У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

 

головуючого - судді	Філатова В.М.,
суддів	Глоса Л.Ф., Косарєва В.І.

 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_3

 

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2006 року

 

                                ОСОБА_3,

  ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

 

засуджено за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 194 КК України на 5 років позбавлення волі.

 

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

 

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладенні обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця свого проживання, роботи чи навчання.

 

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4, щодо якого касаційне подання та касаційні скарги не внесені.

 

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2006 року вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

 

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за те, що він,  маючи умисел на  заподіянням  майнової шкоди в особливо великих розмірах ЗАТ “Укрзерноімпекс” шляхом  підпалу офісу та майна цього товариства, розташованого по вулиці Дмитрівській, 18/24 у м. Києві, 8 червня 2003 року вступив у попередню змову із ОСОБА_4, який працював охоронцем даного товариства. Близько 8-ї години наступного дня згідно з попередньою домовленістю між ними ОСОБА_3 через невстановлену слідством особу передав ОСОБА_4 два саморобно виготовлені запалювальні пристрої з годинниковими механізмами, що були встановлені на спрацювання о 20-й годині. Ці пристрої, замасковані у дві сувенірні коробки з-під шампанського, ОСОБА_4 встановив у шафі операційної зали ЗАТ “Укрзеноімпекс”, а сам, здавши свою зміну, залишив приміщення товариства. Тобто, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконали усі дії, які вони вважали необхідними для умисного знищення та пошкодження чужого майна шляхом підпалу, однак, свій злочинний умисел до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, оскільки працівниками товариства о 15 годині 30 хвилин  запалювальні пристрої  були виявлені, а згодом вилучені до моменту їх спрацювання. 

 

   У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить судові рішення щодо останнього скасувати, а справу закрити за відсутністю в діях засудженого складу злочину. Вважає, що умовою настання кримінальної відповідальності за ч. 2 ст.194 КК України є не тільки  спосіб вчинення цього злочину (шляхом підпалу, вибуху, тощо), а   обов'язково настання конкретного наслідку - заподіяння шкоди у великих розмірах; загибель людей, або інші тяжкі наслідки. Оскільки таких наслідків не настало, а теоретично домислювати  вірогідність їх настання немає юридичних підстав, стверджує, що дії ОСОБА_3   не є кримінально караними;   

- потерпілий, не оспорюючи висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 та правильність кваліфікації його дій, просить судові рішення щодо засудженого  скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість, а справу направити на новий судовий розгляд.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що слід відмовити у задоволенні касаційних скарг.

 

Суд належно обґрунтував свої висновки про доведеність винуватості  ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, доказами, що отримані згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства і  наведені у вироку.

 

Так, на обґрунтування свого висновку суд послався на показання  ОСОБА_4, з яких убачається, що ОСОБА_3 8червня 2003 року двічі звертався до нього з проханням підкласти в приміщенні офісу   ЗАТ “Укрзерноімпекс” два запалювальні пристрої, пояснюючи, що люди не постраждають, оскільки  пристрої спрацюють тоді, коли в офісі нікого не буде, тобто  пошкоджено буде лише майно фірми.  На пропозицію ОСОБА_3 він погодився і, отримавши вранці наступного дня  запалювальні пристрої у двох сувенірних коробках, встановив їх у шафу в приміщенні операційної зали товариства. Після чого, зустрівшись з ОСОБА_3, який чекав його поблизу офісу товариства, доповів йому про встановлення запалювальних пристроїв.

 

Свої показання ОСОБА_4 також підтвердив при проведенні очної ставки із ОСОБА_3.

 

  З даних, що містяться у протоколах відтворення обстановки та обставин події, убачається, що ОСОБА_4 докладно розповів та показав на місці, за яких обставин він скоїв злочин за попередньою змовою із ОСОБА_3.

 

При перевірці справи встановлено, що показання ОСОБА_4 послідовні, логічні, такі, що узгоджуються з іншими доказами. Зокрема, згідно з висновком криміналістичної експертизи, виявлений на коробці з запалювальним пристроєм слід пальця руки належить ОСОБА_3.  Тому у колегії суддів не має сумніву в достовірності показань ОСОБА_4.

 

Крім того винуватість ОСОБА_3 підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7,  даними, що містяться у протоколах огляду місця події,  відтворення обстановки та обставин події, очних ставок, висновках хімічної, вибухо та  пожежо - технічних експертиз. Згідно з цими висновками, вилучені з місця події два пристрої є повністю працездатними саморобно виготовленими запалювальними пристроями з електричним способом приведення у дію після вмикання будильника, встановленого   на 20-у годину. Внаслідок спрацювання цього пристрою виникає пожежа, яка буде розвиватися протягом 23 хвилин з розповсюдженням в суміжні приміщення з можливим знищенням меблів та обладнання офісного приміщення.

 

Відповідно до довідок ЗАТ “Укрзерноімпекс” балансова вартість майна, що знаходилось в офісі, та самих приміщень складає 154060 грн., що є особливо великим розміром.

 

Таким чином, наведеними у вироку доказами встановлено, що засуджені виконали усі  дії, які вони вважали необхідними   для здійснення умисного знищення або пошкодження шляхом підпалу майна із заподіянням майнової шкоди ЗАТ “Укрзерноімпекс” в особливо великих розмірах, але цей злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки  підкладенні ними запалювальні пристрої були своєчасно виявлені працівниками товариства.

 

Такі дії відповідно до ч.2 ст.15 КК України є закінченим замахом на вчинення злочину. Згідно зі ст. 16 КК України кримінальна відповідальність за замах на злочин настає за статтею 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин. Тому доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_1, що дії засудженого, які не призвели до настання конкретного наслідку, не є кримінально-караними, колегія суддів вважає безпідставними.  

 

Як видно з матеріалів справи, такі ж, як і в касаційній скарзі, твердження захисник висловив у своїй апеляції. Апеляційний суд визнав їх безпідставними. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. У касаційній скарзі захисника не наведено інших не досліджених судом доказів, якими б спростовувались висновки судів першої та апеляційної інстанції за обговорюваними твердженнями.

 

Таким чином, суд, дослідивши зібрані докази і давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 15 і ч. 2,  ст.194 КК України.

 

Твердження потерпілого про те, що призначене покарання  із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає тяжкості вчиненого злочину через м'якість, є безпідставними.

 

Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу (вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей). Обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

 

Істотних порушень норм КПК України на досудовому слідстві та при судовому розгляді справи не допущено.

 

При перевірці даної справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_3 у касаційному порядку з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

ухвалила:

 

у задоволенні касаційних скарг захисника ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2  відмовити.

 

Судді:

 

 

 

     Філатов В.М.                  Косарєв В.І.                 Глос Л.Ф.