Печенізький районний суд Харківської області

смт. Печеніги, вул. Леніна, 48а, 62801, (05765) 6-10-30

справа №2-а-70/2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2010 року Печенізький районний суд Харківської області

у складі головуючого - судді Цвірюка Д.В

при секретарі Шевченко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора ДПС роти ВДПС м. Харкова ГУМВС У в Харківській області сержанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1П звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначає, що постановою інспектора дорожньо-патрульної служби роти ВДПС м. Харкова ГУМВС України в Харківській області сержанта міліції ОСОБА_2 від 21 червня 2010 року ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн. за порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху України, нібито за перевищення встановленого обмеження швидкості руху, яке було здійснено на погляд відповідача при слідуючих обставинах: 21.06.2010 року керуючи автомобілем НОМЕР_1 в м. Харкові по вул. Полтавський Шлях зі швидкістю 87 км. год. та при встановленій швидкості 60 км. год., допустив перевищення швидкості на 27 км. год. (тексти документів: постанова в справі про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне правопорушення складені нечітко, нерозбірливим почерком. Зазначений співробітник ДПС на початку свого спілкування зі мною представився мені нерозбірливо, на протиріччя ч. 2. ст .5 Закону України «Про міліцію», і усі вказані відомості про нього стали відомі мені уже в процесі подальшого спілкування.

Коли він забажав реалізувати своє право, передбачене ч. 1 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 2.14 «в» ПДР України, знати причину зупинки його ТЗ, задав це питання працівнику ДПС йому було невнятно повідомлено, що зупинено для перевірки документів.

Вказаного правопорушення ПДР України він не здійснював так як з технічної точки зору у позивача не було такої можливості, оскільки він виїхав з вулиці Золюрімській і поряд нього рухалися автомобілі які здійснювали обгін його автомобіля і як не прикро зауважити в даному випадку інспектором Мошкіним А.Д. із-за неуважності допущенна помилка та неправильне застосування закону.

Позивач вважає накладене на нього стягнення незаконним та необґрунтованим, оскільки порушено порядок накладення адміністративних стягнень та відсутній склад адміністративного правопорушення.

Так, стаття 251 КУпАП встановлює перелік доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.

Зокрема, таким доказом згідно цієї статті Кодексу може бути показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як видно із постанови про накладення адміністративного стягнення, швидкість руху вимірювалась приладом «Беркут №0704063». Такий прилад не має функції фото-, кінозйомки чи відеозапису. Таким чином, показання приладу «Беркут №0704063» не можуть бути належним доказом у справі. Фото-, кінозйомка чи відеозапис не проводились.

Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме його автомобілю. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме його автомобіля, неможливо, а за таких умов різниця у кілька секунд може означати, що насправді виміряно швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від його автомобіля. Про це позивач намагався інспектору Мошкіну А.Д. пояснити і йому говорив, що він буде оскаржувати його дії та складені ним документи, але він відверто сказав, що на його

практиці були такі водії, які намагалися оскаржувати, але у них нічого не вийшло. Таким чином ОСОБА_2, свідомо припускав можливість помилки, однак не хотів цього визнавати.

Співробітник ДАІ ОСОБА_2 під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується.

Відповідач не надав позивачу документів на підтвердження своєчасного проходження перевірки та державної метрологічної атестації вимірювального приладу «Беркут №0704063, а також ОСОБА_1П не був обізнаний із характеристиками можливих похибок у вимірах, а тому відповідно до ст. 1, 2, 4, 10, Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11.02.1998 року це також виключає подальше використання показань приладу в якості доказів у справі про адміністративне порушення.

Між тим, кожний прилад має погрішність вимірів. Доречі, якщо погрішність невідома, то згідно вимог то ж Закона «Про метрологію та метрологічну діяльність» використання результатів вимірів взагалі неможливо.

Крім того прилад узагалі ніяких документів не мав, так як на вимогу позивача надати хоч будь які документи на прилад ОСОБА_1П отримав відповідь: « може тобі, ще щось показати». У цьому випадку результати вимірювань як доказ використані бути не можуть. Як і на те, що документи на засіб вимірювальної техніки інспектор показати відмовився, внаслідок чого законність застосування приладу позивачу перевірити не вдалося.

