття, акту обстеження підприємства громадського харчування від 06.07.2001р., свідоцтва про встановлення відповідності підприємства громадського харчування визначеному типу НОМЕР_2 від 10.07.2001р., узгодження на розміщення літнього торгівельного майданчика було встановлено літній майданчик.

30 жовтня 2001 року між Сумською міською радою (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець на підставі рішення  Сумської міської ради від 18.04.2001р. «Про вилучення та надання земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям і громадянам»надав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 112 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Суми, Театральна площа, фонтан, терміном до 01.10.2005р., яка суміжна з раніше наданою земельною ділянкою.

На вищевказаній земельній ділянці позивачем було самовільно побудований павільйон кафе «Венеція».

На підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 20.11.2001р. № 642 "Про порядок знесення та демонтажу самовільно побудованих будинків, споруд, малих архітектурних форм тощо", відповідно до ч. 3 ст. 105 Цивільного Кодексу України та п. "б" пп. 3 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчим комітетом Сумської міської ради було прийнято рішення № 300 від 15.05.2003р. "Про знесення споруди літнього кафе "Венеція" на Театральній площі як такого, що зведена з грубим порушенням містобудівної дисципліни".

Пунктом 1 вказаного рішення було зобов'язано підприємця ОСОБА_1 виконати знесення будівлі літнього кафе "Венеція" на Театральній площі за власні кошти в місячний термін з моменту прийняття вищенаведеного рішення, а п.2 визначено, що у разі невиконання п.1 рішення, доручити організацію виконання робіт по знесенню будівлі літнього кафе "Венеція" управлінню житлово-комунального господарства Сумської міської ради.

У зв'язку з тим, що роботи по демонтації кафе «Венеція»в повному обсязі ПП ОСОБА_1 здійснені не були, Управлінням житлово-комунального господарства Сумської міської ради було видано наказ-В-6 від 06.02.2004р."Про виконання рішення Сумської міської ради "Про знесення споруди літнього кафе "Венеція" на Театральній площі як такого, що зведена з грубим порушенням містобудівної дисципліни".

Згідно наказу-В-6 від 06.02.2004р., до виконання робіт, пов'язаних з демонтажем літнього кафе "Венеція" було залучено Державне комунальне підприємство "Шляхрембуд".

07.02.2004 р. підприємство „Шляхрембуд"  у присутності 12 осіб, серед яких були позивач ОСОБА_1, представники органів місцевої влади та інші особи, було демонтовано літнє кафе "Венеція", на підтвердження чого є письмові пояснення присутніх осіб.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в претензії від 20.02.2006 р. ПП ОСОБА_1 відмічає, що ним було добровільно знесено кафе "Венеція", однак неповністю, на підставі чого і було видано наказ-В-6 від 06.02.2004р."Про виконання рішення Сумської міської ради "Про знесення споруди літнього кафе "Венеція"  з залученням Державного комунального підприємства "Шляхрембуд".

Також, позивач в судовому засіданні вказує на те, що одна зі стін літнього кафе "Венеція" була суміжною з літнім майданчиком.

Тобто, демонтаж проводився тієї частини кафе "Венеція", яка не була добровільно знесена, а саме демонтаж стіни, яка була водночас  літнім майданчиком.

Судова колегія звертає увагу і на те, що позовні вимоги та оскаржуване судове рішення  базуються на інвентаризаційний опис  майна позивача НОМЕР_3 від 05.01.04 р.

Однак, даний документ  не можна вважати доказом, що підтверджує збитки, оскільки інвентаризаційний опис майна НОМЕР_3 від 05.01.04 р.  підписаний ПП ОСОБА_1 та його робітниками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на суму 26874, 66 грн., та 12978,16 грн., а всього на загальну суму 39852,82 грн. (а.с. 32-35), тобто зацікавленими особами.

По незрозумілим обставинам позивач в якості доказів включив до акту інвентаризації товарно-матеріальні цінності, а саме: фарбу, грунтовку, гвозді та інші матеріали, які вже були використані у 2002 р.

