Справа № 11-846/10 Головуючий у І інстанції
Провадження № - Доповідач у 2 інстанції . .
Категорія 25.09.2015
УХВАЛА
Іменем України
25 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Літвінова Є.В.
суддів Семенцова Ю.В., Каленченко Н.О.,
за участю прокурора Скрипки І.М.,
захисника адвоката ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника потерпілих ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, апеляціями засудженого ОСОБА_7 та його захисників, на вирок Миронівського районного суду Київської області від 09 червня 2010 року , яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого електромонтером ЦТП № 1 «Укртелеком, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.
Цивільний позов прокурора Миронівського району Київської області про відшкодування витрат на лікування ОСОБА_8, ОСОБА_4 та цивільні позови ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду,
В С Т А Н О В И Л А:
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 06 березня 2010 року близько 10 год 45 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1, що на праві приватної власності належить ОСОБА_9 та, відповідно до особливих відміток свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КІС № 893027, має право керувати ОСОБА_2, рухаючись по автодорозі ОСОБА_10 – Знам`янка в с. Зеленьки Миронівського району Київської області, в порушення вимог п. 11.2. Правил дорожнього руху України ( далі Правил), згідно з якими нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, п. 12.1. Правил, відповідно до яких, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, п. 34. Правил «дорожня розмітка 1.1.» згідно до яких, вказана дорожня розмітка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смугу руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїжджої частини доріг, не віднесених за умови руху до автомагістралей, яку перетинати забороняється, не врахував дорожню обстановку, а саме те , що дорожнє покриття мокре та має заокруглення, у встановлених межах не вибрав безпечну швидкість руху, що позбавило його можливості контролювати рух керованого автомобіля, перетнув суцільну лінію розмітки, виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4
В результаті зіткнення пасажир автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_8 , що перебував на передньому пасажирському сидінні автомобіля, згідно висновку експерта № 4 ВЕ від 12 квітня 2010 року отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді спинальної травми: розрив стовбура хребта на рівні С6-С7, крововиливи під оболонку спинного мозку, забій спинного мозку на рівні С6 - С7, висхідний набряк спинного мозку, від яких сталась його смерть.
Водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_4 отримала, тілесні ушкодження у вигляді «повреждение святок правого коленного сустава» і відносяться згідно висновку експерта № 12 ( по мед документації) від 20 квітня 2010 року до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Смерть ОСОБА_8, отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середньої тяжкості знаходиться в прямому причинному зв'язку з порушенням водієм ОСОБА_2 п.п. 11.2., 12.1., 34. Правил дорожнього руху України.
В апеляціях захисники засудженого просять вирок суду змінити, пом’якшивши засудженому призначене покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. Вважають, що призначене покарання не відповідає особі засудженого. Небезпеки для суспільства засуджений ОСОБА_11, який вчинив злочин з необережності, не представляє, виправлення його можливе і без ізоляції від суспільства, тому реальне позбавлення його волі є зайвим. Крім того, потерпілі не наполягали на позбавленні волі ОСОБА_2 і пов`язували це тільки з відшкодуванням шкоди в повній мірі. Засуджений погоджувався відшкодовувати потерпілим завдану шкоду, але у зв’язку із тяжким матеріальним становищем не зміг до судового засідання відшкодувати потерпілим шкоду, яку вони оцінили в непомірну велику для нього суму в 250000 грн. Суд не дав належної оцінки тому, що перебуваючи на волі та працюючи, засуджений ОСОБА_11 міг би відшкодовувати потерпілим збитки.
В апеляції засуджений просить вирок суду змінити, пом’якшивши призначене покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. Вважає призначене покарання не відповідає обставинам вчинення злочину та його особі. Посилання суду при призначенні покарання у виді позбавлення волі на те, що він не розкаявся, оскільки не відшкодував спричинених збитків потерпілим, є безпідставним. Він знаходиться в дуже тяжкому матеріальному становищі. В ДТП постраждала також його дружина і вив змушений був витрачати кошти на її лікування. Він не відмовляється, працюючи та отримуючи заробітну плату, відшкодовувати потерпілим шкоду, а також з метою відшкодування шкоди продати автомобіль. Знаходячись в місцях позбавлення волі, він буде позбавлений такої можливості.
В апеляції прокурор, не оспорюючи вирок суду щодо доведеності вини засудженого в інкримінованому йому злочині, правильності кваліфікації його дій та розміру призначеного покарання, просить вирок в частині залишення цивільного позову без розгляду скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Мотивує тим, що суд в порушення вимог ст. 28 КПК не розглянув разом з кримінальною справою цивільний позов прокурора в інтересах держави користь головного фінансового управління Київської обласної державної адміністрації та фінансового управління Миронівської районної державної адміністрації про відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину на загальну суму 10103 грн.79 коп. та залишив позов без розгляду, зазначивши, що прокуратура району по питанню відшкодування збитків спочатку повинна була звернутись до компанії, з якою засудженим було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а не до суду.
Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника, які підтримали свої апеляції, потерпілих та їх представника, які підтримали апеляцію прокурора, та заперечували проти апеляцій засудженого та його захисників, думку прокурора, який підтримав подану апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, й підтвердив доводи, викладені в ній, та заперечує проти апеляцій засудженого та його захисників, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого та його захисників не підлягають задоволенню, а апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи, підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з вироку суду і матеріалів справи, суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно дослідив всі докази і обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку і обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого, вина якого доведена: показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка підтвердив факт отримання ОСОБА_8 тяжких тілесних, від яких сталась його смерть, а нею отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості під час ДТП внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху з боку ОСОБА_2; показаннями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3, показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_12, які підтвердили факт керуванням підсудним ОСОБА_13 автомобілем та факт дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було заподіяно тілесні ушкодження; висновком судово - автотехнічної експертизи № 60 від 23.04.2010 року, згідно якої водій ОСОБА_2 мав технічну можливість попередити виїзд на смугу зустрічного руху та зіткнення з автомобілем ВАЗ шляхом виконання технічних вимог Правил дорожнього руху; висновками судово-медичних експертиз № 4 ВЕ від 12 квітня 2010 року та № 12 від 20 квітня 2010 року, згідно яких ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких сталась його смерть, а ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості; протоколами огляду місця події та транспортних засобів, згідно яких підтверджується факт ДТП за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_4, та іншими доказами по справі.
Доводи в апеляціях засудженого ОСОБА_2 та його захисників на невідповідність висновків суду, викладених у вироку суду фактичним обставинам справи, однобічність, неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, не відповідають матеріалам справи, а тому є безпідставними, оскільки досудове та судове слідство було проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства
При призначенні засудженому покарання суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, і призначив йому правильне покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КПК України, а тому на думку колегії суддів, підстав для пом’якшення покарання засудженому не вбачає.
Разом з тим, суд першої інстанції при постановленні обвинувального вироку не дотримався вимого ст. ст. 291, 328 КПК України, та безпідставно залишив без розгляду цивільний позов прокурора Миронівського району Київської області про відшкодування витрат на лікування ОСОБА_8, ОСОБА_4 та цивільні позови ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Згідно зі статтями 291 і 328 КПК України цивільний позов при постановленні вироку може бути залишено без розгляду лише у випадках виправдання підсудного за відсутністю складу злочину або неявки цивільного позивача чи його представника у судове засідання.
Суд першої інстанції не вправі передавати вирішення питання про розмір цивільного позову на вирішення в порядку цивільного судочинства, оскільки кримінально – процесуальним законодавством України це не передбачено.
Цивільний позов не може бути залишений без розгляду і з мотивів відсутності необхідних для його вирішення доказів, оскільки в силу п. 4 ст. 64 КПК України характер і розмір заподіяної злочином шкоди підлягають доказуванню у кримінальній справі.
Як вбачається з матеріалів справи та з обвинувального вироку потерпілі та представник цивільного позивача були в судовому засіданні, але суд першої інстанції залишив без розгляду цивільний позов прокурора Миронівського району Київської області в інтересах держави в особі головного фінансового управління Київської обласної державної адміністрації, фінансового управляння Миронівської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування потерпілих від злочину та цивільні позови ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової ( матеріальної ) та моральної шкоди, завданих злочином. Дане рішення суду не ґрунтується на законі і порушує вимоги ст.ст. 291, 328 КПК України, а тому вирок суду в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області,
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого та його захисників залишити без задоволення.
Апеляцію прокурора задовольнити.
Вирок Миронівського районного суду Київської області від 09 червня 2010 року в частині залишення без розгляду цивільних позовів прокурора Миронівського району Київської області в інтересах держави в особі головного фінансового управління Київської обласної державної адміністрації, фінансового управляння Миронівської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування потерпілих від злочину та цивільні позови ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової ( матеріальної ) та моральної шкоди, завданих злочином, скасувати і справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок залишити без зміни.
С У Д Д І: