Справа № 11-43/07

ст.185 ч.З, 190 ч. 1 КК України

Головуючий у 1 інстанції Квятковський М.С

Доповідач МататО.В

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

м. Луцьк                                                                                                               23 січня 2007 р.

Колегія судців судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Матата О.В. суддів Олексюка Я.М., Оксентюка В.Н. з участю прокурора Артиша Л.Д. засудженогоОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженогоОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 15 листопада 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець і житель м. Луцька, судимий 2 лютого 2005 року за ст. 190 ч. 2 КК України на 2 (два) роки обмеження волі, 2 квітня 2006 року звільнений від покарання умовно-достроково на 10 місяців 12 днів, - засуджений за ст. 190 ч. 1 КК України на 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст. 190 ч.1 КК України за цим вироком та - за попереднім вироком, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому призначено покарання - 2 (два) роки обмеження волі.

За ч. З ст. 185 КК України - засуджений на 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі і на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до призначеного за даним вироком покарання частково невідбутого за попереднім вироком, остаточно йому визначено до відбування З (три) роки 9 (дев'ять) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_1 зараховано в строк покарання відбуте ним покарання 1 (один) рік І (один) місяць 18 (вісімнадцять) днів обмеження волі за вироком суду від 2 лютого 2005 року з врахуванням того, що 2 дні обмеження волі відповідають 1 дню позбавлення волі.

Постановлено рахувати строк його покарання з 3 липня 2006 року. Запобіжний захід щодо нього залишено у вигляді тримання під вартою.

Цим же вироком за ст.ст. 185 ч. З, 186 ч. 2 із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України засуджено ОСОБА_2 щодо якого апеляції не подано»

2

ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що в травні 2004 року, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою заволодіння майном ОСОБА_3, зловживаючи довірою останнього, обманув його, повідомивши, що за 120 доларів США із-за кордону привезе йому транспортний засіб, хоча в дійсності він свою обіцянку виконувати наміру не мав і заволодів зазначеними грошима потерпілого, які відповідають 639 грн. 44 коп.

Крім цього, 9 червня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3. за попередньою змовою між собою, з метою таємного викрадення чужого майна проникли в квартиру АДРЕСА_1 та викрали з неї 200 доларів США, та дві золотих обручки - таємно викравши майно потерпілогоОСОБА_4 на загальну суму 1210 гривень.

В апеляціїОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий. Він заперечує факт скоєння ним крадіжки з квартири ОСОБА_4 і вважає, що суд помилково засудив його за ч. З ст. 185 КК України.

Скоєння шахрайства ОСОБА_1 не заперечує.

Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, засудженогоОСОБА_1, який її підтримав, прокурора Артиша Я.Д., який заперечував проти неї, перевіривши доводи апеляції, колегія судців приходить до висновку про необхідність залишення апеляції без задоволення і вироку - без зміни.

Під час досудового слідства ОСОБА_3. багаторазово послідовно, в тому числі при допиті віч-на-віч з ОСОБА_1им, стверджував, що він та ОСОБА_1 у вечірній час напередодні крадіжки домовились її скоїти з квартири ОСОБА_4 Мета крадіжки за домовленістю - викрадення обручок і грошей. Згідно розробленого плану ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_4, призначив йому зустріч у парку. Впевнившись, щоОСОБА_4і його дружина пішли з квартири, він з ОСОБА_1им проникли в квартиру, де ОСОБА_2 шукав гроші та обручки, а ОСОБА_1, за домовленістю, спостерігав через вікно за можливою появою господарів. Викрадені обручки спільно були продані, гроші - поділені між ОСОБА_2ом і ОСОБА_1им.

Ці показання свідчать про безпосередню участьОСОБА_1 у крадіжці за попередньою змовою групою осіб, повторно і з проникненням у житло.

Вони узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що саме ОСОБА_1 виманив його з квартири, і з показаннямиОСОБА_1 про те, що він разом з ОСОБА_2ом проникав у квартиру потерпілого, там спостерігав за можливою його появою, разом з ОСОБА_2ом продавали обручки, які були викрадені з квартири, отримав гроші від їх продажу.

Отже, суд першої інстанції підставно визнав виннимОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, і призначив йому за цей злочин покарання.

Згідно довідки від 10.10.2006 року обласного адресного бюро ОСОБА_4 вибув за межі України, ОСОБА_5 - також. Отже, суд підставно обмежився показаннями цих осіб, які вони давали на досудовому слідстві.

3

Чому саме суд надав перевагу показанням ОСОБА_2., які він давав під час досудового слідства, суд навів мотиви у вироку.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженогоОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 15 листопада 2006 року щодо нього - без зміни.