Дата документу Справа № 337/1160/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єд. унікальний № 337/1160/14-к

№ пров. 11-кп / 778/1496/15 Головуючий в 1-й інст. - Гнатик Г.Є.

Категорія - ст. 262,ч.3 ККУ Доповідач в 2-й інст. - Незола І.М.

23 вересня 2015 року судова палата з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого - судді Незоли І.М.,

суддів - Старовойт І.П., Татарінової А.І.,

при секретарі - Змитраковій А.Д.,

за участю прокурора - Хруща П.В.,

адвоката - Шостак А.П.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому заседанні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката Шостак А.П. за матеріалами кримінального провадження щодо ОСОБА_3,

на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1; раніше не судимого,

-засуджено: за ст. 146, ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі;

-за ст. 262, ч.3 КК України до 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 70 КК України остаточно до відбуття призначено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Запобіжним заходом щодо обвинуваченого до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою, початок строку відбуття покарання ухвалено обчислювати з 17 серпня 2014 року ( дата обчислювання строку відбуття покарання виправлена ухвалою того ж суду від 15 червня 2015 року, т.2, а.с. 83 ).

Як вбачається зі змісту вироку, ОСОБА_3 визнаний судом винним у скоєнні злочинів за наступних обставин.

03 травня 2014 року в період часу з 16-45 до 17-00 годин ОСОБА_3, діючи спільно та за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, маючи умисел на незаконне позбавлення волі та викрадення людей, з метою спонукання військовослужбовців та їх керівництва до вступу до лав самопроголошеної так званої "Донецької народної республіки", прибули на бойовий пост Збройних сил України, розташований між селами Портовським та Мелекіно Першотравневого району Донецької області, де, демонструючи військовослужбовцям, які знаходились на посту, невстановлену слідством зброю і погрожуючи її застосуванням, за допомогою психічного насильства викрали, примусивши слідувати за ними, п'ятьох військовослужбовців військової частини А-2167, а саме ОСОБА_4, 1988 року народження, ОСОБА_5, 1993 року народження, ОСОБА_6, 1979 року народження, ОСОБА_7, 1994 року народження, і ОСОБА_8, 1994 року народження, яких на невстановленому транспорті доставили до приміщення Маріупольської міської адміністрації по пр. Леніна, 70 в м. Маріуполі, де, утримуючи їх в окремому кабінеті проти їх бажання, незаконно позбавили їх волі.

Того ж дня приблизно о 23-00 годині вищевказані військовослужбовці були звільнені невстановленими слідством особами під час бойових дій у приміщенні Маріупольської міської адміністрації.

Крім того, в процесі вчинення вищевказаного кримінального правопорушення ОСОБА_3, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, погрожуючи тим же військовослужбовцям застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих, а саме застосуванням невстановленої слідством зброї та металевих труб, демонструючи їх потерпілим, заволоділи двома автоматами АКС-74 НОМЕР_1, НОМЕР_2 калібру 5,45 мм; автоматом АКС-74У НОМЕР_3 того ж калібру; автоматом АК-74 НОМЕР_4 того ж калібру; кулеметом ПКМ НОМЕР_5 калібру 7,62 мм; реактивною гранатою РПГ-18 "Муха"; патронами з кулею ПС калібру 5,45 мм в кількості 1440 шт.; гвинтівковими патронами з кулею ЛПС калібру 7,62 мм в кількості 600 шт. Зазначену зброю та бойові припаси ОСОБА_3 сумісно з невстановленими особами погрузили у наявні в них невстановлені слідством легкові автомобілі та в подальшому розпорядилися ними на власний розсуд.

В своїй апеляції в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Шостак О.П. вважає вирок суду щодо ОСОБА_3 незаконним, посилаючись на те, що суд першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження припустився неповноти у встановленні обставин кримінального правопорушення, які полягали в тому, що не були допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і суд необгрунтовано відмовив стороні захисту в їх допиті, чим були порушені принципи змагальності та безпосередності дослідження доказів, інші потерпілі допитувалися в режимі відеоконференції, хоча ОСОБА_3 наполягав на їх виклику в судове засідання внаслідок поганого відеозв'язку, при цьому повідомлення потерпілим про час і дату розгляду справи надсилалися в режимі SMS, хоча їх заяви про повідомлення їх про виклик до суду саме в такий спосіб в матеріалах справи відсутні.

