Справа №22-54 2007р.                         Головуючий у першій інстанції Дранчук П.Ю.

                             Доповідач Черниш Т.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 січня 2006 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської

області в складі:

головуючого- судді Кривохижі В.І., суддів Черниш Т.В.,

Чорнобривець О.С., при секретарі  Дімановій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Долинському районі,

встановила:

5 травня 2006 року  ОСОБА_1 звернулась з заявою про визнання безвісно відсутнім її колишнього чоловіка ОСОБА_2. Посилалась на те, що тривала відсутність його в місці постійного проживання в м. Долинська, звідки він виїхав в 2002 році, та відсутність з того часу відомостей про місце фактичного перебування є підставою для звернення за отриманням державної допомоги на утримання двох неповнолітніх дітей.

Рішенням Волинського районного суду від 29 вересня 2006 року ОСОБА_2  визнано безвісно відсутнім з 31 жовтня 2002 року.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в волинському районі як заінтересована особа ставило питання про скасування зазначеного судового рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначено, зокрема, що питання утримання неповнолітніх дітей урегульовано нормами сімейного, а не пенсійного законодавства. Крім того, суд не мав достатніх підстав для визнання ОСОБА_2  безвісно відсутнім.

В судове засідання апеляційного суду представник управління не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.. 303 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно зі ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом в порядку, визначеному главою 4 розділу 1У ЦПК України, безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 ,  суд виходив з доведеності наявності передбачених ст. 43 ЦК України умов для визнання ОСОБА_2  безвісно відсутнім.   На

2

обґрунтування правового висновку послався на довідки Долинського та Уетинівського РВ УМВС , куди ОСОБА_1  зверталась з заявами про розшук чоловіка, про те, що місце перебування останнього не встановлено.   Допитана в порядку ст. 132 ЦПК України мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3  підтвердила, що з 1998 року з сином не зустрічалась, стосунки з того часу не підтримують, їй нічого не відомо про місце його проживання. Інших осіб, які б могли дати свідчення про особу ОСОБА_2, його місцеперебування, не встановлено. За таких обставин суд не мав підстав для відмови в задоволенні заяви про визнання особи безвісно відсутньою. Як пояснювала заявник, з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей до ОСОБА_2  вона не зверталась. Таке право нею не втрачене.

Крім того, сам факт встановлення ОСОБА_2  безвісно відсутнім не є безумовною підставою для призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до ст. ст. 37, 46 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки ст. 36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачені виключні умови призначення такої пенсії. Докази того, що ОСОБА_2  має право на пенсію по інвалідності чи за віком, відсутні.

З огляду на такі обставини колегія судців не вбачає підстав для скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, а тому,

Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Долинському районі відхилити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Суддя апеляційного суду                          Т.В.Черниш