Справа № 2-124

              2009 рік

РІШЕННЯ
   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня  2009 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді                                           Максимова М.Т.

при секретарі                                                    Сакаєвій А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Макіївської міської Ради “ Про визнання права власності на будинок”, -

Встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Макіївської міської Ради та просить суд визнати за нею право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: м. Макіївка, вул. Чехова, б. 53, у тому числі на житловий будинок під літ «А-1» житловою площею 22,10 кв.м., загальною – 42,40 кв.м. з надвірними побудовами : прибудова, літня кухня, 2 сараї, літній душ, туалет, колонка питна, огорожі, загальною вартістю 15017 грн..

У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги та пояснила, що 10 березня 2006 року вона придбала житловий будинок та споруди , розташовані за адресою: м. Макіївка, вул. Чехова, б. 53. Договір купівлі-продажу був укладений між позивачкою та колишньою власницею ОСОБА_2 у письмовій формі, однак нотаріусом засвічений не був., оскільки будинок був самовільно побудований та на нього не було правовстановлюючих документів. 16.05.2008 року позивачка звернулась у КП «БТІ м. Макіївки» де їй було видано новий технічний паспорт та складено акт. Однак, оформити своє право на спірний будинок ОСОБА_1 не має можливості оскільки сам будинок було побудовано самовільно.

Представник  Макіївської міської ради в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову і зазначив, що правовстановлюючі документи на житловий будинок відсутні, позивачка не проводила його будівництво, земельна ділянка позивачці, або іншим особам не надавалась.

Суд заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

В судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка для будівництва не виділялася, дозвіл або належно затверджений проект відсутні, в зв’язку з чим будинок є самочинним будівництвом.

Спірне нерухоме майно знаходиться за адресою:  м. Макіївка, вул. Чехова, б. 53  і складається з житлового будинку,  прибудови, літньої кухні, 2 сараїв, літнього душу, туалету, колонки питної, огорожі.

Позивачка не приймала участі в будівництві, а, нібито, придбала його у 2006 році по розписці.

Статтею 376 ч. 3 ЦК України передбачено, що право власності на самочинне збудоване нерухоме майно може буде визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй виділена  для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Порядок виділення  земельних ділянок врегульовано  ст. 40 ЗК України, де вказано, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безплатно у власність, або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва.

Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне майно ані позивачці, ані іншим особам під вже збудоване нерухоме майно виділена не була.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 311 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту прийняття такого об’єкту в  експлуатацію ( а якщо він підлягає державній реєстрації – з моменту державної реєстрації). Самочинно збудований об’єкт не може бути у встановленому законом порядку введений в експлуатацію та відповідно зареєстрований. Тому й у особи, яка його побудувала, не може виникнути права власності на нього.

Крім того, відповідно до вимог, викладених у ч.1 ст. 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчило про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутись до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дотримались лише писемної форми договору, але не посвідчили його нотаріально.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен укладатися у писемній формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Статтею 220 ЦК України передбачено що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однак, у судовому засіданні встановлено, що, по-перше, на момент, нібито, укладання договору купівлі-продажу у ОСОБА_2 було відсутнє право власності на спірне майно, по-друге,  вказаний договір не було посвідчено нотаріально.

Керуючись ст. 10,11,60,130,174,209,212,213,215 ЦПК України, на підставі ст. 212,220,311,344,376,657, ЦК України, 40,119 ЗК України, суд, -

Вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Макіївської міської Ради  “Про визнання права власності на будинок” – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційної скарги – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                              М.Т.Максимов