Справа № 11-42/07
ст. 187 ч. 1, ст. 296 ч.З КК України
Головуючий в 1 інстанції Барчук В.М. Доповідач Бешта Г.Б.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 23 січня 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Фідрі О.М., суддів Матвієнко Н.В., Бешти Г.Б. з участю прокурора Смолюка Б.С. засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1на вирок Луцького міськрайонного суду від 14 листопада 2006 року , яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянин України, уродженець та житель м. АДРЕСА_1, не одружений, з середньою освітою, не працюючий, раніше судимий:
1) 24.01.2003 року Луцьким міським судом за ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 141 КК України (в ред. 1960 року) та за ч. 3 ст. 185, ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 5 місяців позбавлення волі, постановою Миколаївського районного суду від 11.08.2005 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 29 днів,
- засуджений за ч. 1 ст. 187 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, за ч. З ст. 296 КК України - до 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом складання призначених покарань ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком від 24.01.2003 року один рік чотири місяці двадцять дев'ять днів остаточно ОСОБА_1 визначено покарання 5 (п'ять) роки позбавлення волі.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,-
ВСТАНОВИЛА:
2
Даним вироком ОСОБА_1 засуджений за те, що 23.02.2006 року, знаходячись біля будинку №73 по вул. Львівській в м. Луцьку вчинив напад поєднаний із погрозою застосування насильства, що виразилось у приставленні ножа до тіла потерпілого ОСОБА_2, яку останній сприйняв як реальну, та заволодів його майном, а саме: мобільним телефоном «Сіменс С-75», вартістю 600 грн., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київ Стар», вартістю 35 грн. Своїми діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 635 гривень.
Крім того, він же, 29.05.2006 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на вул. Шевченка в м. Луцьку, біля нічного клубу «Клеопатра», з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно, з хуліганських спонукань, витягнув із салону автомобіля водія ОСОБА_3та безпричинно наніс останньому удар кулаком в голову, спричинивши потерпілому гострий фізичний біль. Продовжуючи свої хуліганські дії, засуджений вирвав з панелі даного автомобіля автомагнітолу, якою почав наносити удари по боковому склу, знищивши як автомагнітолу, так і скло. Після цього підняв з землі камінь, яким знищив переднє та заднє скло автомобіля.
Своїми хуліганськими діями ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_3матеріальні збитки на загальну суму 1300 гривень.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 заперечує вчинення ним розбою та вказує на те, що дане обвинувачення базується лише на показаннях потерпілого ОСОБА_2 та свідкаОСОБА_4, не взято до уваги показання свідка ОСОБА_5 Не звернуто увагу на ту обставину, що потерпілий ОСОБА_2. заявив про вчинення щодо нього розбою лише 30.05.2006 року, в той час коли злочин було вчинено в лютому 2006 року. По факту вчинення хуліганства ОСОБА_1 вину свою визнає, однак вважає, що судом не досліджено причини скоєння злочину. Просить пом'якшити призначене йому покарання за вчинення злочину, передбаченого ст. 296 ч. З КК України, взявши до уваги молодий вік, щире каяття, сприяння розкриттю злочину та виправдати за ч. 1 ст. 187 КК України.
Помічник прокурора м. Луцька у запереченні на апеляцію засудженого ОСОБА_1 вказує на її безпі/дставність. Вважає, що вина засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 1 КК України, доведена показаннями потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 Покарання ОСОБА_1 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України. Судом враховано, що засуджений раніше судимий, новий злочин вчинив під час умовно-дострокового звільнення. Просить апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та просив
3
виправдати його за ч. 1 ст. 187 КК України та зменшити покарання за ч. З ст. 296 КК України, міркування прокурора про необхідність залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_1злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, при обставинах, викладених у вироку, ґрунтується на доказах, досліджених судом в судовому засіданні, яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Як вбачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_2. наступного дня після нападу звертався з усним повідомленням у правоохоронні органи про вчинення на нього нападу, а 30.05.2006 року -написав письмову заяву. Раніше з заявою не звертався, оскільки ОСОБА_1 пригрозив йому розправою, яку потерпілий сприйняв як реальну.
З показань потерпілого ОСОБА_6 вбачається, що 23.02.2006 року невідома йому раніше особа, приставивши ніж до його тіла, вчинила напад на нього та заволоділа мобільним телефоном «Сіменс - 75», спричинивши збитки на загальну суму 635 гривень. Як видно з протоколу пред'явлення особи для впізнання (а.с.55), протоколу очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1(а.с.57) потерпілий ОСОБА_2. вказав на ОСОБА_1 як на особу, що вчинила напад на нього з метою заволодіння майном потерпілого, поєднаний із погрозою застосування насильства, тобто розбій. При проведенні вказаних слідчих дій дотримано вимог КПК України.
СвідокОСОБА_4, як видно з протоколу пред'явлення особи для впізнання (а.с. 53-54), вказав на ОСОБА_1 як на особу, що в кінці лютого 2006 року запропонувала йому придбати мобільний телефон «Сіменс С-75» за 450 гривень. Після огляду телефонуОСОБА_4 придбав його за 400 гривень. Дані показання він підтвердив і під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Посилання засудженого в своїй апеляції на те, що судом не звернуто увагу на показання свідка ОСОБА_5 щодо часу зустрічі та спілкування між нею і ОСОБА_123.02.2006 року не заслуговують на увагу. Постановляючи вирок, суд першої інстанції належним чином оцінив показання свідка ОСОБА_5, яка впродовж як досудового слідства, так і під час розгляду справи в суді не змогла вказати точного часу зустрічі із ОСОБА_1, неодноразово змінювала показання (а.с.49, 140), маючи намір допомогти засудженому, оскільки є його подругою. її показання спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2, іншими зібраними у справі доказами.
При перевірці судом скарги ОСОБА_1 щодо чинення на нього тиску працівниками міліції на досудовому слідстві, обставини, зазначені у скарзі не підтвердились, спростовуються показаннями ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
Факт вчинення хуліганства при обставинах, які викладені у вироку, ОСОБА_1 не заперечує. Крім того, це підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи. Не заслуговує на увагу твердження
4
засудженого про те, що судом не досліджено причини вчинення ним хуліганських дій, оскільки мотиви вчинення злочину судом з'ясовані.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 раніше засуджувався за корисливі злочини. Під час строку умовно-дострокового звільнення з місць відбування покарання він вчинив злочини, за які його засуджено даним вироком, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, а тому суд вірно із врахуванням особи визначив йому вид покарання.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він активно сприяв розкриттю злочину та щиро покаявся у своїх діях є безпідставним, оскільки явку з повинною засуджений написав після того, як був викритий працівниками правоохоронних органів та затриманий ними.
При зазначених обставинах, призначене ОСОБА_1 покарання за ч. З ст. 296 та ч. 1 ст. 187 КК України відповідає вимогам ст.ст. 65, 70,71 КК України і пом'якшенню не підлягає.
Разом з тим, при призначенні покарання за ст. 71 КК України, суд фактично частково приєднав невідбуту частину покарання (один рік позбавлення волі), помилково зазначивши у резолютивній частині вироку невідбуту частину покарання, яка приєднується - 1 рік 4 місяці 29 днів позбавлення волі, у повному обсязі, у зв'язку з цим у вирок слід внести виправлення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію ОСОБА_1залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 14 листопада 2006 року щодо нього - без зміни.
Вважати на підставі за ст. 71 КК України остаточне покарання обрано шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за сукупністю злочинів, частково невідбутої частини покарання за вироком Луцького міського суду від 24.01.2003 року у виді 1 року позбавлення волі.