Вважає також, що висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 не відповідають фактичним встановленим судом обставинам, оскільки грунтуються на неналежних доказах, які не були перевірені безпосередньо в судовому засіданні, в тому числі поясненнях допитаних судом потерпілих, які різняться між собою, а ті з доказів, які не підтверджують обвинувачення, судом не взяті до уваги в порушення вимог ст. 411 КПК України без належної мотивації. Зазначає також, що висновки суду про стан здоров'я потерпілих у час скоєння щодо них кримінального правопорушення є лише припущеннями, які належним чином в матеріалах справи не підтверджені, як і висновки суду про вчинення вищевказаних дій ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, а також про наявність в цих діях ознак розбійного нападу. Вважає також, що ані органом досудового розслідування, ані судом не було достовірно встановлено, яка саме зброя і у кого конкретно з потерпілих була відібрана, чи рахувалася вона за ними і яким чином, за ч.2 ст. 146 КК України стороною обвинувачення взагалі не доведена суб'єктивна сторона вказаного злочину, а саме умисел та мотиви його вчинення, як і факт причетності ОСОБА_3 до будь-яких незаконних воєнізованих формувань та терористичних організацій ДНР чи ЛНР. Просить також врахувати, що ОСОБА_3 раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на день арешту мав постайну роботу, характеризувався позитивно, обставин, які обтяжують його вину, судом не встановлено, тому просить вирок змінити, ухвалити новий вирок, яким перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч.3 ст. 262 КК України на ч.1 ст. 262 КК України, виключити кваліфікуючі ознаки ч.2 ст. 146 КК України вчинення цього злочину за попередньою змовою групи осіб, викрадення людини, призначити обвинуваченому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, початок строку відбуття покарання рахувати з 17 серпня 2014 року, тобто, з моменту його фактичного затримання.

На ті ж обставини посилається в своїй апеляційній скарзі і обвинувачений ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді по справі, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та доводи його захисника, які підтримали обидві апеляції, доводи прокурора, який вважає, що вирок суду є законним і обгрунтованим, перевіривши доводи обох апеляцій, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Вина обвинуваченого у скоєнні вищевказаних злочинів за обставин, викладених у вироку суду першої інстанції, в достатній мірі підтверджується матеріалами кримінального провадження, які були досліджені належним чином в судовому засіданні.

Так. допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 пояснили суду, що до них на блокпост приїхала група незнайомих чоловіків, які були озброєні пістолетами, обрізом, дубинками, мисливською рушницею, серед них був і ОСОБА_3, озброєний металевою дубинкою, на яку був надітий гумовий шланг. Цю зброю вони демонстрували бійцям з блокпоста, що було сприйнято всіми ними, як погроза застосування щодо них насильства. Спочатку їх схиляли до переходу в ДНР, і потерпілі ОСОБА_10 і ОСОБА_8 підтвердили, що схиляв особисто і ОСОБА_3, який вмовляв допомагати їм. При цьому і ОСОБА_7, і ОСОБА_8 пояснили, що саме ОСОБА_3 був активнішим, ніж інші, віддавав накази іншим і вони сприймали його, як головного, керував він і в приміщенні міської ради, куди їх примусово доставили з блокпоста. Всі вказані потерпілі також пояснили, що саме ОСОБА_3 їх роззброїв, відібравши у ОСОБА_7 та ОСОБА_4 їх автомати, а у ОСОБА_8 кулемет.

Аналогічні пояснення надав суду і свідок ОСОБА_11, який також пояснив, що з поведінки прибулих, серед яких знаходився і ОСОБА_3, було зрозуміло, що їх метою було заволодіння їх зброєю, що вони і зробили, скориставшись тим, що у бійців з блокпоста після вживання борщу з'явилися ознаки отруєння, що позбавило їх сил та перешкодило їм дати ОСОБА_3 та іншим належний опір.

В ході досудового розслідування потерпілий ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_11 впевнено впізнали ОСОБА_3 за фотознімками, при цьому зазначили, що добре його запам'ятали за рисами обличчя ( т.1, а.с. 203-205, 206-208). З цього приводу доводи обох апеляцій про те, що ці докази є неналежними, оскільки фотознімки ОСОБА_3 вказані особи бачили ще до офіційної процедури його впізнання ними, є лише припущеннями сторони захисту і не заслуговують на увагу.

Поясненнями вказаних осіб в повній мірі спростовуються доводи обох апеляційних скарг щодо відсутності в матеріалах провадження доказів причетності ОСОБА_3 до терористичної організації ДНР та вищевказаних злочинів. При цьому доводи обох апеляцій щодо недоведеності факту отруєння бійців блокпосту перед нападом ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб на останній є хибними, оскільки цей факт підтвердили всі військовослужбовці з цього посту, а також свідок ОСОБА_12, вивезені з цього блокпосту бійці були звільнені лише пізно ввечері 03.05.2014 році, і якщо в їх крові за наслідками їх медичного обстеження, висновки якого, а також час такого обстеження, в матеріалах провадження відсутні, не було виявлено слідів отруєння, це не є свідченням їх неправдивості, а пояснюється лише спливом досить значного часу з моменту їх викрадення до моменту обстеження. Станом, в який були введені бійці блокпосту напередодні їх викрадення, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції в своєму вироку, і пояснюється незначна різниця в їх свідченнях, що не спростовує картину злочину в цілому і не впливає на висновки суду щодо доведеності висунутого ОСОБА_3 обвинувачення. Поясненнями вказаних потерпілих та свідка ОСОБА_11 також спростовуються і доводи обох апеляцій щодо відсутності в діях ОСОБА_3 ознак розбою, а також доказів цих дій за попередньою змовою з невстановленими особами, оскільки всі вказані особи підтвердили, що ОСОБА_3 прибув в складі групи кількістю до 20 осіб, як і інші прибулі, був озброєний, конкретно, обрізком металевої труби з гумовим шлангом на кінці, який демонстрував бійцям блокпосту разом з іншими співучасниками, і ця демонстрація різноманітної зброї, здатної спричинити тілесні ушкодження, в тому числі і тяжкі, обгрунтовано сприймалася бійцями блокпосту, як реальна погроза їх життю та здоров'ю, вся група нападників діяла одностайно і сумісно, разом з іншими членами цієї групи ОСОБА_3 в подальшому і покинув блокпост, супроводжуючи в автомобілі захоплених цією групою бійців, в приміщенні міської ради також вів себе впевнено, тому висновки суду про те, що зброя з блокпосту була викрадена саме шляхом розбою, як і той факт, що ОСОБА_3 діяв не самостійно, а за попередньою змовою з іншими особами, встановлений судом першої інстанції достовірно і сумнівів не викликає.

