УКРАЇНА

КОМПАНІЇВСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД

КІРОВОГРАДСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 2-12/2009

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 квітня 2009 року                                                                     селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

    головуючого – судді Брегея Р.І.,

    при секретарі Городніцькій Г.І.,

          за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника іншого відповідача – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої транспортним засобом,

В С Т А Н О В И В :

        Позивач звернулася до суду з заявою про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди відповідно 2328,80 грн. і 850 грн., завданої транспортним засобом.(а.с.3-5)

        Ухвалою суду залучено до участі у справі, як іншого відповідача, ОСОБА_3Г.(а.с.32)

        ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що винуватцем дорожньо-транспортної події є ОСОБА_5, який керував мотоциклом за відсутності правової підстави і спричинив матеріальну шкоду її автомобілю, розмір котрої визначив спеціаліст.

        Твердила, що деліктними діями відповідача завдано і моральну шкоду, котра полягає в пережитих душевних стражданнях, внаслідок чого погіршився стан здоров’я.  

    Також зазначила, що шкоду необхідно стягувати з відповідачів у частках, з урахуванням факту сприяння недбалості власника транспортного засобу неправомірному заволодінню останнім.  

    ОСОБА_5, не заперечуючи вини у дорожньо-транспортній події, позов визнав частково.

        Пояснив, що не погоджується з розрахунком матеріальної шкоди, так як не пошкодив заднє ліве крило автомобіля.

        Наполягав на відсутності доказів спричинення моральної шкоди.    

    ОСОБА_3 позов не визнав, мотивуючи тим, що ОСОБА_5 неправомірно заволодів мотоциклом, який залишив на вулиці ОСОБА_6

        Стверджував, що, в той час як відлучився, син випадково знайшов ключ до транспортного засобу, котрим надалі керував без відповідної правової підстави.  

        Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідка і  дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Встановленні судом обставини, що стали підставами звернення до суду.

        04 липня 2008 року суд встановив, що 03 липня того ж року ОСОБА_5, керуючи мотоциклом «Урал ММЗ» №9144 КДР у стані алкогольного сп’яніння, о 17:00 годині допустив зіткнення на вул.Леніна селища Компаніївка з автомобілем  НОМЕР_1, який знаходився в статичному положенні та в котрому знаходилась позивач.(а.с.31)

        Власником автомобіля є ОСОБА_1, а мотоцикла –                 ОСОБА_3Г.(а.с.6, 102)  

    Цивільно – правова відповідальність власника мотоцикла не є застрахованою.    

    ОСОБА_5 визнав вину у дорожньо-транспортній події, що узгоджується з встановленими судом порушеннями Правил дорожнього руху України при розгляді матеріалів у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього за ст.124 КУпАП.(а.с.31)  

        Разом з тим, ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 того ж Кодексу України.(а.с.31)

    Даючи показання суду, свідок ОСОБА_6 пояснив, що знайшов у будинку ключ до мотоцикла, який знаходився на подвір’ї домоволодіння, після чого, за відсутності батька, ОСОБА_3, не маючи довіреності на право керування, направився в центр селища Компаніївка.    

    Там залишив транспортний засіб, з ключем в замку запалення, без догляду, яким протиправно (без дозволу) заволодів ОСОБА_5  

        ОСОБА_5 визнав обставини заволодіння мотоциклом, про котрі розповів свідок.  

        ОСОБА_3 вказав, що при з’ясуванні інспектором автомобільної інспекції обставин заволодіння ОСОБА_5 транспортним засобом дав недостовірні пояснення, з метою уникнення останнім кримінальної відповідальності.(а.с.42)

        ОСОБА_3 06 серпня 2008 року не з’явився до суду на розгляд матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності за                  ч.1 ст.130 КУпАП і не оскаржував постанову про накладення стягнення.(а.с.41)    

        Розглядаючи ті матеріали, суд встановив, що 03 липня 2008 року                     о 16:50 годині ОСОБА_3 передав право керування мотоциклом     ОСОБА_5, який знаходився у стані алкогольного сп’яніння.

