Cправа 2-а-1839/10

Провадження №2-а-1839/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.12.2010 року Хорольський районний суд Полтавської області

в складі судді Личковахи О.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Хоролі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дитині війни за період з 03 травня 2010 року по 30 червня 2010 року ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування йому підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком за період з 03.05.2010 року по 30.06.2010 року та зобов”язати відповідача здійснити перерахунок і виплату недоплаченого йому підвищення до пенсії як дитині війни за період з 03.05.2010 року по 30.06.2010 року , а також стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідач всупереч ст.ст.22,64 Конституції України, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким було поновлено дію ст. 6 вказаного Закону в редакції цього Закону від 18.11.2004 р., не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком . Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, вказував позивач, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Позивач ОСОБА_1. в судове засідання не з”явилася, подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав і просив їх задоволити.

Відповідач, управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області, також подав письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги позивача не визнав, подавши заперечення. З огляду на наявність вказаних клопотань відповідно до ч.4 ст.122 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується його пенсійним посвідченням серія ААА № 383226, виданим 29.08.2000 року.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-УІ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та статтю 6 цього Закону було викладено в такій редакції : “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.” Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, тобто зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ з 22 травня 2008 року поновили свою дію. І ні у 2009 році, ні у 2010 році дія положень ст.6 цього Закону не зупинялася, вони не скасовувалися і не змінювалися.

Отже, з 22 травня 2008 року особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплатити йому з 03.05.2010 року по 30.06.2010 року щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем же позивачу відповідно до довідки управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області від 20.08.2010 року № 370/02 зазначене підвищення до пенсії дитині війни виплачується у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що в грошовому виразі становить 49,80 грн.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” суд зазначає наступне.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачу конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо : призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Крім того, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком .

Таким чином, з огляду на викладене суд приходить до висновку, що слід зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” ,та провести відповідні виплати за 2010 рік з 03 травня 2010 року по 30 червня 2010 року з врахуванням проведених у 2010 році виплат в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. А дії відповідача, який не здійснив нарахування та виплату позивачу пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 03 травня 2010 року по 30 червня 2010 року , слід визнати неправомірними.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 грн. 70 коп. підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп2008 року, ст.ст..6-14, 71, 94,122 ч.4, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дитині війни з 03 травня 2010 р. по 30 червня 2010 року задоволити повністю.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 03 травня 2010 року по 30 червня 2010 року .

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” ,та провести відповідні виплати за період з 03 травня 2010 року по 30 червня 2010 року з врахуванням проведених у 2010 році виплат в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Хорольський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Головуючий :