Також незрозуміло, чому позивач не надав акти інвентаризації за інші роки, тобто під час будівництва за період  з 2000 по 2004 рр., які він повинен надавати до податкової інспеції.

Крім того, позивач зазначає, що у нього було вилучено та зіпсовано майна на вищевказану суму, що підтверджується цим же інвентаризаційним описом та квитанціями, накладними, розрахунковими документами.

Але, слід зауважити, що 07.02.2004 р. позивач сам передав на зберігання відповідачу майно, перелік яких зазначено в акті  від цієї ж дати. Також в акті вказано, що речі перебували у використанні, частково пошкоджені, однак без зазначення вартості цього майна. Крім того, факт використання цього майна не заперечується самим позивачем і в судовому засіданні.

Позивач 25.04.05р.  забрав 9 найменувань переданого на зберігання майна ( а.с. 84, т.1), серед яких була морозильна камера "Норд".

24.02.2006 р. позивач повторно звернувся до 1-го відповідача про видачу стільців 25 шт. та морозильної камери, але вже із зазначенням вартості цього майна.

Колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача в частині стягнення збитків є необгрунтованими, оскільки при їх визначенні  позивач не враховував коєфіціент зносу цього майна, також відсутній перелік майна та арифметичний розрахунок розміру збитків, що також не було враховано і судом першої інстанції при винесенні рішення.

Крім того,  з наданих позивачем квитанцій, накладних, розрахункових документів не є підтвердженням суми збитків виходячи з наступного.

Хочеться звернути увагу на те, що на а.с. 40 є квитанція №79, в якій записано придбано „шатер ПВС" на суму 9700грн., хоча в акті про прийняття на зберігання майна його немає. На цій же сторінці на іншій накладній взагалі не зрозуміло, що придбав приватний підприємець, видно лише суму 192, 34 грн.

На аркуші справи 41 зазначено  про придбання стільців  гобелен чорн. в кількості  60 шт. на суму 3180 грн., але вони теж не вказані в акті про прийняття на зберігання майна від 07.02.2004 р., крім того не вказано, що ці стільці придбавалися саме для літнього майданчику та там використовувались. Також, необхідно зауважити, що відповідно до акту від 06.07.2001 р. (а.с. 30, т.1) на території літнього майданчику знаходились меблі, а саме пластикові стільці та столи.

Накладна НОМЕР_4 від 25.08.03 на а.с. 43 містить перелік: зонт з ПВС -8 шт, каркас зонта 8 шт, регістри опалення 5 шт, рубильник 1, шнур алюмінієвий 42 м. на загальну суму 3029, 59 грн. однак не зрозуміло, що цей документ підтверджує, крім штампа ПП ОСОБА_1 більше нічого немає.

Ухвалою суду першої інстанції від 01.06.06 була призначена судова будівельно-технічна експертиза. Судом були поставлені питання : 1) який розмір витрат, понесених ПП ОСОБА_1 на будівництво літнього майданчику; 2) який розмір збитків, завданих ПП ОСОБА_1 демонтажем літнього майданчику.

Висновок експерта № 236\06 включає в себе вартість робіт по облаштуванню літнього майданчику в тому числі по прямим витратам: вартість матеріалів, виробів, конструкцій, вартість машин, заробітну плату, вартість майна, яке безпосередньо знаходилось на території, а саме газовий конвектор, стільці м'які (40 одиниць).

На аркуші справи 110 в частині „дослідження"  висновку №236/06 судової будівельно-технічної експертизи записано, що результати обстеження співставлялися з даними  інвентаризаційного опису НОМЕР_3 товаро-матеріальних цінностей від 05.01.04 та іншими матеріалами справами, тобто тими ж накладними, які не дають повної інформації. Вартість робіт по облаштуванню літнього майданчику визначалась шляхом складання кошторисного розрахунку зі слів позивача, також визначені згідно проведених обмірів. Висновок експерта можна було б взяти до уваги, якби будівля фактично була, однак даних про те, що ОСОБА_1 при будівництві дотримувався кошторису та проектної документації немає. Також відсутній акт прийняття в есплуатацію нібито побудованої літнього майданчику.