Не є слушними також і доводи обох апеляційних скарг щодо недоведеності стороною обвинувачення і тієї обставини, яка саме зброя і в кого з бійців була вилучена. З цього приводу в матеріалах кримінального провадження є відповідна довідка Центрального ракетно-артилерійського управління Збройних сил України ( т.1, а.с. 197), яка саме зброя була відібрана у потерпілих, пояснили суду кожний з них конкретно.

Не відповідають дійсності також і доводи обох апеляцій щодо неповноти в з'ясуванні обставин кримінального правопорушення, якої, на їх думку, припустився суд першої інстанції при розгляді даного провадження.

Так, судом дійсно не були допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5, проте суд першої інстанції зробив все, що від нього залежало, щоб забезпечити ії присутність в судовому засіданні, але від ОСОБА_5 надійшла заява про те, що внаслідок стану здоров'я та матеріального положення він з'явитися до суду не може, підтримує всі свої раніше надані пояснення і просить розглядати справу без його участі ( т.1, а.с.152). Аналогічна заява надійшла до суду і від потерпілого ОСОБА_6 ( т.2, а.с. 12). Крім того, зі слів матері ОСОБА_5 її син на початку травня 2015 року виїхав за межі України і коли повернеться, їй не відомо ( т.2, а.с. 45-48).

З журналу судового засідання від 03.06.2015 року ( т.2, а.с. 67) також вбачається, що перед закінченням судового слідства судом з'ясовувалася думка учасників процесу щодо можливості закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, і від обвинуваченого та його захисника жодних заперечень проти цього не надійшло.

Не заслуговує на увагу також і посилання в обох апеляціях на порушення з боку суду принципів змагальності та безпосереднього дослідження доказів, яке полягало, на їх думку, в тому, що потерпілі незважаючи на заперечення з цього приводу обвинуваченого, допитувалися в режимі відеозв'язку, який був не досить якісним. З журнала судового засідання від 02.06.2015 року ( т.2, а.с. 56) вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_3 та його захиснику за їх клопотанням була надана можливість ознайомитися із аудіозаписами всіх судових засідань, після чого будь- яких клопотань про повторний допит потерпілих чи свідків, в тому числі з причини неякісного аудіозапису або необхідності поставити їм додаткові запитання, від них не надходило.

Належним чином оцінивши в своєму вироку всі досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого і переконливого висновку щодо доведеності обвинувачення, висунутого ОСОБА_3, і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 146 та ч.3 ст. 262 КК Україні, як викрадення людини, вчинене щодо двох чи більше осіб, за попередньою змовою групою осіб, а також розбій з метою заволодіння вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вчинений за попередньою змовою групою осіб, тому підстав для скасування чи змінення вироку в цій частині судова колегія не вбачає.

Обираючи ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України взяв до уваги тяжкість вчинених ним злочинів, а також дані, що характеризують обвинуваченого, в тому числі той факт, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти життя та здоров'я особи, його ставлення до скоєного, і дійшов обгрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише за умови ізоляції його від суспільства.

В той же час, судом першої інстанції не були взяті до уваги конкретні обставини вчинених ОСОБА_3 злочинів, з яких вбачається, що тяжких наслідків його дії не потягли, а також дані про його особу, в тому числі позитивні характеристики з останнього місця його роботи, з місця проживання, а також з місця перебування його під вартою ( т.2, а.с. 34-36), той факт, що він на підставі ст. 89 КК України є не судимий, а також стан його здоров'я. Ці обставини в їх сукупності, на думку судової колегії, істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів і дозволяють призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, тому судова колегія вважає за можливе змінити вирок суду першої інстанції в цій частині та знизити покарання відносно ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418 КПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та адвоката Шостак А.П. в інтересах обвинуваченого задовольнити частково.

Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2015 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного йому покарання змінити.

За ст. 146, ч.2 КК України призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, за ст. 262, ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття призначити ОСОБА_3 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

В решті вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2015 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення, засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий:

судді: