Справа №11-48/07 Категорія: ст.ст. 185 ч.3, 186 ч.3,395 КК України

Головуючий у І інстанції Восковська О.А. Доповідач Фідря О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

м. Луцьк                                                                                                               30 січня 2007 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Фідрі О.М., суддів Хомицького A.M., Опейди В.О., за участю прокурора Артиша Я.Д., засудженогоОСОБА_1розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1та ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 16 листопада 2006 року, яким, -

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працюючий, не одружений, раніше неодноразово судимий, останній раз 09.11.2004 року Ковельським міськрайонним судом за ст. 185 ч.І КК України на 2 роки позбавлення волі; 11.11.2005 року постановою Миколаївського районного суду Львівської області звільнений умовно-достроково, не відбутий строк покарання становить 10 місяців 18 днів,

засуджений за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за ст. 186 ч.З КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, засудженому ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст.71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 09.11.2004 року та остаточно визначено до відбування - 5 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженець АДРЕСА_2 Іваничівського району Волинської області, зареєстрований за адресоюАДРЕСА_3, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працюючий, не одружений, раніше неодноразово судимий, останній раз 05.05.2004 року Ковельським міськрайонним судом за ст. 309 4.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 07.03.2006 року після відбуття покарання,

засуджений за ст. 185 ч.З КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за ст.395 КК України на 6 місяців арешту.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено засудженому ОСОБА_2 до відбування - 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Стягнуто зОСОБА_1та ОСОБА_2 на користь потерпілогоОСОБА_31700 гривень майнової шкоди солідарно.

Стягнуто зОСОБА_1на користь потерпілої ОСОБА_41000 гривень майнової шкоди.

2

 Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2визнані винними у тому, що на початку червня 2006 року, за попередньою змовою, з метою незаконного заволодіння чужим майном проникли в квартируОСОБА_3 розташовану у АДРЕСА_4, звідки таємно викрали гроші в сумі 1700 гривень, чим заподіяли потерпілому майнову шкоду.

Крім того, 06.07.2006 року, близько 13 години, ОСОБА_1 з метою незаконного заволодіння чужим майном, проник у квартируОСОБА_4 розташовану уАДРЕСА_5, звідки повторно таємно викрав фотоапарат «Мінолта» вартістю 1000 гривень, а також повторно відкрито викрав мішок цукру вартістю 107 гривень 05 копійок, чим заподіяв потерпілій майнову шкоду.

Крім того,ОСОБА_2, звільнившись 07.03.2006 року з місць позбавлення волі, з Миколаївської ВК №50 Львівської області і, будучи ознайомленим з обмеженнями, встановленими щодо нього постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 01.03.2006 року про встановлення адміністративного нагляду, порушив правила адміністративного нагляду, а саме: під час неодноразових перевірок за місцем реєстрації вАДРЕСА_3, ОСОБА_2був відсутній, а з 18.04.2006 року за вказаною адресою не проживав. Ковельський МРВ УМВС України у Волинській області про зміну місця проживання ОСОБА_2не повідомив.

У поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_1 покликається на відхилене судом клопотання про перекваліфікацію його дій з ст. 185 ч.З на 190 КК України, неналежну оцінку вартості викраденого у потерпілої ОСОБА_4фотоапарата та, крім того, на неврахування судом стану його здоров'я. А тому просить пом'якшити покарання, призначене судом першої інстанції.

У поданій на вирок апеляції засудженийОСОБА_2, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію його дій, просить зважити на його добровільне з'явлення із зізнанням, щире каяття, звільнення від наркозалежності і просить пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляцій засуджених, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію з викладених у ній підстав, думку прокурора про залишення вироку щодоОСОБА_1та ОСОБА_2, без зміни, перевіривши за матеріалами кримінальної справи доводи апеляцій, колегія суддів судової палати прийшла до висновку, що апеляції засуджених слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність виниОСОБА_1у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло та у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, а також, про доведеність вини ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло та у самовільному залишенні місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані зібраними у справі, всебічно дослідженими та правильно оціненими судом доказами у їх сукупності.