Крім того, стосовно питання суду: "який розмір збитків завданих ПП ОСОБА_1 демонтажем зазначеного літнього майданчику?" експерт зазначив, що дане питання не відноситься до компетенції експерта-будівельника.

Згідно Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 № 53\5 (у редакції наказу від 30.12.04 № 144\5) будівельно-технічна експертиза не вирішує дані питання. Тому такий висновок не можна ставити в основу рішення суду.

Статтею 1166 Цивільного Кодексу України пунктом 2 передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе , що шкоди завдано не з її вини. Тобто береться до уваги тільки наявність вини, а не її форма.

Також слід зауважити, що в судовому рішенні суд першої інстанції посилається, що до збитків відноситься вартість майна, яке безпосередньо знаходилось на території літнього майданчику, а саме: газовий конвектор, стільці м'які (40 одиниць).

Однак, доказів знаходження цього майна саме на літньому майданчику та їх пошкодження чи знищення саме 1-им відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, позивач не надав належних доказів, які б підтверджували його позовні вимоги.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення в частині задоволенню позову по стягненню матеріальних збитків по справі є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що  підлягає задоволенню.

Стосовно відмови в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн. суд першої інстанції вірно дійшов висновку, оскільки відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, для встановлення факту завдання моральної шкоди, необхідно визначити наявність неправомірної дії, бездіяльності, рішення, наслідків у вигляді душевних страждань особи, яких вона зазнала внаслідок знищення майна, причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням особи, та вину цієї особи. Лише за сукупністю вказаних ознак, особа має право на відшкодування моральної шкоди.

Позивачем не доведено співрозмірність неправомірного пошкодження майна та його душевних страждань, не доведено на підставі яких розрахунків було нараховану суму відшкодування 50000 грн., а копію лікарняного листа, на який посилається позивач, не може бути прийнятим як належний та достатній доказ для такого відшкодування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції стосовно накладення на 1-го відповідача штрафу в розмірі 1700 грн. за  ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом Сумської області є незаконним виходячи з наступного.

Суд першої інстанції посилається на те, що  1-го відповідач не з`являвся у судові засідання,  у зв`язку з чим розгляд справи постійно відкладався, та на те, що він не надав відзиву на позовну заяву.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що в судовому засіданні від 26.09.2006 р. представник 1-го відповідача був присутнім та надав всі необхідні пояснення відносно позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тому незрозуміло, в чому була необхідність декілька разів відкладати розгляд справи у зв`язку з неявкою 1-го відповідача та  що заважало суду першої інстанції розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд,  виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив  справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності-на підставі закону, що регулює подібні  відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення в якому повно відображені  обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом  обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку  всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні позовних грошових та інших вимог.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд першої інстанції не забезпечив дотримання вимог  чинного законодавства та не дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення  господарського суду сумської області від 26.09.2006 р.  підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись п.2 ст. 1166 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 34, 99, 101, пунктом 2 статті 103, статтями п. 3, 4 ч.1 ст.104, 105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

 

постановила:

 

1.  Апеляційну скаргу Сумського державного комунального підприємства "Шляхрембуд" задовольнити.

2.   Рішення господарського суду Сумської області по справі №8/200-06 від 26.06.2006 р. скасувати частково та прийняти нове.

        В позові відмовити повністю.

3.   Рішення господарського суду Сумської області по справі №8/200-06 від 26.06.2006 р. в частині накладення штрафу в розмірі 1700 грн. на  Сумське державне комунальне підприємство "Шляхрембуд"  скасувати.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом одного місяця набрання законної сили.

 

         Головуючий суддя                                                                     

 

                                 Судді                                                                     

 

                                                                                                                 

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація