Справа № 2-121
2009 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Максимова М.Т.
при секретарі Сакаєвій А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Макіївської міської Ради “ Про визнання права власності на будинок”, -
Встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Макіївської міської Ради та просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок, розташований за адресою: м. Макіївка, вул. Енгельса, б. 300, загальною площею 45,80 кв.м. з надвірними побудовами : літня кухня літ «В-1», сараї літ «Б-1», «Г-1», «Д-1», «Е-1», вбиральня літ «Ж-1», огорожі, І водопровод.
У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги та пояснила, що у 1995 році вона придбала житловий будинок, розташований за адресою: м. Макіївка, вул. Енгельса, б. 300. Договір купівлі-продажу був укладений між позивачкою та колишньою власницею ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у письмовій формі, однак нотаріусом засвічений не був. У травні 2008 року позивачка звернулась у КП «БТІ м. Макіївки» де їй було видано новий технічний паспорт та складено акт. Однак, оформити своє право на спірний будинок ОСОБА_1Є не має можливості.
Представник Макіївської міської ради в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову і зазначив, що правовстановлюючі документи на житловий будинок відсутні, позивачка не проводила його будівництво, земельна ділянка позивачці, або іншим особам не надавалась.
Суд заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
В судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка для будівництва не виділялася, дозвіл або належно затверджений проект відсутні, в зв’язку з чим будинок є самочинним будівництвом.
Спірне нерухоме майно знаходиться за адресою: м. Макіївка, вул. Енгельса, б. 300 і складається з житлового будинку, літньої кухні, 4-х сараїв, туалету, огорожі та водопроводу.
Позивачка не приймала участі в будівництві, а, нібито, придбала його у 1995 році по розписці.(а.с.32)
Статтею 376 ч. 3 ЦК України передбачено, що право власності на самочинне збудоване нерухоме майно може буде визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй виділена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.
Порядок виділення земельних ділянок врегульовано ст. 40 ЗК України, де вказано, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безплатно у власність, або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва.
Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне майно ані позивачці, ані іншим особам під вже збудоване нерухоме майно виділена не була.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 311 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту прийняття такого об’єкту в експлуатацію ( а якщо він підлягає державній реєстрації – з моменту державної реєстрації). Самочинно збудований об’єкт не може бути у встановленому законом порядку введений в експлуатацію та відповідно зареєстрований. Тому й у особи, яка його побудувала, не може виникнути права власності на нього.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дотримались лише писемної форми договору, але не посвідчили його нотаріально.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен укладатися у писемній формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Статтею 220 ЦК України передбачено що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Невід’ємною частиною судового доказування є оцінка доказів (ст..212 ЦПК України), яка складається з визначення судом достовірності достатності останніх. Після встановлення достовірності доказів суд визначає їх достатність , тобто вирішує питання про те, чи є можливість на підставі зібраних у справі доказів зробити певний висновок про наявність фактів, які належать до предмета доказування.
Однак, в матеріалах справи не мається жодного документу, що підтверджує право на земельну ділянку: ані рішення компетентного органу про надання земельної ділянки, ані акту про відведення земельної ділянки в натурі, ані державного акту про право власності на землю або договору оренди, тощо. Таким чином, суд вважає за неможливе визнати дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння, розташованого за адресою: м. Макіївка, вул. Енгельса, буд.300, та визнати право власності на це домоволодіння за ОСОБА_1 оскільки позивачка не має жодного документу, який би підтверджував її право на земельну ділянку на якій розташоване вказане домоволодіння.
Керуючись ст. 10,11,60,130,174,209,212,213,215 ЦПК України, на підставі ст. 212,220,311,344,376,657, ЦК України, 40,119 ЗК України, суд, -
Вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Макіївської міської Ради “Про визнання права власності на будинок” – відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційної скарги – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.Т.Максимов