Як ствердила потерпілаОСОБА_4, фотоапарат придбано нею за кордоном за 500 доларів США. На день викрадення він оцінений потерпілою у 1000 грн. Фотоапарат ОСОБА_1 не повернув потерпілій. Підстав для сумніву в об'єктивності показань потерпілої ОСОБА_4немає. А тому суд обґрунтовано вказав вартість викраденого ОСОБА_1 фотоапарата.

Обґрунтовуючи винністьОСОБА_1у вчиненні злочину за ст. 186 ч.З КК України, суд послався у вироку на детальні та послідовні показання потерпілоїОСОБА_4 свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6., якими спростовуються доводи засудженогоОСОБА_1про вчинення ним шахрайства. Зокрема, свідок ОСОБА_5 показала, що незнайомий чоловік під приводом попити води зайшов у квартиру, звідки у її присутності виніс з квартири цукор.

3

Крім того, винаОСОБА_1у скоєнні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України, підтверджена й іншими зібраними у справі доказами: протоколом вилучення мішка цукру у ОСОБА_6. (а.с.29), протоколом огляду речових доказів (а.с.73), протоколом відтворення обстановки та обставин події (ах. 109) та ін.

Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна. У справі встановлено, що ОСОБА_1 ніхто цукор не передавав добровільно.

За вказаних обставин доводиОСОБА_1про вчинення ним шахрайства, а не грабежу, поєднаного з проникненням у житло, є безпідставними.

Кваліфікація дійОСОБА_1за ст.ст.185 ч.3, 186 ч.З КК України є вірною.

Доведеність вини та кваліфікація злочинних дій ОСОБА_2 за ст.395 КК України теж є правильною.

При призначенні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності скоєних ними злочинів, обтяжуючі та пом'якшуючі покарання обставини, конкретні обставини справи і призначив покарання, необхідне і достатнє для виправлення винних та попередження нових злочинів.

До пом'якшуючих покарання ОСОБА_1 обставин суд відніс щире каяття у скоєному, ОСОБА_2 - з'явлення із зізнанням, повне визнання вини та щире каяття.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2вчинили злочин щодо особи похилого віку, що обґрунтовано визнано судом обтяжуючою покарання обставиною. Крім того, уОСОБА_1має місце рецидив.

Судом враховано і дані про особу засуджених, які посередньо характеризуються за місцем проживання.

Як роз'яснено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо якась із обставин, наведених у ст. ст. 66 ч.1, 67 ч.1 КК України, передбачена в статті Особливої частини цього кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд при призначенні покарання не може ще раз ураховувати її як пом'якшуючу або обтяжуючу покарання обставину.

А згідно п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року №12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини», якщо винна особа вчинила крадіжку, грабіж, розбій, шахрайство чи вимагательство і в її діях є декілька кваліфікуючих ознак, передбачених різними частинами тієї чи іншої статті, вчинене належить кваліфікувати за тією частиною, яка передбачає більш суворе покарання. При цьому всі кваліфікуючі ознаки повинні бути вказані у постанові про притягнення як обвинуваченого, обвинувальному висновку і в мотивувальній частині вироку, що і дотримано у справі.

Однак суд, всупереч зазначеним роз'ясненням, ще раз врахував як обтяжуючу обставину обом засудженим вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_1 - повторність, хоча вказані обставини є кваліфікуючими ознаками вчинених засудженими злочинів.

А тому з вироку слід виключити ці обтяжуючі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2раніше неодноразово засуджувалися за вчинення злочинів, однак належних висновків не зробили і знову вчинили злочини, що свідчить про відсутність у них бажання стати на шлях виправлення.

Обидва засуджені перебувають на диспансерному обліку з приводу опійної наркоманії, причому ОСОБА_1 потребує примусового протинаркоманійного лікування.

Крім того, судом враховано і ту обставину, що ОСОБА_1 були вчинені злочини до повного відбуття ним покарання за попередній злочин.

Дані про те, що стан здоров'я засудженогоОСОБА_1унеможливлює відбування ним призначеного судом покарання, відсутні.

4

За таких обставин суд вірно дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення і перевихованняОСОБА_1та ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства, обравши щодо них покарання в межах санкцій статей закону, за якими їх засуджено.

Підстав для пом'якшення покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 колегія суддів не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 16 листопада 2006 року щодо них без зміни.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на обтяжуючі покарання обставини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - вчинення злочину групою осіб, ОСОБА_1 - повторність.