Також варто вказати ще на один важливий момент. Прилад яким користувався інспектор Мошкін А.Д., дозволяє інспекторові пред'явити водієві «голі» цифри швидкості, але не надають доказів приналежності виміряної швидкості саме автомобілю позивача. Тим часом, на приладі може відобразитися швидкість більш масивного транспортного засобу, або транспортного засобу, що рухався з більшою швидкістю, що доречі так і сталося в даному випадку. Відсутність же доказів належності цієї швидкості конкретно транспортному засобу ОСОБА_1П не дозволяє використовувати вимірювання при звинуваченні проти позивача.

Інший же доказ по справі, а саме протокол про адміністративне правопорушення серія АХ 244882 від 21.06.2010 року позивач вважає складений інспектором Мошкіним А.Д. з порушенням вимог до його написання, а тому також не може бути доказом у адміністративній справі.

Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою, порушує його права, передбачені ст.268 КУпАП.

Відповідно до статті 9 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є протиправність дії чи бездіяльності та вина особи.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспектором ДАІ також були порушені його права, оскільки внесені до протоколу відомості про правопорушення та його обставини не відповідають дійсності і не підтверджуються жодним належним доказом.

Таким чином, вина у вчиненні адміністративного правопорушення відсутня, а тому за відсутності вини, позивач не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.

Окрім того, відповідачем не дотримано вимог КУпАП щодо порядку накладення адміністративних стягнень у частині правильності оформлення протоколу та постанови про адміністративне правопорушення.

Так, відповідно до ч. 2 статті 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. А відповідно до ч. 4 статті 256 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративно: відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП. пре робиться відмітка у протоколі. Згідно ч.2 статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Всупереч зазначеному, протокол позивачем не підписаний, права і обов'язки йому не роз'яснені.

Згідно ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідачем не було враховано положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якого «усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Позивач в судове засідання з’явився та підтримав свої позовні вимоги та просив скасувати постанову інспектора дорожньо-патрульної служби роти ВДПС м. Харкова ОСОБА_3 України в Харківській області сержанта міліції ОСОБА_2 від 21 червня 2010 року про адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу 300 грн. за порушення п.12.4 Правил дорожнього руху України та закрити справу у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце та час слухання справи сповіщений судом своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, постановою інспектора дорожньо-патрульної служби роти ВДПС м. Харкова ГУМВС України в Харківській області сержанта міліції ОСОБА_2 від 21 червня 2010 року ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн. за порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху України.

В постанові вказується, що ОСОБА_1П 21.06.201 Ороку о 20-20годин керуючи автомобілем НОМЕР_1 в м. Харкові по вул. Полтавський Шлях зі швидкістю 87 км. год. та при встановленій швидкості 60 км. год., допустив перевищення швидкості на 27 км. год. (тексти документів: постанова в справі про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне правопорушення складені нечітко, нерозбірливим почерком.

Крім того на вимогу позивача пред’явити документи на прилад вимірювання швидкості інспектор відмовився їх пред’явити, також прилад яким користувався інспектор Мошкін А.Д., дозволяє інспекторові пред'явити водієві «голі» цифри швидкості, але не надають доказів приналежності виміряної швидкості саме автомобілю позивача. Тим часом, на приладі може відобразитися швидкість більш масивного транспортного засобу, або транспортного засобу, що рухався з більшою швидкістю, що до речі так і сталося в даному випадку. Відсутність же доказів належності цієї швидкості конкретно транспортному засобу ОСОБА_1П не дозволяє використовувати вимірювання при звинуваченні проти позивача.

Також у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме автомобілю ОСОБА_1

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Жодного доказу про наявність вини позивача в зазначеному правопорушенні протокол не містить.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку, що постанова АХ 224702 по справі про адміністративне правопорушення від 21.06.2010 року про накладення адміністративного стягнення на позивача не відповідає вимогам закону, постанова не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а тому позовні вимоги піддягають задоволенню, а постанова скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 8, 11, 94, 99, 100, 159, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати Постанову серія АХ №224702 інспектора дорожньо-патрульної служби роти ВДПС м. Харкова ОСОБА_3 України в Харківській області сержанта міліції ОСОБА_2 від 21 червня 2010року про адміністративне стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу 300грн. за порушення п.12.4 Правил дорожнього руху України та закрити справу у зв’язку з відсутністю складу правопорушення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: підпис