Справа №2-106/2007 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2007 року Роздільнянський районий суд Одеської області в складі:
судді - Теренчук Ж.В.,
при секретарі - Ніколас CO.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Роздільна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської районної держадміністрації, Степанівської сільської ради про визнання права власності на земельний пай,
ВСТАНОВИВ:
В 2006 році ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Роздільнянської районної держадміністрації , Степанівської сільської ради про визнання за нею права власності на земельний пай у розмірі земельної частки члена КСП ім. Котовського с. Степанівка Роздільнянського району та виділення їй у власність данної земельної ділянки із резервного фонду.
Відповідач Степанівська сільська рада позов не визнали.
Відповідач Роздільнянська районна держадміністрація позов не визнали.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, суду пояснила, що з ІНФОРМАЦІЯ_2 року працювала робітницею в радгоспі ім. Котовського с. Степанівка Роздільнянського району. В 1996 році радгосп ім. Котовського був реорганізований в КСП ім. Котовського , вона продовжила працювати в новоствореному підприємстві доІНФОРМАЦІЯ_1 року, вимушена була звільнитися з роботи за станом здоров "я. В 1997 році почалося паювання земель господарства. Оскільки вона була членом КСП ім. Котовського і на період видачі підприємству держакту про право колективної власності на землю працювала в господарстві, то і придбала право на земельну частку (пай) в землях новоствореного КСП ім.. Котовського. Однак їй правління господарства відмовили в видачі сертифіката на земельну частку, і не включили її в списки осіб, членів КСП, які придбали право на земельну частку (пай). Голова правління обіцяв, що її включать в додаткові списки, оскільки таких людей , як вона, було багато.
Посилаючись на дані обставини , просила визнати за нею право на земельний пай площею 4,6 га, , та зобов'язати Роздільнянську райдержадміністрацію виділити їй земельну ділянку в натурі із земель резервного фонду або запасу.
Відповідач Степанівська сільська рада в особі їх представника землеупорядника сільської ради ОСОБА_2 в судовому засіданні, не визнаючи позов , пояснила суду, що в період паювання земель в КСП ім. Котовського вона працювала в господарстві економістом та приймала безпосередню участь в підготовці цього процесу. Процес паювання земель супроводжувався великим обсягом робіт по уточненню і погодженню списків осіб, які мали право на земельну частку(пай). Оскільки не всі люди розуміли ці процеси, то потім було багато спорів і працівники господарства зверталися з заявами про уточнення списків осіб, що придбали право на земельну частку. ОСОБА_1 з такою заявою в період роботи, а також після звільнення не зверталася, а тому їй і не було виділено земельну частку.
Крім цього пояснили, що землі колишнього КСП ім. Котовського повністю розпайовані, вільні земельні ділянки відсутні, в резервному фонді сільської ради знаходяться лише не витребувані власниками земельні паї.
Відповідач Роздільнянська районна держадміністрація в особі представникаОСОБА_3 , яка діяла на підставі доручення, позов не визнала. Суду пояснила, що ОСОБА_1 не реалізувала свого право на земельний пай у встановленому законом порядку, не вирішила питання про його отримання в той час, коли КСП ім. Котовського проводив паювання земель. Без будь - яких поважних причин майже 10 років не зверталася за захистом порушених прав. Крім цього на теперішній час, не маючи земельного паю, може вільно реалізувати своє право , отримавши земельну ділянку в такому ж розмірі для ведення індивідуального господарства.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, давши оцінку обґрунтованості заявлених вимог, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, на підставі трудової книжки ОСОБА_1, що позивачка з червня ІНФОРМАЦІЯ_2 року працювала в радгоспі ім. Котовського с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області на різних посадах.
28.09.1995 року радгосп ім. Котовського був реорганізований в колективне сільськогосподарське підприємство ім. Котовського, що підтверджується наданими суду довідкою та записом в трудовій книжці позивачки.
ОСОБА_1 продовжила після реорганізації працювати в господарстві робітницею в гуртожитку і ІНФОРМАЦІЯ_1 року звільнилася з роботи за ст..40 п.2 КЗпП України за станом здоров"я за розпорядженням НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
В 1994 році розпочався процес приватизації землі в Україні і відповідно до діючого законодавства цей процес почався з передачі земель у власність КСП, сільськогосподарських кооперативів, AT, створених на базі колишніх радгоспів, колгоспів на підставі державного акту на право власності на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання своєї частки землі.
