Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

м. Дрогобич, вул. Війтівська Гора, 39, 82100, (03244) 2-32-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2011 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі - Михавко І.І.

з участю адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, ОСОБА_5 Держкомзему у місті Дрогобичі, з участю третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори, про визнання дій незаконними та зобов’язання внести зміни у акт про право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просять визнати незаконними дії управління земельних ресурсів у м.Дрогобичі Львівської області в частині запису у державному акті від 24.06.1998 року серії ЛВ 0300 на право власності на земельну ділянку «земельна ділянка від Г до Д – проїзд», визнати незаконним державний акт від 24.06.1998 року серії ЛВ 0300 на право власності на земельну ділянку, розташовану на території м. Дрогобич, вул. Сагайдачного, 44 площею 0,1113 га в частині запису земельна ділянка від Г до Д – проїзд.

Позов мотивують тим, що 30 травня 2000 року Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради, на підставі рішення ІІІ сесії ІІІ скликання Дрогобицької міської ради № 46 від 24.06.1998 року, був виданий ОСОБА_6 державний акт серії ЛВ 0300 на право власності на земельну ділянку, розташовану на території м.Дрогобич, вул.Сагайдачного, 44, площею 0,1113 га, для обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства. Згідно вищевказаного державного акту встановлено, що від точки Д до Е землі ОСОБА_3, а від Г до Д значиться проїзд. 26 серпня 2008 року ОСОБА_5 земельних ресурсів у м. Дрогобичі Львівської області, на підставі договору міни від 09.10.2007 року ОСОБА_7 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану на території м. Дрогобич, вул..Сагайдачного, 44, площею 0,1113 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Згідно вказаного державного акту встановлено, що від Е до Ж землі ОСОБА_3, а від Д до Е землі загального користування, проїзд.

Вони являються власниками квартир №1 та №2 двоквартирного будинку за адресою: м.Дрогобич, вул.Сагайдачного, 42. Земельна ділянка, на якій розташований даний будинок, площею 0,0248 га межує із земельною ділянкою ОСОБА_7 Частина суміжної земельної ділянки від Д до Е ніколи не використовувалась як проїзд. Згідно поверхневого плану передбачено, що земельна ділянка по вул.Сагайдачного, 42 в м.Дрогобичі являється двором, а не проїздом. Оскільки відстань між їхнім будинком та будинком по вул.Сагайдачного, 40, становить 4 м, то проїзд як такий, недопустимий, адже порушуються Державні будівельні норми. 20.06.2008 року ними, за участю сусідів та представника ОСОБА_7, було проведено огляд земельної ділянки та складений акт про те, що дозволяється цілодобовий прохід через спільну земельну ділянку та категорично забороняється проїзд. Лише після відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні проїздом, вони дізнались про те, що земельна ділянка від Д до Е значиться як землі загального користування, проїзд. Тоді ж їм стало відомо, що в державному акті, виданому ОСОБА_6 спірна ділянка вказана також як проїзд.

У процесі розгляду справи позивачі уточнили позовні вимоги, просятьвизнати незаконними дії виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, управління Держкомзему в м.Дрогобичі Львівської області та Дрогобицького міського відділу Львівської регіональної філії Центру Державного Земельного Кадастру в частині запису у державному акті від 30.05.2000 року серії ЛВ 0300 на право власності на земельну ділянку «земельна ділянка від Г до Д – проїзд» та в частині запису у державному акті від 26.08.2008 року серії ЯД №506322 про право власності на земельну ділянку «земельна ділянка від Д до Е – землі загального користування, проїзд»; визнати незаконним державний акт від 30.05.2000 року серії ЛВ 0300 про право власності на земельну ділянку, розташовану на території м.Дрогобич, вул.Сагайдачного, 44, площею 0,1113 га в частині запису «земельна ділянка від Г до Д – проїзд»; визнати незаконним державний акт від 26.08.2008 року серії ЯД №506322 про право власності на земельну ділянку, розташовану на території м.Дрогобич, вул.Сагайдачного, 44, площею 0,1113 га в частині запису «земельна ділянка від Д до Е – землі загального користування, проїзд»; зобов’язати ОСОБА_5 Держкомзему в м.Дрогобичі Львівської області та Дрогобицький міський відділ Львівської регіональної філії Центру Державного Земельного Кадастру внести зміни в державний акт від 26.08.2008 року серії ЯД №506322 про право власності на земельну ділянку, розташовану на території м.Дрогобич, вул.Сагайдачного, 44, площею 0,1113 га, замість запису «земельна ділянка від Д до Е – землі загального користування, проїзд» на запис «земельна ділянка від Д до Е – двір».

У судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали у повному обсязі та пояснили, що згідно рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради депутатів трудящих № 1539 від 20.10.1953 року за їхнім будинком закріплена земельна ділянка площею 268 кв. м. У 1993 році БТІ виготовило поверхневий план будинку і земельної ділянки, закріпленої за ними, де зазначено, що земельна ділянка між їхнім будинком та будинком № 40 є «двір». У 2008 році Дрогобицьким міськрайонним судом відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до них про усунення перешкод користуванням проїздом. Щоб зрозуміти яким саме проїздом, вони звернулись до різних установ та дізнались, що згідно державного акту серії ЛВ 0300 на право власності на земельну ділянку, розташованій по вул. Сагайдачного, 44 в м. Дрогобичі, виданого ОСОБА_6, встановлено, що від Д до Е землі ОСОБА_3, а від Г до Д значиться проїзд. Згідно акту на право власності на земельну ділянку, розташованій по вул. Сагайдачного,44 в м. Дрогобичі, виданого ОСОБА_7, встановлено, що від Е до Ж землі ОСОБА_3, а від Д до Е землі загального користування, проїзд. Отримавши дану інформацію, вони були здивовані, оскільки між їхнім будинком № 42 та сусіднім № 40 відстань становить 4 м., а згідно Державних будівельних норм України планування та забудови міських та сільських поселень ДБН 360-92**п.3.22 до житлових і громадських будинків слід передбачити проїзди завширшки 3,5 м на відстані 5 м від стін, придатні для проїзду пожежних машин. Зазначили, що у ОСОБА_7 є повноцінний заїзд з вул.Прорізної, яким він користується. З вказаних підстав просять позов задоволити.

Представник відповідача виконавчого комітету Дрогобицької міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що виготовленням акту на право власності на земельну ділянку займалася ліцензована організація. Її працівники виїжджали на місце, складали документацію, на підставі якої і видавався державний акт. На той час заїзд існував, його ніхто не облаштовував. Просить відмовити у задоволення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_5 Держкомзему у місті Дрогобичі в судовому засіданні позову не визнав, заперечив щодо скасування актів, на час видачі яких заїзд існував та ОСОБА_7 ним користувався. Тому не бачить підстав для скасування державних актів.

Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову та пояснив, що спірним проїздом вони з матір’ю користувалися багато років і ні в кого заперечень не було.

Представник третьої особи ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог та пояснив, що на момент приватизації земельної ділянки його довірителем до будинковолодіння не було під’їзду з вулиці Прорізної. Зі сторони вказаної вулиці знаходився сад. До будинку вів тільки спірний заїзд – з вулиці Сагайдачного. Але, оскільки у спірному заїзді з вулиці Сагайдачного не поміщалася будівельна техніка, сад був вирубаний і було облаштовано до будинку заїзд з вулиці Прорізної. ОСОБА_7 пропонував мешканцям покращити існуючий заїзд з вул.Сагайдачного, облаштувати його бруківкою, однак, мешканці відмовились.

Адвокат третьої особи – ОСОБА_2 в судовому засіданні доповнила, що вважає позов безпідставним. Протягом років змінюється розташування проїздів і доріг. На час видачі акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7, проїзд вже існував. Позивачі жодних перешкод не мають у землекористуванні. Будинок ОСОБА_7 відноситься до вулиці Сагайдачного, тому до нього має бути заїзд саме з цієї вулиці, це відображено у схем-планах за попередні роки.

Представник третьої особи Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, попередньо подавши заяву про слухання справи у його відсутності, з приводу задоволення позовних вимог – покладається на думку суду.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, беручи до уваги вищенаведене, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з плану, виготовленого Бюро технічної інвентаризації, на рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради депутатів трудящих № 1539 від 20.10.1953 року, за будинком №42 по вул.Сагайдачного, закріплена земельна ділянка загальною площею 268 кв.м.

