ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                 

06.05.09                                                                                           Справа  № 10/47

06 травня 2009 року                                              справа  № 10/47

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого –судді                                                          Скрипчук О.С.

Суддів                                                                              Дубник О.П.

      Орищин Г.В.

При секретарі Мацкулі Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства “Фарт-Сервіс” (далі ПП «Фарт-Сервіс») б/н від 03.04.2009 року

на рішення господарського суду Рівненської області від 24.03.2009 року

у справі № 10/47

за позовом: Закритого акціонерного товариства “Вентиляційник”(далі ЗАТ “Вентиляційник”), м. Рівне

до відповідача: ПП “Фарт-Сервіс”, м. Рівне

про стягнення 7 641,97 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача - не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

        Ухвалою від 21.04.2009 року  призначено розгляд апеляційної скарги «Фарт-Сервіс»б/н від 03.04.2009 року на 06.05.2009р. у складі колегії суддів  Скрипчук О.С., Дубник О.П., Процик Т.С. та витребувано від сторін додаткові докази у справі.

        На виконання вимог ухвали суду від 21.04.09 р.  відповідач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу та копію довідки про включення до ЄДРПОУ. Позивачем вимог ухвали суду від 21.04.2009 року не виконано.

       У зв’язку із зайнятістю судді Процика Т.С. в іншому судовому засіданні, розпорядженням  першого заступника голови суду від 06.05.2009 року  внесено зміни в склад судової колегії для розгляду апеляційної скарги «Фарт-Сервіс» б/н від 03.04.2009 року, суддю Процика Т.С. замінено суддею Орищин Г.В.

Сторони не забезпечили явки уповноважених представників у судове засідання, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Львівського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 21.04.2009 року, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року №75, повідомлення про  вручення поштового відправлення №№ 4077846,4077868, які свідчать про отримання сторонами ухвали суду від 21.04.2009 р. 27.04.2009 року.

Про причини неявки скаржник не повідомив. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційної інстанції розглядати апеляційну скаргу відповідача без його присутності, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника. Суд бере його до уваги, оскільки ухвалою про призначення  до розгляду  справи явка уповноважених представників обов’язковою не визнавалась, позивачем надано суду докази, що витребовувались.

Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також клопотання відповідача, неявка представників сторін не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв’язку з чим колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника скаржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи судом встановлено:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.03.09 р. у справі № 10/47 (суддя І.Ю Павлюк) позов ЗАТ «Вентеляційник» про стягнення  7 641,97 грн. заборгованості з ПП «Фарт-Сервіс» задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 5 594,5 грн. заборгованості по розрахунках за отриманий товар, 182,31 грн. 3 % річних, 884,18 грн. збитків, завданих внаслідок інфляції.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується  прострочення грошового зобов’язання  відповідачем, а тому у відповідності до ст. ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов’язаний сплатити  на вимогу кредитора суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідачем не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права та не досліджено докази виникнення первинної заборгованості, невірно витлумачено ч. 2 ст. 625 ЦК України та не застосовано до спірних правовідносин норму матеріального права викладену в ч. 1 ст. 256 ЦК України.  Просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 24.03.2009 року у справі № 10/47 повністю, у задоволенні позову ПП «Фарт-Сервіс»відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що апеляційна скарга відповідача є безпідставною, матеріалами справи  підтверджується отримання товару відповідачем, розрахунок суми штрафних санкцій здійснено з дотриманням норм ЦК України та ГК України. Просить рішення господарського суду Рівненської області від  24.03.09 р. у справі № 10/47  залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

        Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення  господарського суду Рівненської  області від 24.03.09 р. у справі № 10/47, виходячи з такого:

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

  Відповідно до ч. 2 ст. 175 ГК України, майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарські зобов’язання між сторонами виникли внаслідок  поставки товарно-матеріальних цінностей згідно видаткових накладних та довіреності на отримання товару.

Так зокрема, як видно з видаткової накладної № ВН-0000050 (а.с.15)  позивач (ЗАТ «Вентиляційник») відвантажив, а відповідач (ПП «Фарт-Сервіс») отримав  товар на загальну суму 12094,5 грн.

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача  суми боргу  в розмірі 5 594,5 грн., з врахуванням часткової оплати

Погашення суми боргу в розмірі  7 073,28 грн.підтверджується виписками банку по особовому рахунку позивача (а.с. 19-27).

Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Видаткова накладна № ВН -0000050 по якій  отримано товар  представником відповідача на підставі довіреності  на отримання цінностей від 26.05.2008 року та замовлення по рахунку-фактурі № ВН-0000076 від 14.05.2008 року  є первинним документом, який відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 року № 996-XIV, п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р.підтверджує факт  поставки товару.

Гарантійним листом від  19.05.2008 р. № 155 відповідач зобов’язався  здійснити  оплату товару на суму 12 667,78 грн. згідно рахунку № ВН-0000076 від 14.05.08 р.  протягом 15 календарних днів після доставки.

Оскільки, моментом поставки товару є 26.05.2008 року, слід вважати, що термін оплати за отриманий товар, згідно гарантійного листа,  до 11.06.2008 року.

Доказів добровільного погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Посилання скаржника на відсутність доказу направлення претензії відповідачем не заслуговує на увагу, оскільки ч. 3  ст. 530 ЦК України до даних правовідносин застосуванню не підлягає. Адже, сторонами погоджено строк виконання зобов’язання (15 календарних днів після доставки), а тому відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання  у якому встановлений строк (термін) його виконання, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності,  є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

З врахуванням зазначених норм законодавства позивач за період з 12.06.2008 р. до 09.02.2009 р. нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 881,18 грн. та  три проценти річних у розмірі 182,31  грн.(а.с. 37,38-39)

Вимоги позивача щодо стягнення з боржник 3% річних колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірними, дослідженими судом першої інстанції, а суму 182,31 грн. річних, такою що підлягає стягненню з відповідача.  

 Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р. у випадках, якщо стягненню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених у різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу інфляції відповідного періоду (без збільшення його на середній індекс інфляції за попередні періоди), результати підсумовуються. Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця а в середньому за місяць, тому сума, внесена за період з 1 по 15 число місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця, то розрахунок починається з наступного місяця, оскільки індекс інфляції є змінною величиною, то він розраховується у середньому за місяць а не за кожен день.

Як видно з розрахунку  суми боргу з урахуванням індексу інфляції  сума боргу з урахуванням індексу інфляції за кожний період прострочення нараховувалась на суму боргу без її збільшення на величину індексу інфляції за попередній період, пропущено період прострочення в якому мав місце процес дефляції.  При здійсненні судом апеляційної інстанції розрахунку інфляційних нарахувань судом нараховано суму в розмірі   1042,52 грн.

Однак, відповідно до ч.3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому стягненню  з відповідача підлягає 881,18 грн. інфляційних.

     Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

     Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

      Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

      Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.    

     Оскільки основна сума боргу  відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, судом першої прийнято рішення, що відповідає вимогам постанови пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення», а тому відсутні підстави  для його скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 75, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Рівненської області від 24.03.2009 року у справі № 10/47 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи   повернути до господарського суду Рівненської  області.

Головуючий - суддя                                                                      Скрипчук О.С.

суддя                                                                                          Дубник О.П.

суддя                                                                                          Орищин Г.В.