        У висновку авто-товарознавчого дослідження вказано, що сума матеріального збитку, завданого позивачу, становить  2328,80 грн.(а.с.7-14)  

      В судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_7 вказав про допущення описки у висновку, яка полягає у неправильному зазначенні сторони пошкодження заднього крила автомобіля.(а.с.8)

    Таким чином, слід вважати, що спеціаліст виявив деформацію заднього лівого крила, і це узгоджується з протоколом огляду транспортного засобу.(а.с.14)      

    Огляд машини проводився за відсутності довідки автомобільної інспекції про дорожньо-транспортну подію.(а.с.8)    

    Також ОСОБА_7 встановив, що транспортний засіб раніше ремонтували.(а.с.8)  

    У довідці автомобільної інспекції про подію відсутні відомості щодо пошкодження заднього лівого крила автомобіля позивача.(а.с.71)  

    Спеціаліст визначив, що сума матеріального збитку, заподіяного власникові транспортного засобу, без урахування робіт по відновленню згаданого крила, складає 1848,99 грн.(а.с.92-94)

        03 липня 2008 року о 19:00 годині ОСОБА_1 зверталась за наданням медичної допомоги з приводу гіпертонічної кризи і хвороби серця.(а.с.113)        

        Юридична оцінка встановлених фактів на підставі поданих доказів.  

        Ст.1187 ЦК України передбачено підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

        Оскільки правова норма передбачає відшкодування шкоди (загальне поняття), тому суд дійшов висновку про регулювання питання відшкодування її різних видів.  

Ч.3 тієї ж статті ЦК України визначено, що особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зобов’язана відшкодувати її на загальних підставах.

А ч.4 цієї ж правової норми передбачено, що, якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом сприяла недбалість її власника, шкода, завдана діяльністю щодо його використання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Ч.4 ст.61 ЦПК України визначено, що постанова суду у справі про  адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено рішення, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обов’язковим для суду є встановлений факт передачі ОСОБА_3 права керування транспортним засобом ОСОБА_5, котрий знаходився у стані алкогольного сп’яніння.

А тому, суд не може прийняти до уваги показання свідка                  ОСОБА_6 щодо обставин заволодіння ОСОБА_5 мотоциклом, не зважаючи на узгодженість з поясненнями відповідачів.

Суд визнає, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом за відсутності правової підстави, так як власник не укладав з ним у письмовій формі відповідного правочину та не був пасажиром.

Більше того, ОСОБА_3 не мав права, навіть за наявності потреби, передавати право керування особі, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння, заборона про що передбачена ст.130 КУпАП.

Отже, суд дійшов висновку, що недбалість ОСОБА_3 сприяла неправомірному заволодінню ОСОБА_5 транспортним засобом.

Разом з тим, ознайомившись з обставинами заволодіння мотоциклом, про які повідомили суд відповідачі та свідок, також вбачається недбалість власника, котра полягає в неналежному зберіганні предмету (ключ), за допомогою котрого транспортний засіб приводиться в дію, з урахуванням відсутності у              ОСОБА_6 права керування ним.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 (інспектор автомобільної інспекції) дав показання щодо відсутності пошкоджень заднього лівого крила автомобіля позивача при документуванні події.

А  тому, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 спричинена матеріальна шкода у сумі 1848,99 грн. (без вартості робіт по відновленню заднього лівого крила автомобіля), з урахуванням відсутності запису про згадане пошкодження у довідці про подію та встановленому спеціалістом факту проведення раніше ремонтних робіт.  

Визначаючи розмір моральної шкоди, котра завдана позивачу, суд враховує погіршення її стану здоров’я після дорожньо-транспортної події, яке викликане небезпідставними переживаннями за власне життя і об’єкт власності.

Однак, запропонований ОСОБА_1 розмір цієї шкоди є неадекватний завданим моральним стражданням, з урахуванням нетривалого періоду лікування та незначними пошкодженнями автомобіля.

       Таким чином, суд встановив, що позивачу спричинено моральну шкоду, котра компенсується сумою у 500 грн.        

       Проаналізувавши істотні обставини справи, суд дійшов висновку, що шкода, завдана ОСОБА_1, повинна відшкодуватися ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у частках відповідно 3/4 і 1/4.

Судові витрати у справі складаються з судового збору у сумі 51 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду – 30 грн. та коштів на проведення експертного дослідження – 375,60 грн.(а.с.1-2, 17)

Оскільки, заява задоволена частково, тому судові витрати, котрі поніс позивач, відшкодовуються відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України відповідачами у тих же частках, як і шкода.

 На підставі викладеного і ст.1187 ЦК України, керуючись               ст.ст.213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути в частках  3/4 і 1/4 відповідно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 1848,99 грн.

Стягнути в частках  3/4 і 1/4 відповідно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 500 грн.

Стягнути в частках  3/4 і 1/4 відповідно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 337,43 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в              10-денний строк з дня складання рішення у повному обсязі, а саме з 04 квітня 2009 року, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя   _________