Як вбачається з державного акту серії ЛВ №0300 на право приватної власності на землю, ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1113 га, розташовану по вул.Сагайдачного, 44, в м.Дрогобичі, для обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства. Згідно опису: від Д до Е – землі ОСОБА_3, від Г. до Д – проїзд.

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №506322 вбачається, що ОСОБА_7 на підставі договору міни житла від 09.10.2007 рокує власником земельної ділянки площею 0,1113 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Відповідно до опису меж: «А-Б» - землі ОСОБА_7, «В-Г» - землі ОСОБА_7, «Д-Е» - землі загального користування, проїзд, «Е-Ж» - землі ОСОБА_3

Як вбачається з висновку №261/10 судової будівельно-технічної експертизи, влаштування (проектування) проїзду між будинками №42 та №40 по вул.Сагайдачного в м.Дрогобичі Львівської області не буде відповідати Державним будівельним, санітарним та протипожежним нормам (зокрема ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» п.3.22; ДБН В.З.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» п.7.5).

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що одружилася в 1945 році. Спірний перехід був завжди. У 1982 році у неї була машина, якою вона проїжджала через даний перехід. З сім’єю на вул.Сагайдачного вони проживали до 2007 року, сусіди щодо проїзду машиною не заперечували. Ширина між будинками має бути 4 метри. Щоб ОСОБА_7 мав повноцінну дорогу, йому її треба було облаштувати через сад.

Згідно п.7.3 Державних будівельних норм («Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт») благоустрій при будинкової території (ділянки), у тому числі конструкція мостіння, організація озеленення, розташування малих форм, має забезпечувати безпечне пересування пішоходів, можливість руху і розвороту тих видів транспорту, в’їзд яких на територію ділянки передбачений. Організація в межах території (ділянки) тупикових проїздів без розворот них площадок допускається в історично сформованих районах за умови, що довжина таких тупикових проїздів не перевищує 30 м. Пунктом 7.5 затверджено, що в історично сформованих районах міст відстань від проїзду до житлових будинків із квартирами на перших поверхах повинна бути, як правило, не менше 3,5 м. Отже, ширина подвір’я (між будинками №40 і №42) недостатня для влаштування проїзду для автомобілів у відповідності до вимог Державних будівельних норм.

Відповідно до ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов’язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом, дотримуватись правил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

Разом з тим, суд вважає за доцільне роз’яснити третій собі ОСОБА_7 право звернення на встановлення земельного сервітуту відповідно до Глави 16 Земельного кодексу України.

Керуючись ст.ст. 10, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.96 Земельного кодексу України, Державні будівельні норми України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити. Визнати незаконними дії виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, управління Держкомзему в м.Дрогобичі Львівської області в частині запису у державному акті від 30.05.2000 року серії ЛВ 0300 на право власності на земельну ділянку «земельна ділянка від Г до Д – проїзд» та в частині запису у державному акті від 26.08.2008 року серії ЯД №506322 про право власності на земельну ділянку «земельна ділянка від Д до Е – землі загального користування, проїзд».

Визнати незаконним державний акт від 30.05.2000 року серії ЛВ 0300 про право власності на земельну ділянку, розташовану на території м.Дрогобич, вул.Сагайдачного, 44, площею 0,1113 га в частині запису «земельна ділянка від Г до Д – проїзд».

Визнати незаконним державний акт від 26.08.2008 року серії ЯД №506322 про право власності на земельну ділянку, розташовану на території м.Дрогобич, вул.Сагайдачного, 44, площею 0,1113 га в частині запису «земельна ділянка від Д до Е – землі загального користування, проїзд».

Зобов’язати ОСОБА_5 Держкомзему в м.Дрогобичі Львівської області внести зміни в державний акт від 26.08.2008 року серії ЯД №506322 про право власності на земельну ділянку, розташовану на території м.Дрогобич, вул.Сагайдачного, 44, площею 0,1113 га, замість запису «земельна ділянка від Д до Е – землі загального користування, проїзд» на запис «земельна ділянка від Д до Е – двір».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя