Дата документу 04.12.2014

Справа № 2-3004/08

Провадження № 6/334/1120/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Мусієнко Н.М., при секретарі Петракей Р.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Ленінськоговідділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції звернувся до суду з поданням, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1, в обґрунтування якого посилається на те, що на виконанні в Ленінському ВДВС знаходиться виконавче провадження ВП №44460059 з примусового виконання виконавчого листа №2-3004 від 12.08.2008року, виданого Ленінським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗОКС «Довіра» заборгованості у сумі 10917,80грн

Постановою державного виконавця від 21.08.2014р. відкрите виконавче провадження, встановлено строк для самостійного виконання судового рішення. Постанова направлена за адресою, вказаною у виконавчому документі, що вважається належним повідомленням боржника.

У встановлений строк рішення суду не було виконано, на сьогоднішній час заборгованість за вказаним виконавчим документом не погашена.

На адресу боржника неодноразово надсилалися вимоги, однак боржник вимоги державного виконавця не виконує, до ВДВС не з’являється, пояснень з приводу невиконання судового рішення не надає.

Посилаючись на наявність у особи невиконаних зобов’язань, покладених на неї судовим рішенням, державний виконавець просить задовольнити клопотання та тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон до виконання вказаних зобов’язань.

В судовому засіданні державний виконавець Орджонікідзевського ВДВС не був присутній, звернувся із заявою розглянути подання без його участі у судовому засіданні.

Боржник ОСОБА_1, проти задоволення подання заперечував, просив суд не обмежувати його у праві виїзду за кордон, оскільки о наявності боргу до теперішнього часу йому відомо не було, ніяких документів з Ленінського ВДВС він не отримував.

Розглянувши подання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень у порядку, передбаченому ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.377-1 ЦПК України.

П. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так, положеннями п.5 ч.1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, ухилення від виконання зобов’язань, покладених на громадянина судовим рішенням, - до виконання зобов’язань.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Ленінському ВДВС знаходиться виконавче провадження ВП №44460059 з примусового виконання виконавчого листа №2-3004 від 12.08.2008року, виданого Ленінським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗОКС «Довіра» заборгованості у сумі 10917,80грн

Постановою державного виконавця від 21.08.2014р. відкрите виконавче провадження, встановлено строк для самостійного виконання судового рішення. Постанова направлена за адресою, вказаною у виконавчому документі, що вважається належним повідомленням боржника.

Згідно доводів подання, постанова направлена за адресою, вказаною у виконавчому документі, і підтвердженою довідкою адресно-довідкового сектору УДМС в Запорізькій області. Між тим, доказів отримання боржником цієї постанови, чи повідомлення боржника іншим чином про відкриття виконавчого провадження, суду не надано.

Необґрунтованими є доводи подання, що боржник не з’являвся до державного виконавця на неодноразові виклики, оскільки державним виконавцем надано лише копію вимоги без доказів їх направлення та вручення боржнику.

Звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника коли державним виконавцем виконані вже всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження конституційного права громадянина.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Матеріали подання таких відомостей не містять, а обов'язком державного виконавця ДВС було їх надання.

Приймаючи до уваги неповноту вчинення виконавчих дій, відсутність доказів про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його виконання, доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов’язань, суд дійшов до висновку, що законних підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не вбачається.

Керуючись ст.377-1 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5-ти днів з дня отримання її копії.

          Суддя: Мусієнко Н. М.