АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11а-1/2007р. Головуючий в 1 інстанції: Волвенко О.І.
Категорія: ст. ст. 186 ч. 2,187 ч. 3,289 ч. 2 КК України Доповідач: Калінічеяко І.С.
ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2007 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого-судді Червоненка В.Я.
суддів: Жила І.Є. Калініченка І.С.,
з участю прокурора Литвиненко О.О.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 19 травня 2006 року,
встановила:
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився у м. Улан-Уде Республіки Бурятія, громадянина Російської Федерації, із середньою освітою, не працюючий, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимий, що проживає в АДРЕСА_1, засуджений:
· за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді - 2 років позбавлення волі;
· за ч. З ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді - З років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
· за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді -1 року 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до позбавлення волі на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, із відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.
Засуджений утримується під вартою з 19 травня 2006 року.
Зараховано в строк відбування покарання час перебування під вартою з 10 березня 2003 року по 13 березня 2003 року.
Постановлено стягнути:
- із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_4 матеріальний збиток - 619,70 грн. та моральну шкоду - 3500 грн.
Вирішено питання про речові докази.
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за злочини, вчиненні ним за таких обставин.
1. 09.03.2003 року близько 21.00 години в с. Ярошок Генічеського району
Херсонської області ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 за
попередньою змовою між собою та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме
провадження, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я
потерпілого, що виразилося в заподіянні йому легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я, знаходячись у будинку ОСОБА_6,
відкрито заволоділи майном ОСОБА_6, а саме: телевізором вартістю 200 гривень,
трансформатором вартістю 50 гривень, курткою вартістю 100 гривень, заподіявши тим
самим потерпілому ОСОБА_6 збиток на загальну суму 350 гривень.
2. 09.03.2003 року близько 21 години 30 хвилин у с. Ярошок Генічеського району ОСОБА_1, діючи з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, після побиття ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, потерпілого ОСОБА_6, відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, з проникненням до приміщення, заволодів транспортним засобом - мотоциклом „Восход", державний номер НОМЕР_1 вартістю 250 гривень, що належить ОСОБА_6
3. 09.03.2003 року близько 02 години 00 хвилин у с. Ярошок Генічеського району ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_3, шляхом вільного доступу проник в будинок ОСОБА_4, де із застосуванням фізичного насильства, яке виразилося в умисному заподіянні тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я, здійснили напад на ОСОБА_4 із метою заволодіння його майном та заволоділи майном ОСОБА_4, а саме: двома куртками вартістю 50 гривень та 100 гривень, трансформатором вартістю 50 гривень, заподіявши тим самим потерпілому збиток на загальну суму 200 гривень.
У своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину внаслідок його надмірної м'якості, посилаючись на те, що суд необґрунтовано застосував до ОСОБА_1 ст. 69 КК України призначивши йому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статей за якими, він засуджений, оскільки він вину визнав частково, приймав активну участь у здійсненні розбійного нападу на ОСОБА_4 та самостійно заволодів мотоциклом ОСОБА_6, ні яких мір до запобігання найбільш небезпечних дій інших підсудних не приймав, викрадене майно потерпілим не повернув, задовільно характеризується за місцем проживання сільським головою.
Указані обставини свідчать про те, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, без застосування ст. 69 КК України і в межах санкцій статей за якими він засуджений, і таке покарання буде необхідне для попередження вчинення ним нових злочинів та його перевиховання.
Просив постановити новий вирок, за яким призначити ОСОБА_1 покарання без застосування ст. 69 КК України.
У своїх запереченнях на апеляцію захисник засудженого ОСОБА_1 -адвокат ОСОБА_7, вважаючи вирок законним і обґрунтованим щодо свого підзахисного, просить залишити його без зміни.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача, пояснення засудженого ОСОБА_1 який прохав апеляцію прокурора залишити без задоволення, його прохання в останньому слові про залишення вироку без зміни та застосування до нього ст. 75 КК України, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як установлено з матеріалів справи, судом виконані вимоги ст. ст. 22, 323-324 КПК України, направлені на вжиття, всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за які він засуджений, за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами та не оспорюється у апеляції. Судом дії засудженого кваліфіковані за ст. ст. 186 ч. 2, 187 ч. 3, 289 ч. 2 КК України правильно.
Одночасно колегія суддів вважає, що призначаючи покарання засудженому ОСОБА_1 суд, призначив покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України та п. п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" - яке не є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, про що вірно ставить питання прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
Суд обґрунтовано прийшов до висновку про призначення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України покарання у виді позбавлення волі, але на думку колегії суддів, безпідставно застосував до нього ст. 69 КК України, призначивши йому покарання за цими статтями нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статей Особливої частини Кримінального кодексу України, посилаючись на щире каяття, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, повернення викраденого майна, знаходження під час перебування на волі позитивного способу життя, та те, що він не був ініціатором інкримінованих йому злочинів та приймав міри для запобігання найбільш небезпечних дій інших підсудних, не врахувавши, що він скоїв злочини, передбачені ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.
За таких обставин, колегія суддів вважає апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції обґрунтованою, а вирок в частині призначення покарання засудженому ОСОБА_1 підлягаючим скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину.
Обговорюючи питання про міру покарання, колегія суддів, у відповідності зі ст. 65 КК України, враховує конкретні обставини справи, тяжкість скоєних ОСОБА_1 злочинів, обставини, що пом'якшують покарання, а саме: позитивні характеристики, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, щире каяття, та вважає необхідним призначити йому покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України, в межах санкцій цих статей Кримінального кодексу України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 378, 379 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області, -
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.
Вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 19 травня 2006 року, щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання -скасувати.
Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України.
Призначити ОСОБА_1:
· за ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді - 4 років позбавлення волі;
· за ч. 3 ст. 187 КК України покарання у виді - 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
- за ч. 2 ст. 289 КК України покарання у виді - 5 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до позбавлення волі на 7 років 6 місяців, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді утримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без зміни.
Строк покарання рахувати з 19 травня 2006 року.
Зарахувати в строк відбування покарання час перебування під вартою з 10 березня 2003 року по 13 березня 2003 року.
В решті цей вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене касаційне подання прокурором у місячний строк із моменту його проголошення, а засудженим із моменту отримання копії вироку у Верховний Суд України через апеляційний суд Херсонської області.