Відповідно до п.2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року „Про порядок паювання земель , переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям", право на земельну частку (пай) мають члени КСП, кооперативу, AT, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, підприємства відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
Таким чином, для того, щоб набути право власності на земельну частку згідно з даним Указом особа повинна бути членом КСП та повинна бути внесена до списку осіб, що додається до державного акту на право колективної власності на землю і потрібно , щоб КСП отримало цей акт.
30.01.1997 року КСП ім. Котовського земля була передана в колективну власність і Роздільнянською районною радою було видано видано державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2, що підтверджується копією Державного акту про право колективної власності на землю КСП ім. Котовського.
Згідно довідки Роздільнянського відділу земельних ресурсів НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_4р. середній розмір земельної частки (паю) по КСП ім. Котовського складав 4,6 умовно кадастрових гектарів та вартість земельної частки (паю) складає 21344,70 грн.
Оскільки на момент отримання державного акту, ОСОБА_1 працювала в КСП ім. Котовського, являлась членом КСП, що підтверджується записом в її трудовій книжці, то ОСОБА_1 придбала право на на земельну частку(пай) площею 4,6 га в землях КСП ім. Котовського і її повинні були були включити в списки осіб, що придбали право на земельну частку (пай), що додаються до Державного акту про право колективної власності на землю, а також видати сертифікат на право на земельну частку (пай).
Однак із огляду наданих суду списків осіб, які придбали право на земельну частку (пай) в землях КСП ім. Котовського, як основного , так і додаткових, які були додані до Державного акту про право колективної власності на землю КСП ім. Котовського серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_1 не була включена до них, а тому земельну частку (пай) не отримала.
Тому дійсно порушено право ОСОБА_1, як члена КСП ім. Котовського , на отримання земельної частки (паю) в землях КСП ім. Котовського розміром 4,6 га.
На витребування належного громадянинові майна , та інших вимог про захист порушених прав поширювався встановлений ст..71 ЦК України в редакції 1963 року трирічний строк позовної давності, такий же строк позовної давності встановлений ст..257 нового Цивільного кодексу України в редакції 2001 року.
Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого справа.
Відповідно до ст..267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмові у позові, при визнанні поважними причин її пропуску, порушене право підлягає захисту.
Судом встановлено, що Державний акт про право колективної власності на землю КСП ім.. Котовського отримало в 1997 році, в цей же період в 1996-1997 році проводилось паювання земель в новоствореном господарстві.
Позивачка в суд за захистом порушеного права звернулася в квітні 2006 року.
Має місце тривалий пропуск трирічного строку позовної давності для звернення в суд за захистом порушеного права.
Відповідач Степанівська сільська рада просили суд застосувати при розгляді даної справи позовну давність.
Позивачка вказувала, що вона не пропустила строк позовної давності, так як про те, що порушено її право дізналася восени 2004 року, прочитавши статтю в газеті по роз"ясненню положень Указу Президента №720-95 від 08.08.1995 року.
Однак із позовної заяви ОСОБА_1 та її пояснень в суді встановлено, що позивачка знала, що її не включили в списки осіб, що придбали право на земельну частку (пай) ще в 1997 році, бажаючи отримати земельну ділянку , зверталася до голови правління КСП ім. Котовського, однак останній відмовив їй в включенні до списків. Крім цього в цьому ж 1997 році зверталася до юриста господарства, яка рекомендувала подати їй заяву на отримання паю на розгляд правління КСП ім. Котовського. Таким чином, про порушення свого права на земельну частку(пай) ОСОБА_1 дізналася ще в 1997 році, коли їй відмовили в виділенні земельної частки (паю).
Будь-яких поважних причин, які б давали підстави для поновлення пропущеного сроку судом не встановлено.
Тому з огляду на вищевикладене, суд вважає , що дійсно ОСОБА_1 пропустила строк звернення в суд за захистом порушеного права і їй на цій підставі належить відмовити в задоволенні позову.
Судовий збір по справі складає 21,34 грн. Позивачка ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнена, оскільки являється інвалідом другої групи, тому судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст. п.2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року „Про порядок паювання земель , переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям", ст..71 ЦК України в редакції 1963 року, ст..257, 261,267 ЦК України в редакції 2003 року, ст.ст. 10,11, 209,212,214-215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації, Степанівської сільської ради про визнання права власності на земельний пай відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Одеський апеляційний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Ж.В.Теренчук