ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2011 р.Справа № 12/116-2062

Господарський суд Тернопільської області

Розглянув справу

за позовом Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46021

до фізичної особи ОСОБА_1, с. Варваринці, Теребовлянського району, Тернопільської області, 48126

За участю представників від:

позивача:          представник ОСОБА_2 - представник (довіреність № 01-343 від 04.02.10р.);

відповідача:          представник ОСОБА_3 (довіреність б/н від 31.10.2011р.).

В судових засіданнях учасникам судового процесу роз’яснено права і обов’язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

ОСОБА_3 справи:

Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, звернулося з позовом до фізичної особи ОСОБА_1, с. Варваринці, Теребовлянського району про стягнення 16.000,00 грн. (із врахуванням заяв № 45/10 від 06.01.2011р. та №3009/10 від 06.12.2011 року про збільшення позовних вимог), з них: 8.000,00грн. штрафу та 8.000,00грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2010р. № 52 по справі № 453-І на Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичну особу ОСОБА_1 за порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено штраф в сумі 8.000,00 грн., копію даного рішення останній одержав 13.09.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, а відтак згідно ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк оплати штрафу закінчився 15.11.2010р.. Відповідачем даний штраф не оплачений, у зв’язку з чим останньому нараховано пеню за період з 16.11.2010р. по 05.12.2010р. в розмірі 8000 грн..

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов не подав, однак його представник в судовому засіданні 20.12.2011р. позовні вимоги визнав, про що зазначено в протоколі судового засідання, та просив суд оголосити перерву, для надання йому можливості подати докази про сплату заборгованості.

В судовому засіданні з 20.12.2011р. по 27.12.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва для надання можливості відповідачу надати докази про сплату заборгованості.

В судовому засіданні 27.12.2011р. представник відповідача зазначив, що останній штрафних санкцій не сплатив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції", законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України “Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Стаття 3 Закону України "Про антимонопольний комітет України" до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Згідно з п. 16 ст. 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення має повноваження звертатися до суду із позовами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністративною колегією Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за результатами розгляду матеріалів справи № 453-І, винесено 06.09.2010р. рішення № 52 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", яким визнано, що Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 надавши інформацію на запит територіального відділення від 02.07.2010р. № 01-1423/12 в неповному обсязі вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції на підставі ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичну особу ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 4.000 грн., які останній зобов’язаний був сплатити у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Також, вказаним рішенням, встановлено, що Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 не надавши інформацію на запит територіального відділення від 02.08.2010р. № 01-1578/12 вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбачене п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

За зазначене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на підставі ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичну особу ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 4.000 грн., які останній зобов’язаний сплатити у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Пунктами 13, 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: - неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; - подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Отже, подання суб'єктом господарювання на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України передбаченої законом інформації не в повному обсязі на запит № 01-1423/12 від 02.07.2010р. та не надання інформації на запит № 01-1578/12 від 02.08.2010р. є порушеннями антимонопольного законодавства, що тягнуть за собою застосування штрафних санкцій.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3, 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішеннями органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двохмісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Пунктом 20 Рекомендацій Вищого господарського суду України, від 29.10.2008р., № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", передбачено, що вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Разом з тим, в силу ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як випливає із матеріалів справи, відповідач копію рішення адміністративної колегії № 52 від 06.09.2010р. одержав 13.09.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи), строк оскарження рішення закінчився 13.11.2010р., відповідач своїм правом на оскарження рішення у порядку встановленому ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не скористався, а отже рішення адміністративної колегії № 52 у справі № 453-1 від 06.09.2010р. набрало законної сили.

Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу (п. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Як вбачається з матеріалів справи Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 рішення № 52 від 06.09.2010 р. не виконав, чим порушив норми ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний Комітет України" та ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ч.ч. 5,7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. У разі несплати штрафу у передбачені строки, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку, відтак позивач нарахував відповідачу пеню за період з 16.11.2010р. по 05.12.2011р. в розмірі 8.000,00грн..

Водночас, як свідчить поданий позивачем ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 8120952, станом на 14.01.2011р. державну реєстрацію Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 припинено.

Згідно ч. 2 ст. 128 ГК України, громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

У відповідності до п. 3.3. інформаційного листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/556 "Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян", з моменту скасування державної реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема за його особистою заявою, спори за участю такого громадянина, у тому числі пов'язані із здійсненням ним раніше підприємницької діяльності, підвідомчі судам загальної юрисдикції, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено до настання згаданих обставин.

Отже, відповідно до викладеної правової позиції, якщо фізична особа –підприємець втратила статус суб’єкта підприємницької діяльності під час розгляду справи, ця обставина не може бути підставою для припинення провадження.

Беручи до уваги, що державна реєстрація Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Варваринці, Теребовлянського району, Тернопільської області станом на 14.01.2011р. скасована, тобто після порушення провадження у справі, а тому, згідно статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, відповідач є стороною в судовому процесі.

За таких обставин справа підлягає розгляду по суті.

Як стверджує позивач та його повноважний представник в судовому засіданні, станом на 27.12.2011р. (день розгляду справи в суді) штраф та пеня відповідачем не сплачені, що підтверджується відсутністю будь-яких доказів про сплату останніх.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач на день розгляду справи доказів сплати штрафу та пені суду не надав, а відтак, суд вважає, що позовні вимоги Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не спростовані належними та допустимими доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1, с. Варваринці, Теребовлянського району, Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:

- в дохід Державного бюджету України (р/р 31116106700468 в ГУДКУ Тернопільської області, МФО 838012, одержувач Держбюджет Теребовлянський район 21081100, ідентифікаційний код 23588154, код класифікації доходів бюджету 21081100, символ звітності 106 "адміністративні штрафи та інші санкції") –8.000 грн. штрафу та 8.000 грн. пені;

- в дохід Державного бюджету України (р/р 31111095700002, банк одержувача ГУДКУ у Тернопільській області, одержувач платежу УДК у м. Тернополі, МФО банку 838012, код ЄДРПОУ 23588119) –102 грн. державного мита;

- 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на р/р 31210264700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, код 22050003, одержувач: Державний бюджет м. Тернополя.

3.Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9438

Суддя                                                                                          Н.А. Френдій

Повний текст рішення підписано 29 грудня 2011 року.