Справа №22а-15/07.                                                                   Головуючий у 1 інстанції Дранчук П.Ю.

Категорія 19,20                                                                                 Доповідач Кривохижа В. І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2007 року                                Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючої:      Кривохижі В.І. Суддів:      Черниш Т.В.

Чорнобривець О.С. при секретарі     Тітенко Л.В. за участю адвоката    ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною   скаргою   ОСОБА_2   на  рішення   Долинського районного суду від 19 липня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2006 році ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Долинської районної державної адміністрації, Долинського районного відділу УМВС України в Кіровоградській області про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Зазначав, що в ніч з 23 на 24 лютого 1994 року невстановленою особою з його подвір'я викрадено належний йому автомобіль марки ВАЗ-2109 держномер НОМЕР_1,по факту чого 4 березня 1994 року Долинським РВ УМВС порушено кримінальну справу. Проте, на даний час досудове слідство зупинено до встановлення осіб, причетних до скоєння злочину. Тому і просив стягнути з відповідачів заподіяну йому злочином майнову шкоду в розмірі 35 070 грн., що складає вартість автомобіля на сьогоднішній день та 10 000 грн. моральної шкоди.

Замінивши на належного відповідача - відділення Державного казначейства у Долинському районі, та притягнувши Долинський РВ УМВС як третю особу, рішенням Долинського районного суду від 19 липня 2006 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд дійшов висновку, що оскільки відповідно до ст. 1177 ЦК України законодавець пов'язує можливість відшкодування шкоди за обставин, на які посилається позивач, з існуванням нормативного документа, який би встановлював умови та порядок відшкодування майнової шкоди, а такого немає, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд через порушення судом норм матеріального права. Зазначає, зокрема, що суд правильно зазначив, що він є особою, яка потерпіла від злочину, проте, не відшкодував за рахунок держави спричиненої йому матеріальної та моральної шкоди. При цьому, умови та порядок відшкодування майнової шкоди є прерогативою виконавчих, а не судових органів.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, його представника, які підтримували доводи скарги, представника відповідача, який заперечував проти

неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не грунтується на законі, не спростовує висновків суду, тому не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що за фактом викрадення в ніч на 24 лютого 1994 року майна позивача 4 березня 1994 року порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК УРСР, з визнанням позивача потерпілим, а постановою слідчого Долинського РВ УМВС від 12 вересня 2005 року досудове слідство у справі зупинено до встановлення осіб, причетних до скоєння злочину.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку доказам і відповідно до ст. 1177 ЦК України, дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскільки закон щодо встановлення умов і порядку відшкодування майнової шкоди на даний час не прийнято, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Тому безпідставні доводи скарги, які були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Долинського районного суду від 19 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Суддя апеляційного суду                                              

Кіровоградської області                        В.І.Кривохижа